20 хвилин до кінця світу: чому фільм "Будинок динаміту" викликав скандал у Пентагоні

Атомна війна неминуча – питання лише, коли вона розпочнеться. І справа навіть не в тому, хто завдасть першого удару, наголошує режисер фільму "Дім динаміту" Кетрін Бігелоу. Цей політичний трилер конструює можливі події у перші 20 хвилин після того, як крилата ракета з ядерною боєголовкою стартувала у бік Америки. Або останні 20 хвилин звичного нам світу.

"Телеграф" подивився гучний фільм і розповідає читачам, навіщо дивитися стрічку про ядерну атаку і чому "Будинок динаміту" викликав скандал у Пентагоні.

73-річна Кетрін Бігелоу відома як колишня дружина творця "Термінаторів" та "Аватарів" Джеймса Кемерона, постановниця культового фільму 90-х "На гребені хвилі" з Патріком Суейзі та Кеану Рівзом і перша жінка, яка здобула режисерський "Оскар" за "Володаря бурі" — історію про саперів в Іраку. А тепер вона зняла кіно про те, як починається ядерна війна.

Кінець світу починається буденно: сходить сонце, прокидається місто, жителі Вашингтона збираються на роботу. Серед них жінка-офіцер, яка працює в Пентагоні. (Ребека Фергюссон, відома за роллю леді Джесіки в новій версії "Дюни".) У рутинній метушні Ситуаційної кімнати Білого дому, як називається центр управління розвідувальною інформацією, вона дізнається, що ракета з ядерним зарядом летить у бік Чикаго.

Хто її випустив – не відомо. Росіяни заперечують, Північна Корея теж. Ракета-перехоплювач не спрацьовує: як виявилося, вона ефективна лише на 60%. "На що було витрачено 50 млрд доларів?" — лютує міністр оборони США у виконанні Джареда Харріса. (Нашим глядачам він відомий за роль Валерія Легасова у гучному серіалі "Чорнобиль".) Лейтмотивом всього фільму стала фраза, яку повторюють розгублені топ-чиновники з Вашингтонських пагорбів: "Невже це правда?". Президент США (Ідріс Елба, "Тихоокеанський рубіж") визнається в тому, що уряд США не має "плану В". Через 20 хвилин загинуть щонайменше 11 млн осіб.

Режисерка, яка набила руку на трилерах, розгортає дію цих 20 хвилин паралельно в кількох локаціях, зокрема у Білому домі та Пентагоні. В атмосфері зростаючої напруги головні герої намагаються запобігти катастрофі, якось осмислити те, що відбувається, і якщо не спробувати врятувати свої сім’ї, то хоча б встигнути попрощатися. Навіть крізь холодну, дуже раціональну режисуру Бігелоу глядачам вдається відчути весь кошмар ситуації. І просте розуміння того, наскільки тендітний наш світ, що спочиває на пороховій бочці, точніше, ядерному арсеналі. Воістину, будинок, вщерть набитий динамітом. Немає ніякого спойлера у тому, що хеппі енду не буде.

Критики пишуть, що всі ключові герої фільму — "збірні" постаті, вибудувані на основі реальних посад. Їхню поведінку в надзвичайній ситуації також передано доволі достовірно. "Хоча фільм вигаданий, він спирається на реальні ядерні протоколи та урядові процедури реагування", — запевняє видання Forbes. Справді, у президента є лише 10 хвилин на ухвалення рішення про удар у відповідь, але він так само боїться за близьких і хоче жити, як і кожен пересічний громадянин.

Не дивно, що на режисерку образились у Пентагоні (творців фільму консультував екс-начштабу STRATCOM Ден Карблер). Система ППО США не може зазнати невдачі, повчально нагадали у відомстві: тестові перехоплення давали 100% точність, а не 60%, як це показано у фільмі.

Втім, творці самі визнають: у фільмі вистачає припущень. Набагато важливіше технічної достовірності та художніх достоїнств фільму (прямо скажімо, посередніх) його недвозначне послання. Особливо зараз, коли здається, що світ ось-ось спалахне в полум’ї нової світової війни. У цьому плані "Будинок динаміту" лягає в низку недавніх фільмів-роздумів про кінець звичного нам світу. Як, наприклад, "Падіння імперії" Алекса Гарланда (ми вже писали про цей фільм, що розповідає про громадянську війну в США ) або "Еддінгтон", що сатирично живописує масове божевілля на тлі пандемії Cоvid-19.

"Дім динаміту" — це фільм-попередження, яке, звичайно ж, ніхто не почує. Хоча реакція Пентагону дозволяє сподіватися, що потрібні висновки буде зроблено.

ЩО ЩЕ ДИВИТИСЯ

"Чарівна миля" ("Миля чудес", 1988). Цей інді-шедевр із вісімдесятих, "маленький фільм" про останні 80 хвилин світу напередодні ядерної катастрофи відмовилися розповсюджувати великі студії — через його песимістичний зміст, який суперечив тодішньому голлівудському мейнстриму. Тим часом, Квентін Тарантіно назвав "Чарівну милю" одним із найбільш недооцінених фільмів десятиліття. Ця історія кохання двох молодих людей, які випадково зустрілися на знаменитому бульварі в самому серці Лос-Анджелеса — одночасно "поетичне кіно" і чорна комедія, які нагадують дивний сон, що хвилює душу. В одній із епізодичних ролей ролей, сторожа на заправці, знявся Едді Банкер, легендарний грабіжник банків, який став письменником та кіноактором.

"Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав боятися і полюбив бомбу" (1964). Класика кіно, сатиричний памфлет режисера Стенлі Кубріка, знятий слідами Карибської кризи. Чорна комедія про генерала Пентагону, який збожеволів і розв'язав атомну війну, не залишає каменя на камені від твердині "американської воєнщини", як писали в радянських газетах того часу. Великий комік Пітер Селлерс грає відразу три різні ролі, а не менш великий Кубрик виявився настільки точним у деталях, що фільм породив кумедний кіноміф. Нібито режисера викликали потім куди слід і суворо запитували: звідки він знає, як виглядає зсередини кабіна секретного бомбардувальника B-52, який несе ядерну зброю?