Корпоративні права не є речовим доказом - рішення ВАКС створило юридичний прецедент

Читать на русском
Автор
600
Слово і діло

Наприкінці червня 2024 року чи не вперше в українській судовій практиці було прийняте рішення, яке, без сумніву, можна вважати істотним прецедентом у питані правомірності судового арешту корпоративних прав. Мова про скасування Вищим антикорупційним судом рішення про накладення арешту на корпоративні права акціонерів групи компаній РГК, прийняте раніше сумнозвісним Печерським райсудом м.Києва, через відсутність обґрунтованих доводів можливості їх використання в якості доказів у кримінальному провадженні. ВАКС, зокрема, визнав, що "корпоративні права (акції) не можуть зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, яке розслідується у цьому провадженні, оскільки вони існують лише віртуально". Чим цікаве таке рішення ВАКС, і яким можуть бути його наслідки, досліджуємо у цьому матеріалі.

Арешт корпоративних прав – чому все непросто

Питання правомірності накладення арешту на акції чи права особи на частку в статутному капіталі юридичної особи (корпоративні права) не один рік дискутується серед вітчизняних юристів. Загалом чимало з них вважає, що через особливості українського законодавства це питання має низку підводних каменів, і закликає суддів ретельно вивчати обґрунтування, які надаються органами досудового слідства у якості підстав для арешту корпоративних прав.

Цікаво, що ще декілька років тому арешт корпоративних прав розглядався передовсім як застережний механізм, який власники часток у підприємствах могли використати для захисту від недобросовісних посягань, наприклад від рейдерства. Наразі ж такий арешт слугує, зазвичай, протилежній меті – позбавити акціонерів можливості впливати на діяльність юридичної особи, а нерідко й позбавити її можливості отримувати прибутки від діяльності підприємства. Інакше кажучи, слугує таким собі інструментом "віджиму" бізнесу.

Отже, навіщо і як взагалі арештовують корпоративні права? Тут, на перший погляд, все просто: якщо ініціатор арешту (той же слідчий, чи прокурор) аргументовано вважає, що корпоративні права особи (наприклад, право власності на частину акцій у акціонерному товаристві) можуть бути об’єктом протиправних дій, знаряддям таких дій, чи доказом у кримінальному провадженні – він подає до суду клопотання про їх арешт, а суд, розглянувши аргументи, приймає відповідне рішення.

Таке рішення може ускладнитися тим, що, по-перше, поняття "корпоративні права" в українському господарському законодавстві розмите. Так, зокрема, перелік корпоративних прав власників акцій, не є вичерпним, що потребує від суду конкретно зазначати, які саме права обмежуються. По-друге, через дуалістичну природу "корпоративних прав", а саме поєднання в цьому понятті як майнових, так і немайнових прав власника. Немайнові права, при цьому, кажуть юристи, арештованими бути не можуть. І, по-третє, визначаючи "корпоративні права", як речові докази у провадженні, прокурор чи слідчий повинен чітко дотримуватися положень ч.1 статті 98 Кримінально-процесуального кодексу, якою визначено вичерпний перелік критеріїв поняття "речові докази". За невідповідності цим критеріям, визначення "корпоративних прав" у якості речових доказів, безперечно, буде поставлено під сумнів.

Арешт без аргументів?

Показовим у цьому відношенні є справа щодо арешту корпоративних прав бенефіціарів групи компаній РГК, (діяльність якої пов’язують з Дмитром Фірташом). Нагадаємо, у травні 2022 року Печерський районний суд міста Києва за клопотанням ДБР та Офісу генпрокурора наклав арешт на корпоративні права, а саме на акції низки бенефіціарних власників юридичних осіб операторів газорозподільчих підприємств, у зв’язку з проведенням кримінального провадження. Це рішення викликало серйозні питання з двох основних причин.

Перший момент у тому, що "обґрунтуванням" арешту корпоративних прав у якості речових доказів стало… аж нічого. Просто слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань своєю постановою вирішив, що корпоративні права та статутний капітал низки товариств є речовими доказами, і це своє "вирішення" надав судді у якості аргументу, без жодних додаткових пояснень.

Другий, не меш цікавий момент, стосується, власне, предмету самого кримінального провадження, в рамках якого прокурори просили арештувати корпоративні права. Мова про те, що досудове розслідування за цим провадженням розслідується за ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 України, а саме стосується зловживання владою чи недбалості службових осіб міністерства енергетики. Зокрема, мова про укладання договорів між міненерго та облгазами. При цьому яким боком тут корпоративні права та їх власники – не зрозуміло, адже їх ні в чому не звинувачують.

За логікою, оскільки розслідуються можливі правопорушення з боку чиновників, арештовувати, скоріше, потрібно було б корпоративні права міністерства енергетики. До речі, думаєте, абсурд? Аж ніяк. Печерський райсуд вже відзначався подібними арештами щодо органів державної влади, зокрема у 2018 році своїм рішенням він арештував корпоративні права Полтавської міської ради.

Та й взагалі, самі "некорупційні" статті, за якими розслідується провадження, схоже були обрані не випадково, а щоб розгляд справи не потрапив до ВАКС, тобто для забезпечення (з)ручної підсудності. Як відомо, Печерський райсуд неодноразово згадується у змі, як надто "близький" до влади, причому за всіх часів, хоч за Януковича, хоч на нинішньої.

На противагу Вищий антикорупційний суд, до формування якого доклалася міжнародна спільнота, зазвичай демонструє набагато більшу самостійність рішень та більш ретельну розбірливість у аналізі аргументів сторін, тому навряд чи пропустив би пояснення слідчих на кшталт "я вирішив, що це докази, значить докази".

Це підтверджує і звіт, опублікований на сайті Державного департаменту США. Саме в ньому йдеться про те, що, незважаючи на загальний низький рівень довіри до судової влади в Україні, саме до Вищого антикорупційного суду довіра на високому рівні.

Віртуальність під сумнівом

Тому, коли справа за клопотанням адвоката власників арештованих корпоративних прав все ж таки потрапила у ВАКС, не дивно, що слідчий суддя прийняв рішення про скасування арешту.

"Доводи прокурора слідчий суддя вважає необґрунтованими, оскільки: (1) відповідно до відомостей, відображених у витягу з ЄРДР як станом на момент арешту майна у 2022 році, так і на момент розгляду цих клопотань, це кримінальне провадження не здійснюється щодо ймовірних протиправних дій бенефіціарних власників юридичних осіб, які володіють арештованими корпоративними правами; (2) жодних доказів на підтвердження факту впливу бенефіціарних власників юридичних осіб, які володіють арештованими корпоративними правами, на службових осіб цих юридичних осіб з метою підписання протоколів розбіжностей, як станом на момент арешту майна у 2022 році, так і на момент розгляду цих клопотань, прокурором надано не було", — йдеться в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 червня 2024 року.

Окрім того, суддя звернув увагу, на відсутність аргументів з боку прокурорів щодо використання корпоративних прав у якості речових доказів.

"У цьому кримінальному провадженні арештовані були прості бездокументарні іменні акції.

Водночас, аналіз наведених вище норм законодавства вказує на те, що акція, як цінний папір, немає певного фізичного та матеріального вираження в природі, а існує лише віртуально, тобто в електронній формі, як запис на рахунку певної депозитарної установи.

З огляду на це, корпоративні права (акції) не можуть зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, яке розслідується у цьому провадженні, оскільки вони існують лише віртуально (в електронній формі), як записи на рахунках певних депозитарних установ, а тому із цих підстав вони не можуть мати ознак речових доказів у цьому кримінальному провадженню", — говориться в обґрунтуванні ухвали ВАКС

"Самі по собі корпоративні права (акції) не містять ознак речових доказів, визначних у ст. 98 КПК, щодо обставин, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні. Окрім цього, прокурором не доведено, що вони можуть бути використані на підтвердження певного факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження <…> Наведене вказує на те, що прокурором не доведено факту можливості використання корпоративних прав (акцій), як доказів факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення для досудового розслідування, а інших підстав для арешту майна слідчими суддями в ухвалах визначено не було", — йдеться в рішенні ВАКС.

Об’єктивності заради зазначимо, що згадані корпоративні права власників РГК "прожили на свободі" зовсім недовго – лише 3 дні. 27 червня ДБР подало до все того ж Печерського районного суду клопотання за підписом прокурора Офісу генпрокурора щодо нового арешту зазначених корпоративних прав, і наступного дня арешт було поновлено.

Чому рішення ВАКС важливе

Втім, прецедент, створений ВАКС про скасування арешту корпоративних прав через відсутність надання притомної аргументації з боку слідчих органів, безумовно, матиме певні наслідки.

Передовсім, таке рішення дещо опустить на землю представників органів досудового слідства, які дозволяють надавати судам бездоказові (вибачте за тавтологію) докази. І покаже їм, що навіть, якщо "свій" суд першої інстанції може з якихось причин проігнорувати подібний підхід, інші суди цілком навіть звернуть на це увагу. Можливо, це змусить прокурорів ретельніше виконувати свою роботу.

З іншого боку, рішення ВАКС дає певну надію і окреслює юридичний інструментарій для інших осіб, чиї корпоративні права, як вони вважають, були безпідставно арештовані українськими судами. Таких, до речі, чимало, серед них – серйозні гравці того чи іншого сектору економіки України (або, схоже, просто, "ласі шматки" для тих, хто має бажання і ресурс їх прибрати до рук).

Схема "експропріації", зазвичай не міняється – підконтрольне ОП ДБР через Печерський райсуд подає клопотання про накладення арешту. Дуже часто навіть не ставлячи до відома власників корпоративних прав. Так сталося, наприклад, у випадку арешту корпоративних прав бенефіціарних власників одного з лідерів нафтогазовидобувної галузі – ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння".

17 квітня 2023 року акціонери та керівництво компанії з подивом дізналися з преси про рішення щодо арешту корпоративних прав компанії та передачу її активів в управління АРМА, ухвалене, як водиться, Печерським райсудом. Компанія, до речі, на момент арешту показувала стабільну роботу і генерувала прибутки.

У АРМА запевняли, що знайдуть управителя, який значно покращить ефективності роботи "Укрнафтобуріння". Але прообіцялися. У результаті призначений управитель чи через непрофесійність, чи з інших незрозумілих причин, поки відзначився лише тим, що втратив (не зміг відстояти у суді) найцінніший актив компанії – ліцензію на розробку Сахалінського родовища, у яке перед цім власники компанії інвестували понад 6 мільярдів гривень. Наразі через неможливість розробки цього родовища компанією втрати несе як держава (сотні млн кубометрів недоотриманого газу, недоотримані мільярдні податки), так і акціонери компанії.

Втім, через місяць після арешту, у травні 2023 року, адвокати власників "Укрнафтобуріння" вже змогли одного разу через суд на певний час скасувати арешт корпоративних прав. А після рішення ВАКС щодо скасування арешту акцій власників РГК, адвокати цієї та інших компаній зможуть представити нові, більш сильні аргументи вже спираючись на це рішення. Якщо звичайно, всі українські суди вийдуть із "віртуальності" та перестануть вважати надані прокурорами уявні докази речовими.