Пастка на мільярди: чому перший великий конкурс АРМА за новими правилами опинився під загрозою провалу

Сьогодні, 26 червня 2026 року, о 17:00 завершується прийом документів на конкурс з відбору управителя корпоративних прав групи IDS Ukraine. Йдеться про найбільшого виробника фасованої мінеральної води в Україні та один з найдорожчих активів, які коли-небудь передавалися в управління АРМА.

Цей відбір мав стати демонстрацією успішної реформи Агентства, яка остаточно набула чинності на початку року. Очікувалося, що відомство покаже перехід від хаотичних підходів минулих років до прозорої системи менеджменту складних корпоративних об'єктів.

Перший конкурс після реформи — перший великий скандал

Однак замість історії успіху суспільство отримало процес, який ще до фіналу прийому заявок викликав масштабну критику з боку бізнесу, юристів та потенційних інвесторів. Що глибше учасники ринку вивчають тендерну документацію, то більше виникає запитань до організаторів:

1. Навіщо АРМА поспіхом проводить конкурс саме зараз, коли розгляд справи у ВАКС про стягнення активу в дохід держави наближається до фіналу?
2. Чому умови відбору створюють прямі ризики для ліквідності успішних підприємств?
3. На якій підставі Агентство фактично вимагає вилучити з обігових коштів компанії понад 2,2 мільярда гривень?
4. Чому потенційні управителі отримують суперечливі відповіді на принципові запитання на Prozorro?
5. Чи відповідає вся ця процедура базовій вимозі закону щодо збереження та збільшення економічної вартості активу?
6. Ці суперечності поступово перетворюють тендер з рутинної процедури на один з найсерйозніших викликів для репутації АРМА за всю історію його існування.

АРМА активно позиціювало цей відбір як символ нової епохи. Після багатьох років критики, гучних скандалів та претензій до ефективності менеджменту арештованих об'єктів, відомство отримало оновлене законодавство та нові інструменти контролю.

Саме тому кейс IDS Ukraine став першим реальним тестом реформи, де будь-які помилки автоматично перетворюються на оцінку дієздатності самого Агентства. Однак уже на старті стало очевидно, що задекларовані європейські правила розходяться з практикою їхнього застосування.

IDS Ukraine — це не окремий завод, не склад і не торговельний центр. Це складна корпоративна структура, до якої входять:

• ПрАТ "ІДС";
• ПрАТ "Моршинський завод мінеральних вод Оскар";
• ПрАТ "Миргородський завод мінеральних вод";
• ТОВ "Потужність";
• ПП "Іва";
• ТОВ "ІДС Аква Сервіс";
• ДП "Нова.Ком".

Фактично йдеться про успішну групу компаній з багаторічною історією, потужними брендами, виробничими комплексами, логістичною інфраструктурою та значною (близько 40%) часткою українського ринку мінеральної води. Такі активи потребують особливої підготовки перед передачею в управління. Але аналіз документації показує, що саме підготовчий етап викликає найбільше запитань.

Чи була проведена належна ідентифікація активу

Однією з фундаментальних вимог нової редакції закону про АРМА стала обов'язкова ідентифікація активу до моменту оголошення конкурсу. Перед тим як передавати складний корпоративний об'єкт, держава повинна чітко розуміти його структуру, склад майна, реальний стан, а також корпоративні, юридичні, операційні ризики та наявність фактичного доступу. Логіка законодавця була очевидною, оскільки неможливо ефективно управляти тим, про що немає повної інформації.

Однак у випадку з групою компаній IDS Ukraine повноцінна ідентифікація проведена не була. Наслідком цього стало те, що до переліку майна потрапило підприємство "Нова.Ком", яке розташоване у Голій Пристані на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Потенційні учасники конкурсу прямо запитали в АРМА на Prozorro, як майбутній управитель має виконувати обов'язок щодо збереження цього активу та нести відповідальність за його втрату за відсутності фізичного доступу. Відповідь Агентства фактично не містила реального алгоритму дій. Замість цього відомство обмежилося загальним переказом норм законодавства про окуповані території та нагадало про обов'язковість виконання судових рішень.

При цьому без відповіді залишилися ключові для бізнесу питання про те, чи існує підприємство фізично, у якому стані перебуває обладнання, чи проводилася інвентаризація та чи враховані ризики руйнувань в оцінці компанії. Для професійного інвестора це не формальність, а питання потенційної майнової відповідальності, адже чіткого пояснення, як відповідати за майно без доступу до нього, АРМА так і не надало.

Загалом вивчення запитань потенційних учасників на Prozorro демонструє тривожну тенденцію. У багатьох випадках АРМА надає об'ємні юридичні роз'яснення, які формально містять багато тексту, але взагалі не розкривають суті поставленої проблеми.

Учасники ринку намагаються з'ясувати конкретні межі своєї відповідальності, реальні ризики, економічні наслідки рішень та практичні механізми управління компанією. Натомість бізнес отримує лише цитування загальних норм законодавства. Формально публікація відповіді відбулася, проте фактично відповіді на питання немає. Для конкурсу такого масштабу подібний підхід регулятора створює додаткову правову невизначеність.

Конкурс з дивними та руйнівними умовами

Ще більше запитань виникає щодо кваліфікаційних вимог до кандидатів. Оскільки АРМА шукає управителя саме для корпоративних прав, логічно було б очікувати від претендентів досвіду в управлінні акціонерними товариствами, роботи з цінними паперами, інвестиційного менеджменту та корпоративного управління. Натомість чинна конкурсна документація допускає значно ширші трактування. Фактично переможцем торгів може стати компанія, яка має досвід виключно у сфері дистрибуції, оренди чи окремих сегментів FMCG. Таким чином виникає парадоксальна ситуація, коли відбір керівника для складного корпоративного активу не гарантує наявності у фіналіста спеціалізованих навичок.

Окремим предметом критики стала вимога щодо надання банківської гарантії на суму понад 100 млн грн. Формально такий крок спрямований на захист інтересів держави, проте його реальні економічні наслідки виглядають значно складніше. Для більшості потенційних учасників це означає необхідність блокування значних сум, заставу майна, втрату можливості використовувати ці ресурси для кредитування та додаткові фінансові витрати. У результаті значна частина ринку автоматично відсікається ще до початку конкурсу. Коло претендентів звужується до дуже вузької групи великих гравців, що породжує закономірні сумніви щодо реального рівня конкуренції на майбутньому аукціоні.

Але найбільш суперечливою вимогою конкурсу є придбання ОВДП. Саме вона стала головним джерелом критики з боку експертів. АРМА фактично закладає в Орієнтовний план управління необхідність спрямування понад 2,19 млрд грн нерозподіленого прибутку IDS Ukraine на придбання державних облігацій.

Саме тут виникають основні питання, оскільки нерозподілений прибуток не дорівнює реальним грошам на рахунках, що є базовою аксіомою корпоративних фінансів. Паперовий бухгалтерський прибуток минулих років міг бути давно реінвестований у модернізацію, використаний для погашення кредитів чи вкладений у розвиток виробництва. Однак логіка АРМА побудована так, ніби ці мільярди автоматично існують у вигляді вільних коштів у касі. Щобільше, Агентство помилково ототожнює виплату дивідендів з купівлею ОВДП, що викликає серйозне занепокоєння у потенційних управителів.

Якщо вимогу щодо купівлі облігацій реалізують буквально, наслідки для компанії можуть виявитися катастрофічними. Для великого виробничого бізнесу обігові кошти є кровоносною системою, яка забезпечує закупівлю сировини, тари, упаковки, оплату електроенергії, ремонт обладнання, логістику та виплату заробітних плат.

Без достатнього рівня ліквідності навіть прибуткове підприємство гарантовано зіткнеться з технічним дефолтом. Головне питання, чи проводило АРМА бодай якісь прорахунки наслідків вимивання такої гігантської суми з оборотного капіталу підприємства, залишається відкритим, адже публічних обґрунтувань відомство не надало.

І тут виникає найбільш очевидна економічна колізія конкурсу. З одного боку АРМА прогнозує збільшення доходів активу, а з іншого пропонує вилучити з компанії основні ліквідні ресурси. Тобто майбутньому управителю пропонується одночасно позбавити бізнес фінансової гнучкості й забезпечити його бурхливе зростання. У світовій практиці менеджменту подібні взаємовиключні завдання виглядають щонайменше абсурдними.

Окремий блок питань стосується оцінки вартості компанії. Наразі існує суттєва розбіжність між оцінкою, зробленою на замовлення АРМА, яка становить близько 5 млрд грн, та незалежною оцінкою у 8 млрд грн, яка міститься у матеріалах судової справи ВАКС за позовом Міністерства юстиції про конфіскацію корпоративних прав компанії.

У випадку об'єкта такого масштабу похибка у 3 млрд грн стає питанням національного інтересу. Для держави це означає ризик штучної недооцінки майна, звільнення управителя від відповідальності за збереження реальної вартості компанії та потенційні фінансові втрати під час її майбутньої приватизації.

Криза довіри до АРМА

Особливе здивування викликає фактичне ігнорування пропозицій чинного менеджменту IDS Ukraine щодо умов конкурсу. Керівництво компанії пропонувало зафіксувати жорсткі критерії для майбутнього управителя, серед яких захист виробничих активів, заборона їх відчуження, збереження трудового колективу та виплат середньої заробітної плати мобілізованим співробітникам, а також інвестиції у розвиток, захист технологій і підтримка ринкової частки.

Незалежно від ставлення до чинного керівництва, саме ця команда роками забезпечувала стабільний розвиток лідера ринку мінеральних вод. Тому повне ігнорування її позиції та відмова закласти соціальні й операційні гарантії у договір виглядає щонайменше нераціонально.

Ще більш дискусійним виглядає сам момент проведення тендеру. Позов Міністерства юстиції про стягнення компанії в дохід держави, який наразі розглядає Вищий антикорупційний суд, перебуває на завершальному етапі. Існує висока ймовірність, що найближчим часом корпоративні права повністю перейдуть у власність України.

У такій ситуації логічно виникає запитання, навіщо запускати складну, тривалу та фінансово обтяжливу процедуру тимчасового управління саме зараз. Навіщо витрачати місяці на суперечливий конкурс, якщо незабаром з'явиться законна підстава для прямої передачі об'єкта до Фонду державного майна України для подальшої приватизації. Подібний поспіх з боку чиновників змушує ринок підозрювати наявність прихованих інтересів сторонніх гравців.

Усі перелічені фінансові та юридичні питання викликали б резонанс щодо будь-якого державного органу, але ситуацію значно ускладнює негативний історичний бекграунд самого АРМА. За роки своєї роботи Агентство так і не сформувало беззаперечного переліку великих корпоративних об'єктів, які стали б історіями успіху під зовнішнім менеджментом.

Натомість діяльність відомства регулярно супроводжувалася гучними скандалами, кримінальними провадженнями, конфліктами навколо заангажованості управителів, жорсткою критикою з боку профільного комітету парламенту та закономірними питаннями правоохоронців щодо ефективності збереження майна. Тому сьогодні відбір для IDS Ukraine відбувається в умовах глибокого дефіциту суспільної та бізнесової довіри до інституції.

Перший великий конкурс ризикує стати провалом реформи

Історія навколо IDS Ukraine вже давно вийшла за межі локального тендеру. Фактично сьогодні вирішується питання про те, чи здатне оновлене АРМА працювати з великим прозорим бізнесом відповідно до європейських принципів. Наразі ж документація містить суцільні суперечності: непроведену ідентифікацію активу на окупованих територіях, незрозумілу методику розрахунку 2,2 млрд грн для купівлі ОВДП, відсутність аналізу ризиків технічного дефолту підприємств, занижену оцінку вартості компанії та занадто низькі кваліфікаційні критерії до учасників.

Якщо ці прорахунки не будуть негайно врегульовані, держава ризикує отримати не збережений і примножений актив, як того вимагає закон, а бізнес з погіршеними фінансовими показниками та нижчою ринковою вартістю. Замість демонстрації успіху нової моделі, конкурс справляє враження поспішної процедури, позбавленої базового економічного аналізу.

Якщо АРМА справді прагне довести ефективність реформи, агентство повинно було б не просто провести конкурс у визначені строки, а переконати ринок, бізнес і суспільство, що кожна його вимога працює на збереження та збільшення вартості активу. Станом на сьогодні такого переконання не виникає. Навпаки, сукупність умов конкурсу створює ризик того, що держава може отримати короткостроковий фінансовий ефект ціною довгострокового зниження вартості одного з найцінніших корпоративних активів країни.

І коли в найближчому майбутньому держава все ж отримає IDS Ukraine у власність, головним питанням буде вже не те, хто переміг у конкурсі АРМА, а те, в якому стані цей актив дійде до держави після такого управління і скільки мільярдів гривень потенційної вартості країна втратить ще до моменту його остаточного переходу у державну власність.