Доля "Придністров’я" залежить від України? Що кардинально зміниться для російського анклаву вже 1 січня

"Я повинен бути чесним з вами, в нас попереду дуже важка зима", — попередив громадян Молдови прем’єр-міністр республіки Дорін Речан у телезверненні наприкінці листопада і запропонував парламенту запровадити надзвичайний стан в енергетиці. Наступного дня надзвичайний стан в економіці запровадила Рада безпеки "Придністровської Молдавської Республіки (ПМР)" — анклаву на лівому березі Дністра, що відколовся від Молдови 1992 року.

І в Кишиневі, і Тирасполі, столиці "Придністров’я", визнають, що причиною НС в енергетиці є "невизначеність" із постачаннями російського газу після 1 січня 2025 року.

"Телеграф" розбирався, як широкомасштабне вторгнення Росії в Україну зруйнувало газову схему, яка була основою економіки невизнаного "Придністров’я", і які наслідки очікують регіон у разі повної зупинки транзиту газу через Україну.

Молдова відмовляється від російського газу

Влада в Кишиневі і в Тирасполі з тривогою чекає на новий рік. 31 грудня закінчується термін дії контракту між Газпромом та Нафтогазом України на транзит російського газу через українську газотранспортну систему (ГТС). Київ неодноразово заявляв, що не має наміру продовжувати договір про транзит із Газпромом, проте готовий розглянути пропозиції інших європейських країн щодо постачання газу через свою територію. У цьому випадку європейські компанії могли б закуповувати газ, наприклад, в Азербайджані та транспортувати його через Росію та Україну. Київ мав би контракт на транзит газу із європейськими компаніями, а не з Газпромом. Незважаючи на війну та санкції, деякі європейські країни, зокрема Австрія, Угорщина, Словаччина та Молдова зберігають постачання російського трубопровідного газу. Ці країни зацікавлені у продовженні транзиту газу через ГТС України.

На двох берегах Дністра криза проявляється по-різному. Для Молдови відсутність російського газу створить проблеми, але колапсу економіки не станеться. Навіть якщо транзит російського газу через Україну буде повністю зупинено, газ не зникне на підконтрольній Кишиневу території.

З жовтня 2021 року Молдова має контракт із Газпромом на щорічне постачання 3,3 млрд кубометрів газу. Однак у жовтні 2022 року росіяни несподівано скоротили постачання на третину. Російський газовий монополіст аргументував свої дії небажанням Кишинева виплачувати борг у розмірі $709 млн та обмеженнями з боку України. Оператор Газотранспортної системи України (ГТС) припинив приймати російський газ на одній із двох точок входу на кордоні після того, як її захопили російські війська.

З того часу Газпром постачає газ до Молдови лише в обсязі 5,7 млн куб.м. на добу замість 9 млн куб.м. Весь цей обсяг газу йде виключно у "Придністров’я". Причому Тираспіль за нього не платить – натомість постачає до Молдови дешеву електроенергію, яку виробляє розташована на лівому березі Дністра Молдавська ДРЕС.

Проблеми з постачанням російського газу після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну змусили Молдову негайно модернізувати свою енергетику. Кошти на ці цілі у розмірі 200 млн євро восени 2022 року надав Євросоюз. Тоді ж молдавська та українська електромережі були синхронізовані із континентальною європейською мережею. Синхронізація відіграла вирішальну роль у збереженні стабільного енергопостачання у період російських бомбардувань українських енергооб’єктів. У 2023 році уряди Молдови та Румунії підписали меморандум про об’єднання газових мереж, який, зокрема, передбачає розширення існуючого газопроводу з румунського міста Ясси до Кишинева.

Ці та інші заходи дозволили Молдові пережити зими 2022 та 2023 років без російського газу. Для своїх потреб Кишинів купував газ на європейському ринку. Побічним ефектом позбавлення російської енергетичної залежності стало зростання цін на енергоносії. Наприклад, тариф на природний газ для населення Молдови з 1 грудня 2024 року збільшився одразу на 28% і тепер становить 15,5 лея (35 грн за поточним курсом). Але це не зменшило рішучості молдавської влади.

2025 року країна також зможе відносно безболісно пройти опалювальний сезон. За словами в.о. глави "Молдовагаз" Вадима Чебана, республіка вже накопичила 100% газу, необхідного для зимового періоду.

Труднощі для Молдови виникнуть через підвищення тарифів на електроенергію та у зв'язку з можливим її дефіцитом. Справа в тому, що до 80% споживаної в республіці електрики постачає в Молдову Придністров’я з Молдавської ДРЕС за ціною 66$ за 1 МВт.ч.. Якщо Молдавська ДРЕС припинить виробляти електроенергію через відсутність російського газу, Молдові доведеться купувати набагато дорожчу електроенергію на європейських біржах. У цьому випадку, за розрахунками фахівців, тариф на електроенергію для кінцевих споживачів зросте у Молдові на 50%.

Безкоштовний газ — приманка в російській мишоловці

Інша ситуація на лівому березі Дністра у невизнаній "ПМР". Безкоштовний російський газ є основою існування цього сепаратистського анклаву. Базовими підприємствами Придністров’я, населення якого становить близько 400 тис. осіб, є Молдавська ДРЕС, що працює на газу, а також дуже енергоємні Молдавський металургійний завод (ММЗ) та Цементний комбінат у Рибниці. Вони генерують левову частку експортної виручки та, відповідно, надходжень до бюджету невизнаної республіки. Конкурентоспроможність даних підприємств безпосередньо залежить від постачання газу та його ціни.

Наприклад, не менше 25% всієї експортної виручки "ПМР" отримує від продажу паливно-енергетичних товарів. Основним експортним енергетичним товаром невизнаної республіки є електроенергія. Її виробляє велика Молдавська ДРЕС з російського газу, за який Тираспіль не платить. Контракт із Газпромом на постачання російського газу до Молдови (зокрема, до "ПМР", незалежність якої Росія офіційно не визнає) має молдавська держкомпанія Молдовагаз. Левова частка придністровської електроенергії, виробленої з безкоштовного газу, експортується до сусідньої Молдови. Внаслідок цієї схеми Кишинів отримував борги за використаний сепаратистами у "Придністров’ї" газ, а Тираспіль – надходження до бюджету від експорту та низькі ціни на електроенергію. Як зізнався міністр економічного розвитку "ПМР" Сергій Оболонік, без російського газу Молдавська ДРЕС зможе пропрацювати на вугіллі не більше 50 днів. Потім – або зупинка, або перехід на дорогий європейський газ та підвищення тарифів.

Проте зупинка заводів та електростанції не найстрашніший наслідок газової кризи для мешканців "ПМР". Справа в тому, що близько 2/3 населення на лівому березі Дністра проживають у міській забудові, у панельних будинках, що опалюються газом. Перспективу зимівлі за умов відсутності газу для цього типу житла яскраво описав президент невизнаної "ПМР" Вадим Красносільський. "Якщо в селі можна якось підтопити, поставити буржуйку, то в панельних будинках будуть проблеми з цим", — сказав він, представляючи у парламенті указ про введення НС в економіці.

Придністровські міста, замерзаючі без російського газу – це, швидше, перебільшення президента "ПМР". "Технічна можливість постачання газу до Придністров’я існує. Просто на ринку немає бажаючих, крім "Газпрому", постачати його безкоштовно. Придністров’я і зараз могло б купувати газ, якби могло платити ринкову ціну", — пояснив ситуацію ексміністр енергетики Молдови Віктор Парліков.

Навіть у разі повної зупинки транзиту російського газу через Україну, влада Молдови гарантувала постачання блакитного палива до "Придністров’я" із західного напрямку, але за ринковими цінами та "з умовою оплати авансом". Саме можливість підвищення цін на енергоносії до ринкового рівня є причиною паніки в цьому бессарабському острівці соціалізму. Тарифи на газ, електрику, послуги водопостачання для кінцевих споживачів застигли у ПМР на рівні 90-х років. Так, наприклад, у жовтні 2024 року тариф на газ для населення в Тирасполі становив 0,97 придністровських рублів за кубічний метр (2,5 грн за поточним курсом). Це у 14 разів дешевше, ніж у Кишиневі (15,5 лея або 35 грн за поточним курсом). Забезпечуючи "Придністров’я" безкоштовним газом, Росія таким чином купує лояльність населення і утримує регіон від реінтеграції з Молдовою.

Ера безкоштовного газу наближається кінця

Влада "Придністров’я" розглядає два сценарії розвитку енергетичної кризи. Перший передбачає продовження постачання російського газу традиційним маршрутом через Україну з точкою входу в Суджі, Курська область. Питання збереження транзиту російського газу, яке також лобіює друг новообраного президента США Віктор Орбан, обов’язково стане козирною карткою для Києва на можливих переговорах із Москвою. Україна в обмін на його збереження може вимагати додаткових поступок з боку Росії. Тому він не дуже вигідний Кремлю.

Другий сценарій – якщо транзит через Україну все ж таки буде зупинено 31 грудня – передбачає постачання російського газу в обхід України через Туреччину, Болгарію та Румунію. Однак і в цьому випадку буде потрібно схвалення Києва, тому що Трансбалканський газопровід дорогою до Тирасполя двічі перетинає територію України в Одеській області. Невипадково, мабуть, українська Нацкомісія з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) завбачливо 13 листопада підвищила тарифи на транзит українською ГТС. Тепер тариф на вхід до ГТС України до ГІС Орлівка на кордоні з Румунією збільшено більш ніж у два рази (з $4,45 /тис. куб.м. до € 10,30 /тис. куб.м.), а тариф на віртуальній точці Республіка Молдова зріс майже в 30 разів із $0,56 /тис. куб.м. до €15,23 /тис. куб.м.

Який сценарій розвитку енергетичної кризи в Молдові не візьми, всі вони свідчать про одне – ера безкоштовного російського газу у "Придністров’ї" закінчується.

Імпотенція Росії штовхає придністровських сепаратистів в обійми Молдови

Припинення постачання безкоштовного російського газу неминуче викличе в "Придністров’ї" різке підвищення цін спочатку на енергоносії, а потім, на інші товари. функції, в першу чергу платити пенсії пенсіонерам, яких у "Придністров’ї" майже половина населення.

За такого розвитку ситуації сепаратистський регіон може врятувати лише прискорена реінтеграція до Молдови під європейську економічну парасольку. Завдяки багато в чому європейській допомозі, уряд Молдови вже три роки виплачує своїм громадянам грошову компенсацію на опалення. У листопаді Євросоюз збільшив фінансову підтримку Кишинева задля забезпечення енергетичної безпеки.

Нездатність Москви зберегти газову схему підтримки сепаратистського анклаву підводить дедалі більше жителів Придністров’я до думки – без реінтеграції до проєвропейської Молдови на них, рано чи пізно, чекає економічний колапс, гуманітарна катастрофа та параліч держорганів. Результати виборів до парламенту Молдови навесні 2025 року лише посилять цю думку. Перемога проєвропейських партій сигналізуватиме про неминучість позбавлення Молдови від придністровської електроенергії та російського газу. Але навіть перемога колишніх комуністів (якщо це станеться), за нинішнього молдавського президента не змінить проєвропейський курс Кишинева, але полегшить для Тирасполя ухвалення важкого рішення про реінтеграцію.