У лісі на Харківщині стоїть унікальна лікарня: як виглядає дерев'яний шедевр, якому майже 135 років

Читать на русском
Автор
Лікарня цукрового заводу Харитоненка
Лікарня цукрового заводу Харитоненка. Фото Andy Travel Club/Facebook, Иван Пономаренко/moniacs.kh.ua, колаж "Телеграфу"

Цю будівля легко прийняти за старовинну садибу

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Google

У лісі неподалік від Мурафи Харківської області досі стоїть будівля, яку важко сприйняти як звичайну сільську лікарню. Двоповерховий дерев'яний корпус із різьбленим декором і балконом виглядає швидше як садиба. Це головна споруда лікарні цукрового заводу Харитоненка — один із рідкісних уцілілих зразків дерев'яної архітектури XIX століття в регіоні.

"Телеграф" розповідає про долю цієї споруди.

Комплекс розташований біля селища Лісне, фактично серед лісу. Саме тут у 1892 році для працівників Володимирської економії збудували лікарню. Її пов'язують із ім'ям відомого промисловця та мецената Павла Івановича Харитоненка.

Лікарня цукрового заводу Мурафа
Фото: Andy Travel Club/Facebook

Ця лікарня одразу замислювалася як великий комплекс. Архітектура вирізняється навіть за сучасними мірками. На будівлі можна побачити різьблені карнизи, лиштви, дерев'яні розетки, геометричний декор на кутах. Над входом зберігся балкон з ажурною огорожею, а на фронтоні закарбований рік будівництва.

Лікарня цукрового заводу Мурафа
Фото: Andy Travel Club/Facebook

Усередині досі можна побачити елементи первісного оформлення. У будівлі залишилися старі двері з напівкруглими фрамугами, дерев'яні сходи з різьбленим орнаментом, ліпна стельова розетка, фрагменти декоративного розпису та стара підлога.

Лікарня цукрового заводу Харитоненко
Фото: Andy Travel Club/Facebook

На першому поверсі частково збереглася метласька плитка. При цьому в будівлі колишньої лікарні осипалася штукатурка, вибиті вікна, кімнати пустують.

Лікарня цукрового заводу Харитоненко Харківська область
Фото: Andy Travel Club/Facebook

У радянський період будівлю використовували як дитячий туберкульозний санаторій. Пізніше її покинули.

Дерев’яна водонапірна башта. Фото: Володимир Новгородов/Facebook

У 2000-ні роки на території було знесено два дерев'яні службові корпуси та унікальну водонапірну вежу того ж 1892 року, зазначає "Харків, що манити". Ці об'єкти мали статус пам'яток культурної спадщини та входили до комплексу. У 2021 році на їхньому місці була приватна територія з агротехнікою.

Раніше "Телеграф" розповідав про покинуту садибу Вебера на Харківщині. Місцеві мешканці називали її замком.