Брати в держави чи йти до волонтерів? Чому протезування для бійців перетворилося на вибір і що з цим робити

Поки держава декларує безплатне протезування, у військових, що отримали ампутації на фронті, та волонтерів, які їх підтримують, лишаються питання до системи. Серед ключових – низька гранична вартість протезів, що обмежує їх вибір. А також в цілому затягнута процедура, адже спочатку бійцям пропонують механічний протез, який можна змінити на інший, вищого класу, тільки за рік. Це врешті відображається на кількості захисників й захисниць, що отримують шанс на швидке повернення до бойових підрозділів. При цьому представники держінституцій, пов'язані з ними організації наполягають, що кошти витрачаються раціонально, та запевняють, що готуються зміни, які полегшать ситуацію.

Про основні питання, пов'язані з протезуванням військових, "Телеграф" поговорив з бійцями, що втратили на війні кінцівки, активістами та посадовцями.

Протезування – не початок й не кінець історії ампутації

Від початку повномасштабного вторгнення тема протезування постійно перебуває на порядку денному. Й навряд чи з нього зникне в найближчі роки, адже активні бойові дії на значних ділянках фронту та обстріли населених пунктів тільки збільшують кількість українців, які потребують встановлення штучних кінцівок. При цьому періодично у публічній площині виникають й суперечки навколо цієї теми. Чергова викликана темою зборів на протезування, одні їх критикують, наголошуючи на тому, що існує державна програма протезування, інші захищають й закидають посадовцям неефективне використання коштів.

Допоміжні засоби реабілітації, а в переліку не тільки протези, а ортези (спеціальні медичні пристрої для відновлення порушеної функції суглобів та хребта – Авт.), крісла колісні, милиці, ходунки, а також меблі, засоби для орієнтування та обміном інформацією в Україні є безплатними. Загальний порядок забезпечення ними певних категорій громадян, регламентує Постанова Кабміну №321, ухвалена ще у 2012 році. А у 2014-му уряд розробив ще один документ – Постанову Кабміну №518, що врегулював питання протезування/ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями, в тому числі закордонними, а також забезпечення людей, що втратили кінцівки, спеціальними виробами для занять спортом. Обидва, зі змінами, діють до сьогодні й саме "під них" виділяється бюджетне фінансування. За даними Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, у першому випадку це 4 млрд 297,7 млн на поточний рік, у другому – 1 млрд 61 млн гривень.

Шлях пацієнта з ампутацією, цивільна це людина чи військова, постраждала вона внаслідок бойових дій чи ні, представлений, здається, на всіх можливих ресурсах – від профільного міністерства та Урядового порталу, до сторінок реабілітаційних центрів та спеціально створеного ресурсу Protez Hub. Головне, на чому акцентується увага в цих дописах: безпосередньо протезування – не перший й не останній етап відновлення. Йому передують оперативне втручання, загоєння та допротезна реабілітація, а після нього знову реабілітаційний період та адаптація. Для отримання допоміжного засобу для заміни втраченої частини чи цілої кінцівки важливо отримати відповідний висновок. За його формування відповідає лікарська комісія, фахівці медико-соціальної експертної комісії (ця структура відповідно до рішення РНБО буде ліквідована до кінця року, натомість відповідну експертизу планують проводити в кластерних і надкластерних лікарнях — Авт.) або мультидисциплінарної реабілітаційної команди.

Наступним кроком є формування пакета документів та їх подача через соціального працівника у лікарні, Центр надання адмінпослуг або теруправління Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Також є варіант звернення через електронний кабінет осіб з інвалідністю. Після отримання направлення пацієнт може обрати та звернутися до протезного підприємства (їх загалом близько 70), з фахівцями якого й відбувається підбір й встановлення протеза. Яким він буде й скільки коштуватиме залежить від багатьох факторів, зокрема, від рівня ампутації. Бо якщо, наприклад, нога ампутована нижче коліна, конструкція буде простішою, якщо вище, то вона матиме такий важливий елемент як колінний суглоб, що суттєво впливає на ціну.

Але є максимум, встановлений державою, який вона готова платити за виготовлення допоміжних засобів реабілітації. Він встановлений наказом Мінсоцполітики № 158 від 25.02.2022. Останній раз, за даними Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, граничні ціни на протези змінювались на початку червня поточного 2024 року – в середньому вони збільшені на 20 %. Вартість первинного протеза нижньої кінцівки коливається від 24,5 до 856,5 тис. гривень, а верхньої – від 15,6 до 543,4 тис. гривень. Протези підвищеної функціональності за новими технологіями мають коштувати від 934,7 тис. до 2,8 млн гривень, якщо йдеться про верхні кінцівки, та від 441,2 тис. до 1,4 млн. гривень, якщо про нижні. За протези для занять спортом держава готова заплатити від 394,4 тис. до 426,6 тис. гривень (верхні кінцівки) та від 364,2 тис. до 559 тис. гривень (нижні кінцівки).

При цьому лише в травні цього року уряд переглянув норму, яка не дозволяла військовим змінювати первинні протези на складніші технологічно, а, значить, дорожчі, до завершення строку їхньої експлуатації. А він зазвичай триває три роки, але тепер претендувати на нову штучну кінцівку за державний кошт бійці можуть через рік.

Кращий варіант знайшов з третьої спроби

Військові, які мають досвід протезування, по-різному оцінюють те, як працює державна програма. Ті, хто нею скористались й лишились задоволені якістю послуг та кінцевим результатом, наголошують: працює не все ідеально, але максимально досконало як для країни, що продовжує вести війну. Такої думки, наприклад, дотримується боєць 47 окремої механізованої бригади Михайло Бакалюк, який втратив кінцівку на Запорізькому напрямку навесні 2023 року.

- Ампутація – це травматично й неочікувано, твій організм до цього не готовий. Тож коли тривають операції, загоюються рани, формується кукса, у тебе все болить й твоя свідомість працює трошечки по-іншому, – каже про перші відчуття в розмові з "Телеграфом" Михайло. – Ти більш байдужий до всього, й в цей момент стаєш дуже вразливим в плані маніпуляцій. Тобі просто хочеться потрапити в місце, де твої проблеми за тебе вирішать. Для мене тоді таким був реабілітаційний центр Unbroken. Думав, якщо там опинюсь – буде мені щастя, але сталося по-іншому. Спочатку гідравлічний колінний вузол, який мені поставили, виявився занадто активним для мене, його поміняли на механіку. Потім виникли проблеми з куксою, з'явилися остеофіти (кісткові виступи вздовж країв суглобів, почала розвиватися неврома (патологічний ріст нерва). Як наслідок – ходити в протезі було боляче, навіть й без нього дискомфорт не зникав.

Михайло додає, попри несправджені очікування щодо протезування (а йому через низку причин в центрі так й не підібрали кращий варіант), в закладі були й плюси. Зокрема, гарно вибудована система підтримки ментального здоров’я та соціальної адаптації. Так само не склалась у нього співпраця й ще з одним відомим реабілітаційним закладом Superhumans centre. Хоча йому тут й допомогли зрозуміти джерело болю, навчили ходити, але ідеальною штучною кінцівкою також не забезпечили.

- Щоб почати аналізувати інформацію, ухвалювати рішення, потрібен час. В моєму випадку мені знадобилось 9 місяців, які я втратив через те, що не послухався слушних порад на етапі лікування, – резюмує Михайло. – Й коли нарешті розібрався, що може запропонувати державна програма, то зрозумів, що варто скористатися саме нею. В моєму випадку це було електронне коліно з мікропроцесором, а не колінний модуль з гідравлікою, який мені пропонували в останньому згаданому центрі. В результаті в Одесі в Центрі протезно-ортопедичної допомоги "Теллус" мене запротезували. На третій день я зміг ходити без милиць, тобто отримав протез, який звільнив мої руки, і яким я можу користуватися без проблем.

Головний меседж, який я намагаюсь донести до тих, хто переніс ампутацію й розмірковує про варіанти протезування: тут так не працює, що от я хочу отакий крутий девайс й все! По-перше, є об'єктивні фізичні параметри, від яких залежатиме, який протез підійде. По-друге, ти маєш визначитися, а що ти очікуєш від протеза, яким ти бачиш подальше життя. У мене, наприклад, троє дітей, відповідно, я хочу бути активним, ходити всюди – нерівними поверхнями, сходами, тому хочу отримати високий рівень мобільності. Й от якраз держава дає тобі можливість обирати, в який центр звернутися, які обрати складники, з яким лікарем працювати, щоб отримати найкращий результат, – наголошує Михайло.

Механічний протез доставляє дискомфорт

А у бійця 141 батальйону 115 окремої механізованої бригади В'ячеслава Ковальова, що був поранений в грудні 2023 року на Бахмутському напрямку, зовсім протилежний досвід. Уламки від вибуху 120-ї міни посікли тіло військового й майже відірвали ліву руку, вона лишилась висіти на клаптиках шкіри. Та тривала евакуація не залишила шансів на збереження кінцівки. Після кількох операцій, коли військовий трошки оговтався, почав шукати варіанти протезування, мріючи про повернення у стрій.

- Інформацію шукав в Інтернеті, бо лікарі у військовому шпиталі, де я лікувався, не розповідали, як далі діяти. Майже все, що потрібно зробити, які документи зібрати, які умови отримання протеза за державний кошт, зокрема, прописано на сайті Protez Hub, – говорить В'ячеслав. – Вивчав й інші пропозиції, зокрема, остеоінтеграцію – це коли в кістку вживляється імплант, а на його зовнішній стрижень прикручуються частини протеза. З одного боку ніби й мало бути зручно, бо не було б корсету, куксоприймача, але існує ризик відторгнення імпланту, що передбачає реампутацію. Загалом метод новий та недостатньо вивчений, тому я відкинув такий варіант. Також я пройшов дослідження, яке допомогло визначити чи "живі" нервові закінчення й чи зможу я керувати біонічним протезом. Перевіряли мене в одному зі столичних центрів на спеціальному пристрої, й результат виявився задовільний. Тож в принципі мені можна було відразу ставити таку сучасну руку. Звісно, потрібно було почекати поки загоїться рана й сформується кукса.

Та в рамках державної програми В'ячеславу запропонували відразу встановити первинний протез. За словами бійця він коштував приблизно 300 тис. гривень, але й близько не закрив його потреб.

- В Стеценко-Центрі (ТОВ "Ортотех-Сервіс ГМБХ") – отримав в серпні механічний протез, він згинається в лікті, а два пальці – вказівний та великий — стискаються/розтискають. В комплекті ще мав бути крюк, на який можна щось почепити й переносити, але в протезному центрі його не було в наявності. Замовили, тож чекаю, – пояснює особливості військовий. – Але в цілому це така імітація, ніби в тебе є рука, але вона не функціональна, нею не те, що складно, а майже неможливо щось зробити. Щоб стиснути пальці, потрібно напружувати все тіло, а це доставляє дискомфорт. А коли ти використовуєш біонічний протез, то там спеціальні датчики на куксі зчитують сигнал від скорочення м’язів й дозволяють виконувати рухи без напруги.

Є, звісно, такі сучасні протези, вартість яких повністю покриває держава. Та вони, по-перше, розраховані лише на незначне навантаження, здається до 3 кг, по-друге, їх потрібно берегти від впливу води. Але оскільки мене не полишає думка піти далі служити, то я волів би отримати таку штучну кінцівку, щоб бути ефективним. Відповідно до всіх вимог я разом з лікарем визначився, що лікоть має бути з електронним керуванням, а кисть фірма Taska, що є водостійкою. Загальна вартість – 3,6 млн. гривень, держава може профінансувати частину, ще 1,3 млн. гривень я маю доплатити. Всієї суми в мене, звісно, немає. Трошки зібрав кошти з доплат, які отримував під час лікування. Плюс, оскільки в мене інвалідність (а мені МСЕК визначила II групу пожиттєво) настала внаслідок поранення, я маю право на одноразову виплату. Але цих коштів потрібно чекати десь пів року, – говорить військовий й підкреслює, що він би хотів, щоб держава фінансувала й дорожчі протези, орієнтуючись на запити військових. Особливо, якщо є намір повертатися до армії після лікування та реабілітації.

Маніпуляції на зборах чи реальна необхідність

Формально доплата за протез передбачена на законодавчому рівні. Зокрема, в згаданій Постанові КМУ №518 зазначено, що вона можлива у разі перевищення граничної вартості й може здійснюватися "за власні кошти учасника бойових дій або його законного представника, за рахунок місцевого бюджету чи інших не заборонених законодавством джерел, зокрема благодійної або гуманітарної допомоги". Але, як наполягають активісти, максимальні ціни на штучні кінцівки далекі від ринкових, що й створює ситуацію, коли поранені військові мають самі або за допомогою благодійників шукати кошти на покриття різниці. І йдеться не просто про примху, а про бажання отримати виріб, що дозволить відчувати себе максимально комфортно та дасть більше можливостей у виборі подальшого шляху.

- Разом з Міністерством оборони ми добилися змін до законодавчих актів, які регулюють можливість повернення на службу військових після поранення. Навіть при наявності висновку ВЛК про непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку, – говорить Олена Толкачова, голова Патронатної служби "Янголи". – Тобто якщо у бійця є бажання, після лікування, протезування та реабілітації та за умови погодження з командиром підрозділу він може знову бути на фронті. Так, він, можливо, не здатен вже йти на штурм, але є безліч інших посад, які дозволяють приносити користь. Ми щодня втрачаємо кілометри української землі, нам катастрофічно не вистачає людей, а представники Мінсоцу закидають бійцям, що вони оголошують збори на протези, от краще б на дрони ці кошти спрямували. Але цими дронами повинен хтось керувати, а внаслідок дії чиновників для мотивованих людей створюються перепони для повернення в армію. Та й навіть, якщо боєць не планує цього робити, це неважливо, він вже заслуговує на те, щоб отримати найкраще й держава має про це подбати.

Докори в бік благодійників та бійців пролунали в пості генеральної директорки Protez Hub та радника міністра соцполітики Антоніни Кумки, в якому вона намагалась розвінчати міфи навколо державного протезування. Зокрема, брехнею вона назвала те, що в Україні немає якісних протезних центрів протезування та реабілітації, й що тільки біонічні протези можуть повернути повну функціональність тощо. А правдою вважає лише меседж: "Кожен збір на протези (які й так покриває держава) – це мінус один підрозділ забезпечений дронами, це мінус одна група забезпечених та підготовлених бойових медиків, це мінус …. життя".

Натомість отримала порцію як звинувачень у маніпуляції, так і підтримки. В першій групі, зокрема, був військовий Олег Симороз, що внаслідок підриву на протитанковій міні отримав "високу парну травматичну ампутацію нижніх кінцівок із супутніми пораненнями та обмеженням роботи верхніх кінцівок". У своєму пості на Facebook він зазначив, що у його випадку він не зміг отримати нормальні протези за державною програмою й протезувався у США коштом волонтерів, й саме отримані там штучні ноги дозволили йому покращити ходу й отримати безпеку в ході за відсутності колін. При цьому Олег зазначив, що проблемними в Україні лишаються переважно складні випадки, а також назвав вимоги щодо отримання протезування за новими технологіями дискримінаційними. І наголосив, що, на його думку, вітчизняні протезисти часом не мають ліцензії від виробника на встановлення технологічних сучасних мікропроцесорних протезів, а складники закордоном зазвичай дешевші.

На захист державної програми своєю чергою стала, наприклад, представниця центру протезування "Ортопед" Людмила Михайлик. В коментарях вона наголосила, що інколи пише в особисті тим, хто оголошує в соціальних мережах збори на протезування, пояснюючи, що є можливості проведення його безкоштовно. "Виявляється, що пише сусідка чи кума пацієнта. Операція по ампутації була пару днів тому. Про державну програму нічого не чули. Кожен випадок треба розглядати окремо. Не потрібно знецінювати працю тисячі людей", – наголошує Людмила й додає, що ті військові та цивільні, які скористалися послугами їхнього центру, отримали вироби, які "задовольняють їхні функціональні потреби".

В розмові з "Телеграфом" представник адміністрації цього центру наголосив, що закиди щодо кваліфікації лікарів та їх здатності працювати з сучасними технологіями точно не витримують критики. Адже медики принаймні їхньої установи, як і багатьох колег, мають й відповідні ліцензії, й досвід. Крім того, як закордонні протезисти, так й вітчизняні працюють з одними й тими виробниками вузлів для протезів на кшталт Otto Bock, Össur тощо. Тож багато важить, наскільки точно вони підібрані під потреби кожного пацієнта, та як проведена реабілітація. Плюс протезування в Україні дає можливість оперативно реагувати на всі зміни у втрачених кінцівках й проводити профілактику протезів. При цьому фахівець наголосив, що, дійсно, граничні ціни на протези потребують перегляду, а кваліфікаційні вимоги до підприємств, залучених до протезування, варто було б посилити.

Кошти є, протезні підприємства працюють

Питання, які підіймають військові та волонтери щодо програми протезування, "Телеграф" адресував Мінсоцполітики. Але за два тижні часу у його керівництва на коментар через зайнятість не знайшлось. Натомість у письмовій формі достатньо оперативно й докладно відповідь нашому виданню надали у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю. У відомстві не повідомили, чи існує наразі черга на протезування. Але зазначили: передбачені в бюджеті на програму 2507110 "Соціальний захист осіб з інвалідністю" 5 млрд 853,9 млн гривень (з них на первинне – 4 млрд 297,7 млн, а на протезування функціональними протезами – 1 млрд 61 млн гривень)"покривають в повному обсязі потребу видатків на фінансування протезування".

На так зване первинне протезування (Постанова №321) за перші 9 місяців року витрачено загалом 1 млрд 903 млн гривень. Нижні кінцівки на загальну суму 1 млрд. 763 млн. гривень отримали 8 274 людини (з них військовослужбовців 1 943, а загальна сума витрат по цій категорії склала 832 млн гривень), а верхні – 633 (з них 323 військовослужбовців на суму 112, 1 млн гривень). Плюс в жовтні запротезуватися ще зможуть 248 бійців та 663 цивільних на загальну суму 216,4 млн гривень. Тобто виходить, що за січень-жовтень буде загалом використано лише 49,3% від передбаченої в бюджеті суми.

Статистика за протезуванням виробами підвищеної функціональності (Постанова № 518) виглядає так: за дев'ять місяців їх змогли отримати лише 24 учасники бойових дій на суму 46,4 млн гривень. Також на стадії укладання ще 4 договори "вартістю" 6,2 млн гривень та на розгляді сім пакетів документів ще на 12,4 млн гривень. Таким чином у цьому випадку взагалі було використано тільки 6,12% від суми, яка є в бюджеті на сучасні протези.

Притомного пояснення, чому є кошти (а не використаними лишаються 3 млрд 669, 8 млн гривень), є люди, яким потрібні протези, але вони "не зустрічаються", наразі від чиновників немає. Щодо проблеми граничних цін на "штучні кінцівки", через низький розмір яких й може виникати такий розрив у використанні коштів, у Фонді повідомили: "Мінсоцполітики підготовлено пропозиції щодо внесення змін до граничних цін на протезно-ортопедичні вироби відповідно до зазначених порядків у сторону збільшення… з урахуванням зміни курсу валют та враховуючи той факт, що при виготовленні протезів верхніх та нижніх кінцівок в переважній більшості використовуються імпортні комплектувальні вироби". Дивно, що ці пропозиції підготовлені лише під кінець року, а коли будуть розглянуті й затверджені, взагалі не зрозуміло. При цьому, попри не дуже ефективне використання цього року, на наступний планується закласти ще більше суму – загалом 6 млрд 706,6 млн гривень (+14,6% до 2024 року).

Також у Фонді наголосили, що планується розширити перелік учасників бойових дій, яким можна буде встановлювати вироби підвищеної функціональності за новітніми технологіями БЕЗ проведення первинного протезування. На сьогодні цей етап можуть оминути лише ті військовослужбовці, хто має ампутації верхніх кінцівок на рівні плечового суглоба, на рівні середньої та верхньої третини плеча. Але при наявності показань, що підтверджуються індивідуальною програмою реабілітації, довідкою лікарсько-консультативної комісії або рішення військово-лікарської комісії.

Підкреслили у Фонді й той момент, що тервідділення моніторять ситуацію з результатами протезування та забезпечення українців іншими допоміжними засобами реабілітації. При цьому самі люди, які отримали такі послуги чи вироби, можуть заявити про їхню невідповідність вимогам безпечності чи функціональних можливостей. Але з початку року лише чотири особи мали претензії до наданої за рахунок держави допомоги.

***

З огляду на чутливість теми протезування й велику кількість претензій, які мають військові та активісти до системи, лишається сподіватися, що, як й у випадку з МСЕК, таки буде знайдено спільні точки дотику, а підходи до процесу будуть більш гнучкими. І це в результаті призведе до того, що всі бійці, так само як й цивільні, матимуть змогу користуватися найкращими пропозиціями, які існують на ринку штучних кінцівок.