Мільярди громад-привидів: як релоковані чиновники проїдають кошти окупованих територій

Поки звичайні переселенці роками туляться по модульних містечках, часом без притомної допомоги, українські чиновники з тимчасово окупованих росіянами міст отримують мільйонні зарплати в тилу. Керівники існуючих радше на папері адміністрацій та водоканалів без води примудряються заробляти інколи більше за прем'єр-міністра країни та витрачати гроші на сумнівне обладнання та незрозумілі тендери для міст, які повністю контролюються ворогом.

Одна з причин — застаріле законодавство, яке змушує державу "на автоматі" утримувати евакуйовані адміністрації. На ці старі правила може ще й накладатися неефективне управління та безконтрольність, що дозволяє перетворити мільярди релокованих громад на зручний інструмент для корупційного дерибану та фіктивних закупівель.

"Телеграф" розбирався, як українські податки можуть перетворюватися на закриту годівницю для евакуйованої бюрократії.

Пастка "інституційної тяглості"

Російська агресія, яка розпочалася у 2014 році й набула повномасштабного характеру в лютому 2022 року, завдала нищівного удару по системі місцевого врядування на сході та півдні України. Тимчасова окупація територій, вимушений виїзд локального бізнесу та розосередження мільйонів жителів Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини та Криму фактично знищили звичну територіальну модель місцевої влади.

• За офіційними даними Мінрозвитку на сьогодні як мінімум 133 українські громади змушені були повністю релокувати свій управлінський апарат у тил через тимчасову окупацію. Тоді як загалом у зоні загарбання та активних бойових дій наразі перебуває орієнтовно 171 територіальна громада.

Опинившись в евакуації, постраждалі громади втратили свій головний актив і зміст діяльності — вони більше не мають фізичного доступу до власної землі та комунальної інфраструктури на місцях.

Відтак, об’єктом управління евакуйованих мерій по факту стали розпорошені по країні спільноти переселенців, майнові права на папері, частково збережені державні реєстри та віртуальна підготовка до майбутнього відновлення. Проте за роки великої війни держава так і не спромоглася створити для цих специфічних органів влади адекватні правила гри воєнного часу.

Цю системну кризу детально зафіксував аналітичний звіт "Бюджети в екзилі 3.0", презентований у вересні 2026 року Громадським партнерством "За прозорі місцеві бюджети". Експерти дослідили бюджетний цикл 20 пілотних громад Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини за 2022-2026 роки.

Головний висновок дослідження — адаптація управління в релокованих громадах перетворилася на довготривалу, але викривлену модель врядування. Через окупацію податкові надходження цих громад у 2025 році впали на 91,6%. Самі ж мерії практично повністю сіли на "трансфертну голку" держбюджету. У 2025 році сума видатків для цих 20 громад склала 7,5 млрд грн. Весь обсяг коштів практично повністю був забезпечений за рахунок дотування.

При цьому держава досі не сформувала остаточної правової моделі для релокованої влади та не визначила її обов'язкових функцій, продиктованих воєнним часом. Як наслідок, у тилу нерідко фінансуються цілі структури та статті витрат ще мирного часу, тоді як реальний ресурс громад на місцеві послуги для переселенців скоротився на 74,5% порівняно з довоєнним періодом.

Рекомендації аналітиків звіту є досить прагматичними: у таких громадах потрібен перехід від фінансування довоєнних структур до оплати конкретних критичних функцій. Передовсім треба прописати мінімальний набір послуг для ВПО, що надається апаратом громад, а також залишити передовсім завдання, які є життєво необхідними. Йдеться про ведення державних реєстрів, фіксацію знищеного майна для майбутніх репарацій, роботу гуманітарних хабів та стратегічне планування відбудови. Лише під такий корисний для переселенців функціонал мають формуватися витрати. А механічне фінансування "фантомних" кабінетів мирного часу має бути переглянуто.

Скільки заробляє екзильна бюрократія

На фоні скорочення видатків на місцеві функції (читай — проблеми евакуйованих жителів), фінансування самого управлінського апарату громад у відносних цифрах навпаки виросло. Як свідчать дані звіту, частка коштів суто на утримання чиновників та їхніх кабінетів від загального обсягу видатків громад підскочила з довоєнних 8,2% до 20,1% в евакуації. За рахунок стабільних державних дотацій фінансування бюрократії виявилося найбільш захищеною статтею витрат, сформувавши в тилу особливу касту управлінців із мільйонними доходами.

"Телеграф" свого часу детально досліджував доходи керівників прифронтових ОВА, і з'ясував, що, наприклад, у голови Донецької військової адміністрації Вадима Філашкіна за 2025 рік оклад становив понад 1,59 млн грн. А керівники сусідньої Луганській ОВА, яка контролює заледве 5% своєї території — Артем Лисогор та Олексій Харченко — сукупно у 2025 році заробили понад 1 млн грн.

Звісно, у випадку обласних очільників такі цифри значною мірою диктуються масштабом їхніх завдань. На керівництво ОВА все-таки покладено величезний обсяг щоденної координації прифронтового регіону, де потрібно забезпечувати військову логістику, евакуацію цивільних та утримувати критичну інфраструктуру тощо.

Водночас у структурі місцевого врядування виникає інша, менш однозначна ситуація — коли схожі фінансові умови поширюються на керівництво дрібніших релокованих громад. Йдеться про очільників міст та селищ, голів районних адміністрацій територій, що повністю перебувають під окупацією, де обсяг реальних повноважень об’єктивно звузився до дистанційної роботи, але рівень виплат залишається співмірним із доходами голів ОВА.

Так, якщо дослідити декларації цих "голів в екзилі", то виявиться, що, наприклад голова Бахмутської районної державної адміністрації Сергій Кальян лише за 2025 рік отримав зарплату понад 2 мільйони гривень, не забувши забрати ще й 2 тис грн зимової підтримки.

Його колега з Бахмутської міської військової адміністрації Олексій Рева у 2025 році заробив за основним місцем роботи понад 1,52 млн грн (для розуміння – увесь бюджет Бахмутської міської територіальної громади складає 443 млн грн).

Те саме стосується й керівників релокованого півдня. Наприклад, очільниця Олешківської МВА Тетяна Гасаненко (тієї самої, де наразі страшна гуманітарна катастрофа) може похвалитися заробленими 1,2 млн грн. А зарплата керівника Генічеської МВА Євгенія Родіонова склала 1 млн 95 тис. грн. Аналогічний рівень виплат у вигнанні зберігається і для керівного складу інших громад. За даними видання "Обоз" Енергодарський міський голова Дмитро Орлов, заступник Пологівської МВА Юрій Коноваленко, начальник Бердянської МВА Микола Матвієнко – кожен отримав за минулий рік у якості заробітної плати понад 1 млн грн.

Як з'ясували аналітики Запорізького центру розслідувань, позначку в мільйон гривень нарахованого доходу у своїх звітах також перетнули голова Василівської МВА Сергій Каліман, очільник Пологівської МВА Юрій Коноваленко, начальник Оріхівської МВА Микола Вініченко та керівник Якимівської селищної ВА Олександр Правосуд та інші.

Загалом, за даними журналістів видання МОСТ, двадцять керівників військових адміністрацій на тимчасово окупованій Херсонщині сукупно за рік отримали зарплату понад 17 млн грн бюджетних коштів.

Для порівняння, заробітна блата Дениса Шмигаля за 2024 рік (тобто у його бутність прем’єром) склала 1,16 млн грн.

Верхівка айсберга: десятки підлеглих, чиї обов’язки під питанням

Наведені мільйонні статки "перших осіб" — це лише видима частина гігантського фінансового перекосу. Адже у підпорядкуванні кожного такого керівника залишаються десятки підлеглих, які роками справно отримують сотні тисяч гривень із виснаженого державного бюджету. Фінансування довоєнних штатів дрібніших клерків виглядає парадоксально. На відміну від своїх патронів, ці співробітники інколи взагалі не мають у підпорядкуванні жодного фізичного об'єкта чи реального фронту робіт.

За що, наприклад, продовжують отримувати виплати чиновники евакуйованих управлінь агропромислового розвитку, якщо вся земля їхніх районів та громад глибоко окупована ворогом? Навіщо в евакуації прямо зараз утримувати в довоєнному складі відділи архітектури, екології чи капітального будівництва для міст, які фізично стерті з лиця землі?

Показовою є ситуація в евакуйованій структурі Енергодара, де продовжує фінансуватися цілий відділ культури, молоді та спорту. Його чинна керівниця Катерина Мороховець, проживаючи в Запоріжжі, задекларувала близько 870 тисяч гривень річної зарплати, а її колега Наталія Криковцова, начальниця відділу документообігу, заробляє близько 67 тисяч гривень на місяць.

А ось — Сєвєродонецька МВА, заступниця начальника якої Тетяна Верховська (перебуває в Дніпрі) за рік задекларувала 1 мільйон 171 тисячу гривень заробітної плати. Або Соледарська громада — там начальниця юридичного відділу Олександра Ляднова отримала понад 913 тисяч гривень, а її чоловік Антон Ляднов, який очолює управління освіти — загалом понад 740 тисяч гривень із різних релокованих муніципальних джерел.

Особливо цинічним на цьому тлі виглядає утримання керівників релокованих комунальних підприємств, чиї потужності давно захоплені ворогом. Активіст Владислав Смірнов наводить приклад директора КП "Сєвєродонецькводоканал" Олександра Фомічева, який в евакуації у Дніпрі отримав за рік 878 460 гривень зарплати за керівництво об'єктом — без води, труб та насосів. Цей фінансовий сюрреалізм закріплюється офіційними кошторисами: та ж Сєвєродонецька МВА затвердила понад 11 мільйонів гривень на містобудівну документацію та ще 5 мільйонів на програму цивільного захисту населення.

Схожі питання виникають і до керівництва комунального сектору окупованого Маріуполя. Журналісти інформагентства "Вчасно" дослідили, що у вигнанні продовжують підтримувати юридичний статус таких підприємств як "Маріупольавтодор", "Міськсвітло" чи парк розваг "Екстрим-парк", хоча про їхню реальну діяльність у тилу нічого не чути. При цьому топменеджери маріупольського комунального господарства оперують значними бюджетами та декларують мільйонні доходи. Наприклад, керівник КП "Міське управління капітального будівництва" Олексій Травінчев за рік задекларував 1,59 млн грн доходів з кількох муніципальних джерел, хоча проекти реконструкції гуртожитків від цього відомства вже стали об'єктом кримінального провадження через завищення цін та фінансові порушення на 48 млн грн, виявлені Держаудитслужбою.

Аби зберегти об’єктивність варто зазначити, що чимало релокованих комунальних підприємств змогли успішно адаптуватися до нових умов та виконують життєво необхідні функції. Проте до діяльності багатьох інших пасивних структур та рівня заробітків їхніх топменедерів, які місяцями оперують мільйонами у тилу, у суспільства та аудиторів все ж залишається чимало питань.

Окрім всього іншого, релоковані чиновники та керівники КП ще й автоматично отримують бронь від мобілізації. Масштаби цього явища в межах країни виявляються вражаючими. Як заявляв народний депутат Руслан Горбенко, лише по одній практично повністю окупованій Луганській області в реєстрах числилося близько 5 тисяч заброньованих службовців місцевих адміністрацій та комунальних підприємств.

Від кабінетного сюрреалізму до незрозумілих витрат

Проїдання мільйонів на утримання роздутих тилових штатів та кабінетів насправді є лише частиною проблеми. Набагато більшою загрозою для країни стає те, як саме деякі евакуйовані посадовці розпоряджаються капітальними видатками громади. Отримуючи стабільні трансферти з держбюджету, окремі релоковані органи влади перетворили державні закупівлі на інструмент відвертого та безконтрольного збагачення.

Прикриваючись спрощеними процедурами воєнного стану, чиновники примудряються без відкритих аукціонів списувати мільйони на фіктивні послуги та спецтехніку. Найчастіше гроші платників податків витрачаються на капітальні потреби та інфраструктурні об'єкти громад, до яких евакуйована влада фізично не має жодного доступу. Наразі масштабами такого віртуального господарювання вже активно займаються аудитори та правоохоронні органи.

Нижче наведено декілька промовистих випадків, де масштаб зловживань офіційно задокументований правоохоронцями.

Мільйони на табори та "золоті" сувеніри: приклади дерибану евакуаційних коштів

У вересні 2026 року Луганська обласна прокуратура офіційно скерувала до суду обвинувальний акт щодо розтрати мільйонів релокованої лікарні стосовно депутата Сєвєродонецької районної ради. Посадовець, який у 2022 році очолював міську багатопрофільну лікарню, під час дії воєнного стану організував придбання медичного обладнання для лапароскопічних операцій. За версією слідства - за завідомо завищеною ціною. Внаслідок цих дій релокованій громаді завдали 4,2 млн грн збитків, а під час санкціонованих обшуків у фігуранта вилучили готівку у різних валютах на загальну суму понад 10,6 млн грн.

Як з’ясував "Телеграф", ймовірно мова йде про депутата районної ради Романа Водяника, який, за даними YouControl, у період з 2019 по 2024 роки якраз очолював КНП "Сіверськодонецька міська багатопрофільна лікарня" Сєвєродонецької міської ради.

У травні 2026 року детективи НАБУ та прокурори САП викрили масштабну схему розкрадання майже 20 мільйонів гривень, призначених на житло для переселенців. Організатором махінації, як вважають правоохоронці, виявився колишній керівник Лисичанської міської військової адміністрації, який нібито діяв у змові з адвокатом та підприємцем.

Згідно з матеріалами слідства, у 2022 році Лисичанською МВА була затверджена програма "Тимчасова оселя", під яку з бюджету виділили 35 млн грн. За версією правоохоронців, у 2023 році фігуранти викупили корпоративні права на товариство, якому належав дитячий табір у Кіровоградській області (судові ухвали показують, що це було ТОВ "ДЗОВ Дружба"), після чого організували його придбання Лисичанською МВА за значно завищеною вартістю. Чиста різниця з ринковою ціною об'єкта склала 19,3 млн грн.

На момент проведення оборудки з продажу (травень 2023 року) начальником Лисичанської МВА був Валерій Шибіко.

А ось цікаві подробиці, які журналісти проєкту Хапуга.ua розкопали у своєму розслідуванні щодо закупівель Маріупольської міської ради у вигнанні. Вони з'ясували, що підзвітне мерії КП "м.ЄХАБ" під час війни планувало придбати 14 тисяч брендованих керамічних чашок на суму 959 тисяч гривень, і лише після суспільного розголосу цей тендер скасували. Крім цього, чиновники окупованого міста успішно витратили 410 тисяч гривень на сувенірні ручки та блокноти, 354 тисячі — на 80 декоративних подарункових вітражів, понад 559 тисяч — на дизайнерські листівки та фотопостери, а для потреб "Маріупольтепломережі" придбали легковий автомобіль вартістю понад 25 тисяч доларів.

У вересні 2026 року на лаву підсудних відправили чотирьох посадовців однієї з громад Хмельниччини, які примудрилися нажитися на купівлі житла для багатодітної родини переселенців. Слідство встановило, що чиновники (серед яких заступник міського голови, секретар міськради та двоє керівників профільних відділів) придбали за бюджетні кошти житловий будинок із земельною ділянкою за нібито 6,2 млн грн.

Проте офіційна судова експертиза та ретельний аудит задокументували, що реальна ринкова ціна цієї нерухомості була штучно накручена, а чиста сума переплати та збитків державі склала понад 2,6 млн грн.

Наведені кримінальні справи та ірраціональні тендери — це лише кілька промовистих прикладів із величезної кількості подібних порушень, які сьогодні фіксують аудитори та правоохоронці по всій країні. Усі ці факти наочно доводять: евакуаційна бюрократія подекуди повністю втратила зв'язок із реальністю. Отримуючи колосальні ресурси від держави та користуючись відсутністю жорсткого операційного контролю в тилу, чиновники "фантомних" громад перетворили солідне бюджетне фінансування на джерело особистого збагачення та кабінетного комфорту

Куди насправді мають іти гроші релокованих громад

Поточна ситуація з функціями, повноваженнями та фінансуванням релокованих громад наочно демонструє, що вся система управління в евакуації потребує серйозного перегляду. Держава повинна спрямовувати бюджетні кошти виключно тим структурам і посадовцям, які справді виконують реальну роботу в тилу, а рівень виплат чиновникам має чітко відповідати обсягу цієї роботи.

При цьому фінансування, яке виділяється з державного кошика на потреби евакуйованих муніципалітетів, має перебувати під суворим та прозорим операційним наглядом громадськості та контролюючих органів, щоб повністю виключити ризики нецільових чи сумнівних витрат.

Для цього необхідно кардинально змінити самі пріоритети роботи адміністрацій та комунальних підприємств у вигнанні. Як слушно рекомендують автори згаданого вище аналітичного звіту, релокованій владі потрібен виважений перехід від простого утримання довоєнних структур до оплати конкретних критичних функцій. Лише під такий прозорий і корисний для внутрішньо переміщених осіб функціонал мають формуватися майбутні бюджетні витрати.

Аби з'ясувати, чому контроль за фінансами евакуйованого апарату так довго залишався номінальним і які кроки плануються для посилення нагляду за тендерами, редакція "Телеграфа" має намір надіслати журналістські запити до Кабінету міністрів, Державної аудиторської служби України та інших причетних органів державної влади.

"Телеграф" продовжуватиме уважно відстежувати, куди насправді йдуть гроші українців під час війни. Не перемикайтеся!