Комбат В.Герсак: "Крім Господа Бога, нікого і нічого не боюся…"

Про суд…

Нещодавно ДБР відрапортувало про вручення вам підозри у незаконному збагаченні, передало справу до суду, але Феміда не стала на бік обвинувачення, відмовила у взятті вас під варту та відпустила під заставу. Розкажіть, в чому суть претензій до вас з боку ДБР і ОГП?

Якщо коротко, то ДБР намагалося зліпити гучні обвинувачення проти мене, але не змогло накопати нічого більш підходящого, ніж старі інсинуації Наумова-Баканова. Мова йде про те, що в період керівництва УСБУ в Миколаївській області, я нібито незаконно збагатився і оформив на своїх родичів майно, вартість якого перевищує офіційні доходи на суму біля півмільйона доларів. При цьому доходи моїх родичів ніхто не рахував. Той факт що вони усе своє життя займалися підприємницькою діяльністю було проігноровано. За увесь час слідства було опитано лише трьох свідків. За поясненнями ані до мене, ані до моїх родичів ніхто навіть не звертався. Зліпили чорті що і з чого попало – це я вам кажу як колишній оперативник із 20-річним стажем.

Чим ви можете заперечити висунуті проти вас обвинувачення?

Тим, що моя теща і моя мати, яких підозрюють у тому що на них я оформлював неправомірно набуте майно – усе життя працювали, займалися підприємницькою діяльністю, вели заощадливий спосіб життя і цілком самостійно могли накопичити на придбання того майна, яким вони володіли. Мова ж йде не про вілли і маєтки, а про квартири і авто, які мають у своєму користуванні мільйони людей.

Моя дружина також роками займалася підприємництвом, платила податки і була спроможна заробити достатньо коштів, аби купити автомобілі і нерухомість для себе і свого бізнесу.

Після звільнення із служби 2020 року я також зареєструвався як ФОП, увесь 2021 рік займався підприємницькою діяльністю, непогано заробляв і міг забезпечити себе та свою родину житлом і засобами для існування.

Але давайте також підемо по аналогії та від зворотного… Пригадайте, які суми коштів фігурують під час обшуків в ТЦКшників, ВЛКшників, митників та інших корумпованих посадовців регіонального рівня? Зазвичай в таких справах мова йде про мільйони доларів і євро готівкою, кілограми золота, криптовалюту, дорогоцінності, іноземні вілли, заміські будинки, ресторани і т.п. Чому всього цього немає в моїй справі за результатами обшуків? Чим я тоді займався як "корупціонер", про якого стільки було написано і кому приписувалося стільки всього?

Я вже розповідав в інтерв’ю одному з видань, що мені лише за те, щоб я не помічав тільки однієї з десятків контрабандних схем пропонували 1 млн. дол. одноразово "за знайомство" і 200 тис. дол. "за невтручання" щомісяця. Якби я переймався особистим збагаченням, то я б напевно мав би значно більше ніж 500 тис. дол. Вам так не здається?…

В чому сенс підіймати проти вас справи минулих часів, якщо зараз ви знаходитеся на передовій і переймаєтеся лише військовими справами?

Увесь розрахунок зроблено на дискредитацію мене, як колишнього правоохоронця. Але мене цим не залякати. Крім Господа Бога, я нічого і нікого не боюся!… Нехай цією справою займаються тепер мої адвокати, а я повертаюся до свого бойового підрозділу.

Можливо, хтось намагається перебити резонанс від публікації "Плівок Міндіча". Можливо, комусь кортить вислужитися на справах проти військових, яких суспільство сприймає як надію на наведення порядку. Може бути таке, що команда Баканова "підчищає хвости". А може бути і таке, що хочуть знищити мій батальйон, який я створив фактично з нуля і який є найкращим серед окремих батальйонів БПЛА за рейтингом ефективності. Але це вже диверсія, в можливість якої я не хочу навіть вірити.

В період 2019-2020 років в інтернеті дійсно було багато негативних публікацій на вашу адресу. Що з цього мало реальні підстави, тобто було предметом розслідувань та дійшло до суду?

Всі ці публікації були наслідком мого конфлікту з Наумовим і Бакановим та плодом їхньої фантазії. Це вони фабрикували і розповсюджували цю маячню. Навіть порядні журналісти стали жертвами цих маніпуляцій, бо їх використовували в темну діючі співробітники СБУ. Ви ж маєте розуміти, що 90% усіх журналістських розслідувань — це зливи інформації, або "наводки" від правоохоронців.

Якби в реальності щось таке мало місце, то мене або показово арештували б під теле-камери, або офіційно висунули якісь підозри. В моїх недоброзичливців були для цього усі можливості. Натомість в мене є документальні відповіді від НАЗК про те, що після звільнення з СБУ до мене не було ніяких питань.

З СБУ я звільнився за власним бажанням. Оскільки моя посада була "указна", то після відповідних рапортів на ім’я керівництва, мені довелося чекати підписання указу президента. За компрометуючих обставин мене ніколи і ніхто не знімав з жодних посад.

Доречи, по наклепницьким публікаціям попередніх років я вже давно подав судовий позов, який досі розглядається в Печерському суді. Мене задовільнять офіційні вибачення і спростування недостовірної інформації. Наступне засідання у цій справі призначено на початок липня цього року, тож треба дочекатися поки суд остаточно розставить всі крапки над "і". Я почекаю.

Про Наумова і Баканова…

В чому суть вашого конфлікту з тодішнім керівництвом СБУ про який ви кажете?

При призначенні мене на посаду керівника регіонального управління СБУ, керівництво держави поставило мені конкретне завдання – ліквідувати бандитське свавілля, покласти край контрабанді і нелегальному бізнесу на Миколаївщині.

Ситуація була критичною, адже вся влада в регіоні концентрувалася в руках кримінального авторитета на прізвисько "Мультик", який багато років особисто призначав і знімав посадовців, вирішував кому де працювати і скільки заробляти, ділив повноваження і сфери впливу. Дійшло до того, що в бізнесменів або службовців, які не виконували його вказівок, серед білого дня невідомі могли вкрасти дружину, завдати тілесних ушкоджень, або спалити майно. Усе це відбувалося абсолютно безкарно і демонстративно. Щойно обраний президент і його команда готувалися до парламентських і місцевих виборів, тому питання повернення державі контролю над ситуацією було для них принциповим.

Вже за два тижні після мого призначення "Мультик" був вимушений втекти з України. "Смотрящій" за Миколаївщиною протягом останніх двадцяти років на прізвисько "Наум" отримав реальний тюремний термін, хоча до цього він ні разу не сидів. ОЗУ яке існувало ще з часів Януковича — припинило своє існування.

Але якщо ти не ламаєш систему як таку, вона адаптується до нових реалій, нікуди не зникає і знаходить собі нових бенефіциарів. У Наумова і Баканова, очевидно, були свої плани, які не збігалися із позицією державного керівництва, тому вони хотіли зберегти та вбудувати залишки системи яку створив "Мультик" у свою власну корупційну вертикаль. Вони почали відверто ставити мені "палки в колеса", намагалися давати вказівки: того не чіпай, по тим не працюй, того вислухай… Я точно не збирався ставати частиною цієї гнилої історії. Я подав два рапорти про звільнення із займаної посади за власним бажанням і потім третій про звільнення із служби, в цілому.

На вашу думку, ким був Іван Баканов на посаді голови СБУ – "комерсантом у владі", "випадковою людиною, яка не впоралася", чи "ворожим агентом"?

Це випадкова людина, яка швидко спіймала "манію величі" і розмінялася на гроші. На будь-якій іншій посаді було б теж саме. Через свою непрофесійність, він не зміг адекватно оцінити ані наслідків своєї жадібності, ані масштаби зловживань свого оточення. Для ворога він не представляв жодної цінності, бо сам він нічого не тямив і не робив. Це була "труба на бані", яким маніпулювали інші. Службою безпеки повністю керував Наумов і це стало великою трагедією для нашої держави.

Про війну…

Наскільки критичною для батальйону може бути ситуація, якщо вас позбавлять можливості виконувати обов’язки комбата?

Скажу вам відверто – ситуації коли "незамінних людей не буває" існують лише в стабільних системах та в мирні часи. На війні все інакше. Добре це чи погано, але все тримається на конкретних людях. Я зараз не про себе кажу. Забери в мене когось з командирів рот, або ключових командирів екіпажів і в мене одразу буде "квадратна голова", що з цим робити і ким їх замінити. Кожна людина із бойовим досвідом та особистими здібностями на вагу золота. Особливо в нинішніх умовах, коли фронт на стику Запорізької, Донецької і Дніпропетровської областей є дуже рухливим, ворог планує літній наступ і ситуація змінюється щодня.

Мій бат тримає 100-кілометрову смугу ЛБЗ. За нашої безпосередньої участі з початку року вже звільнено більше 500 кв. км. українських територій. За рік нами було збито 132 ворожих БПЛА, в тому числі "Шахедів", уражено 2 комплекси ворожого ППО, 23 танки, 295 артилерійських установок і дві системи РСЗВ. Ми завдали ворогу втрат на понад 4800 осіб вбитими і пораненими. Це аналог біля 10 батальйонів живої сили – це капець як дофіга! В останньому рейтингу уражень — ми на 12-місці серед понад 300 учасників. Тобто ми є найефективнішими серед батальйонів, вище нас тільки полки і бригади.

Я так розумію, саме через вашу ефективність, безпосереднє військове командування стало на ваш бік і воліло б бачити вас на фронті, а не в суді…

Мої хлопці такі ефективні не тому, що Україна як ніколи наблизилася до стандартів НАТО, а тому що я сплю лише по три години на добу та сім днів на тиждень займаюся потребами свого батальйону. Бійці можуть зосередитися виключно на виконанні бойових завдань, бо про їхнє харчування, транспорт, спорядження, зв'язок, безпеку, одяг, грошове забезпечення, медицину, засоби ураження і боєприпаси – дбаю я, як їхній командир.

Мабуть, командувачу ОК "Південь" генералу Сидоренку та командувачу 20-го АК генералу Заїцю я більш потрібний на фронті, раз вони особисто звернулися до суду із клопотанням про взяття мене на поруки. Повірте, це не Баканов з Наумовим, а справжні бойові генерали. Вони краще розуміють інтереси держави і мою користь для неї.

Не можемо не запитати вас як бойового офіцера, наскільки ЗСУ готові до т.зв. літнього наступу росіян, зокрема на Запорізькому напрямку?

Ми вже повністю готові до всього, бо маємо досвід, напрацювання, сценарії реагування. В цілому, ситуацію на фронті можна охарактеризувати так – прості рішення ворогом вже вичерпано, а складні ще не винайдено. Для літнього наступу в них має бути достатній людський ресурс, логістичні можливості, якісь нові рішення в озброєннях, а також фактор ослаблення з нашого боку – чи то проблеми із західним озброєнням, чи то суперечності серед основних партнерів, чи то внутрішньо-політична криза, чи економічний колапс. Тут нічого обнадійливого для них не відбувається, скоріше навпаки.

За рахунок інтенсивності оперативні і стратегічні завдання виконувати далі вже неможливо. Треба винайти щось нове. Тому вони намагаються промацувати інші шляхи – знищення стратегічної інфраструктури і терор населення мегаполісів, збільшується кількість терактів проти військових в тилу, навмисно наносяться жахливі удари по звичайним людям, качається тема мобілізації і демобілізації, нагнітається ситуація на кордоні з Білорусією. Війна стає більш підлою, психологічно напруженою і переноситься у тил.

Про економіку…

Що ми маємо змінити всередині, аби закрити потенційні слабкі місця?

Перше і головне — змінити підходи до мобілізації. Не лише в бік посилення мотивації замість примусу, а й організаційно. Треба чітко розділити функціонал в цій системі – одні працюють з інформацією військовозобов’язаних, інші займаються повістками і розшуком, треті проводять ВЛК, четверті забезпечують антикорупційну складову. Обов’язково має бути повноцінний керівник в цього процесу, на якому лежатиме персональна відповідальність за функціонування системи та її вдосконалення. Я вважаю також, що питання ВЛК для демобілізованих обов’язково має бути виведено у окрему структуру в системі Мінветеранів, із ТЦК це слід прибрати. Це має бути один з міністерських сервісів для захисників.

Друге, нажаль, в нас не відбувається ніяких революційних змін в політиці містобудування, інфраструктурного розвитку і цивільного захисту населення на рівні тилової влади. Безпека, автономність і стійкість мають стати новими орієнтирами для архітекторів, забудовників, комунальних підприємств і ЖЕКів. Нічого з цього немає. Люди самостійно вимушені підтримувати життєдіяльність своїх осель, лататися після прильотів і т.д., хоча війна нам вказує на те, що треба активніше ховати громадську інфраструктуру під землю, рити тунелі, децентралізувати комунальні мережі, створювати підземну військову інфраструктуру як в Ірані, тощо.

Третя річ – війна наживо перекроює нашу фізичну географію. Щоб побачити якою буде наша система господарства, логістика, поселенська структура на найближчі десятки років, треба подивитися на карти України 17-18 століть, коли ми воювали із сусідами. Увесь Північний і Південний Схід – це міста-гарнізони, слободи, фортеці, військові шляхи, переправи. Треба якось вже приходити до тями і починати закладати контури нового життя. Принаймні обговорювати і пропонувати зміни.

Якщо довоєнна і повоєнна Україна будуть відрізнятися лише тим, що буде дозволено створювати ПВК – цього буде замало. Треба впроваджувати безліч інших новацій, на які нам вказує реальне життя.

До речі, ваше ставлення до можливої легалізації ПВК як нового різновиду мілітарної підприємницької діяльності в Україні? Влада нібито підтримує таку ідею…

Я вважаю, що створення таких компаній має бути виключною прерогативою ветеранського бізнесу. В законі має бути чітко прописано – цей бізнес тільки для ветеранів!

Наступний момент – треба не виривати окремі привабливі ідеї з контексту, а вибудовувати цілісну екосистему. Насамперед, дати зелене світло створенню в Україні такого інноваційного формату економічної та громадської діяльності як "військові товариства", які могли б підтримувати діючі бойові підрозділи, виховувати і готувати патріотичну молодь, опікуватися військовослужбовцями, ветеранами та членами їхніх родин.

Про що йде мова?

Про те, щоб при бойових підрозділах можна було б створювати громадські об’єднання, які будуть наділені правом отримувати прибуток і витрачати його на виконання статутних завдань. Це такий собі симбіоз соціального підприємництва, профсоюзу, благодійності і комерційної діяльності. Зараз нічого такого в Україні не існує.

Засновниками таких товариств могли б бути самі підрозділи та їхні командири, але їхня діяльність має будуватися на засадах самоврядування, підзвітності незалежним наглядовим радам та підконтрольності Центральним Радам Військових Товариств. Їхніми членами могли б бути військовослужбовці і ветерани підрозділів та члени їхніх сімей, волонтери, представники компаній-спонсорів, а також молодь, яка бажає до них долучитися і бере участь у відповідних програмах.

Сферами їхньої комерційної діяльності могли б бути розмінування, фортифікація, кастомізація зброї та спорядження, виготовлення боєприпасів та розробка нових різновидів зброї. Якщо йти ще далі, то їм можна передати ексклюзивні права на створення приватних військових компаній, компаній які б займалися недержавною безпекою кордонів (приватні рейнджери), комерційних операторів митних пунктів і пунктів перетину кордону, приватних компаній із охорони громадської безпеки тощо. Держава зараз, як "собака на сіні" сидить на багатьох функціях, які можна запросто передати ветеранам-підприємцям.

Які суспільно значущі проблеми можна було б вирішити шляхом формування військових товариств?

Їх багато. Від збереження культури бойового побратимства. До розбудови мереж спортивних та військово-патріотичних клубів, центрів підготовки і виховної роботи, таборів активного дозвілля, закладів реабілітації, патронатних і рекрутингових служб, житлово-будівельних кооперативів, комерційних підприємств, які стануть місцем працевлаштування для тисяч колишніх військових.

Ще раз наголошую, ми маємо винести з цієї війни не лише "Дельту", "Старлінки", БПЛА і реактивні перехоплювачі, але й глибокі соціальні новації. Суспільство і Держава мають докорінно змінитися зсередини!