Служив у 9 різних арміях: ким був Петро Дяченко, який створив легендарний підрозділ ОУН

Легендарний підрозділ армії УНР "Чорні Запорожці" не знав поразок у боях. Їхній командир Петро Дяченко пройшов через дев'ять різних армій, але завжди залишався вірним головному принципу – "Україна або смерть".

У часи, коли Україна знову бореться за свою незалежність, особливо важливо пам'ятати про героїв минулого, які прокладали шлях до свободи. Петро Дяченко, народжений на Полтавщині, пройшов неймовірний військовий шлях, служачи у дев'яти різних арміях, але завжди залишаючись вірним своїм принципам.

Становлення легендарного підрозділу

Починаючи службу в царській армії, де дослужився до офіцерського звання, Дяченко з початком Української революції 1917 року одразу став на бік УНР. Саме під його командуванням полк Чорних Запорожців став однією з найефективніших бойових частин української армії, яка не зазнала жодної поразки в бою.

Битва за Вознесенськ: тріумф духу

Особливо показовою стала битва за Вознесенськ у 1920 році. Попри важку хворобу (тиф) та майже безвихідне становище – відсутність набоїв, обстріл з двох ворожих бронепоїздів та наступ червоної піхоти – 25-річний командир зумів підняти бійців в атаку та здобути перемогу.

Шлях боротьби після поразки УНР

Після поразки визвольних змагань Дяченко не склав зброї. Він продовжував боротьбу різними шляхами: служив у польському війську, співпрацював з УПА Бульби-Боровця, командував дивізією Української національної армії. Після Другої світової війни емігрував до США, де продовжував працювати на благо України.

Спадщина, що живе сьогодні

Спадщина Петра Дяченка та Чорних Запорожців живе й сьогодні. Їхні традиції продовжує 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців, яка захищає Україну від російської агресії. Сучасні воїни, як і їхні попередники століття тому, керуються тим самим незламним гаслом – "Україна або смерть".

Історія Чорних Запорожців та їхнього командира – це не просто розповідь про військові подвиги. Це приклад відданості ідеї української державності, що передається через покоління. Петро Дяченко помер у 1965 році в США, але його поховання на православному українському цвинтарі у Саут-Баунтбруку стало місцем паломництва для всіх, хто шанує українську військову традицію.

Раніше "Телеграф" розповідав, у чому секрет популярності непоказного на вид Петлюри. Він пройшов шлях від студента семінарії до голови Директорії Української Народної Республіки.