Вкладникам – нуль, банкам – 16%: де можна знайти додаткові $2 млрд на оборону України

Українські банки під час війни стали тотально залежними від Нацбанку: саме в там вони "черпають" значну частину своїх доходів — 43%, а не на виконанні своїх прямих функцій, як то кредитування, перекази, продаж валюти тощо. Інакше кажучи, банки — за посередництва центрального банку — заробляють переважно на урядових коштах, хоча державі не вистачає коштів на оборону та соціальні видатки.

"Телеграф" дізнався, які банки найбільше заробляють на НБУ та державній скарбниці (звідки регулятор, власне, й бере кошти). А ще довідалися, хто з фінустанов найбільше підсів на цю державну "голку", і ризикує своїм існуванням, аж до закриття, — у разі згортання Національним банком цього напрямку. А такий сценарій цілком реальний, адже у самого Нацбанку в 2027 році очікуються величезні проблеми з заробітками — він зменшив прогнозовані доходи на 2/3 і вже відомо, що НБУ не додасть в скарбницю майже 100 млрд грн чи понад $2 млрд… які вкрай потрібні.

Хто добряче заробив на депозитах Нацбанку

Банківська система України — зовсім не потужний локомотив, який витягує економіку в найважчі часи. Навпаки: наші банки більше схожі на наркоманів, які підсіли на державні гроші й продовжують тягнути їх навіть під час великої війни.

Почнімо з того, як заробляють на своїх грошах звичайні люди. Ви приходите до банку й відкриваєте депозит, наприклад, на 6 чи 12 місяців. Залишаєте гроші на обумовлений строк без права забрати їх раніше, а банк платить вам відсотки.

Нині для звичайного вкладника, який не є військовим, ставки в державному ПриватБанку становлять 10–13% річних до оподаткування, або приблизно 7,7–10% після податків. В Ощадбанку — 10,5–13% до оподаткування, або приблизно 8,1–10% після податків.

Якщо ж ви просто тримаєте гроші на картковому рахунку, банк зазвичай нічого вам не платить. Це 0% річних, зате коштами можна вільно користуватися.

А тепер — про банки. Вони теж можуть розміщувати гроші під відсотки, але вже в Національному банку. Для цього купують його депозитні сертифікати. За принципом заробітку це схоже на звичайний депозит: банк передає НБУ гроші на певний строк і отримує за це відсотки.

Тільки умови для банків значно вигідніші, ніж для пересічного вкладника. НБУ платить їм від 16% до 18,8% річних. Причому 16% річних банки отримують за розміщення грошей лише на одну добу — у депозитних сертифікатах overnight. А за розміщення на три місяці — 18,5–18,8% річних. Це річні ставки: за конкретний строк відсотки нараховують пропорційно його тривалості.

Тобто людині для заробітку доводиться залишати гроші на 6–12 місяців, а банк отримує значно вищу ставку, розміщуючи кошти на один день або лише на три місяці. НБУ дуже щедрий до банкірів.

Ця "щедрість" загострилася після початку повномасштабного вторгнення. Влітку 2022 року Нацбанк різко підвищив облікову ставку з 10% до 25% річних. Навіть після її зниження до нинішніх 16% ситуація не змінилася.

Головна проблема — у ставках за депозитними сертифікатами НБУ: вони перебувають на рівні облікової ставки або вище й становлять 16–18,8% річних. Хоча до великої війни була й інша практика: за такими інструментами платили на 1–2 відсоткові пункти менше за облікову ставку.

Механізм простий: банки розміщують гроші в НБУ, Нацбанк платить їм високі відсотки, а банки звикають до цього заробітку. Саме на ці щедрі виплати вони й підсіли.

Дотепер про депозитні сертифікати та заробітки банків було відомо лише в загальних рисах: НБУ не деталізував цю інформацію. Але "Телеграф" зміг отримати детальну інформацію і тепер ми знаємо, які саме банки знімають усі вершки.

ТОП-10 банків, які на 1 серпня 2026 року найбільше заробили на відсотках від депозитних сертифікатів НБУ:

1. Державний Приватбанк — 8,1 млрд грн (вклавши 107 млрд грн).
2. Державний Ощадбанк — 6,2 млрд грн (вклавши 28,6 млрд грн).
3. Американський Сітібанк — 4,7 млрд грн (вклавши 52,5 млрд грн).
4. Український Універсалбанк (monobank) Сергія Тігіпка — 3,7 млрд грн (вклавши 45,6 млрд грн).
5. Французький Креді Агріколь Банк — 3,5 млрд грн (вклавши 36,7 млрд грн).
6. Український ПУМБ Ріната Ахметова — 2,8 млрд грн (вклавши 34,1 млрд грн).
7. Австрійський Райффайзен Банк — 2,8 млрд грн (вклавши 15 млрд грн).
8. Угорський ОТП Банк — 2,7 млрд грн (вклавши 28,2 млрд грн).
9. Державний Укрексімбанк — 2,5 млрд грн (вклавши 35 млрд грн).
10. Державний Сенс Банк — 2,3 млрд грн (вклавши 33,1 млрд грн).

Для розуміння: Приватбанк вклав на нацбанківські депозити 107 млрд грн, і це більше ніж половина всіх коштів, які він зібрав у бізнесу — загалом 197,8 млрд грн. Взяв у компаній дешево і просто віддав НБУ задорого. Водночас таке вкладення Привату співставне із загальним обсягом кредитування ним населення, яке за цей же час було профінансоване на 120 млрд грн.

Всі пам’ятають, що за даними НБУ у Приватбанку всього 24 млн вкладників-фізосіб, а активних (що користуються картками) — 18 млн. Більшість з цих 18 млн карт мають кредитні ліміти, тобто мільйони людей було прокредитовано на 120 млрд грн. Прокредитовано й не факт, що все й вчасно вони віддадуть. На цьому тлі вкладення 107 млрд грн в Нацбанк — легкі гроші. Найпростіший заробіток: вклав і можна не сумніватися, що отримаєш 8,1 млрд грн ще до закінчення року. Без ризику, надзусиль і додаткових витрат.

Ще цікавіша депозитна історія Сітібанку, який в трійці дорогих і найбільших вкладників Нацбанку. В Україні ця структура не відкриває рахунків фізособам (хоча вдома банк роздрібний), працює лише з бізнесом. Водночас в цій українській структурі тримає рахунки чи не кожна західна велика компанія, що залишається в нашій державі, бо це ж дочірній банк американської Citigroup Inc., і вважається надійним, що надважливо для Заходу. Так от ці компанії занесли в український Сітібанк вкладів аж на 74,3 млрд грн.

Що всі західники за це отримали? Думаєте, величезного кредитування? Ні. З цих 74,3 млрд грн Сітібанк видав корпоративних кредитів на крихітні 8 млрд грн, ще трошки придбав наших держоблігацій — на 9,9 млрд грн. ОВДП — теж не надважкий пасивний дохід, який через мобільні застосунки останнім часом добре опанувало багато простих людей. Зате левову частку грошей Сіті вклав в депозитні сертифікати НБУ — аж на 52,5 млрд грн (70,7% вкладів). Вклався, а далі можна не паритися й спокійно насіння лузати.

Хто швидко проїдає доходи від Нацбанку

Ще цікавіше оцінити "подарунки" НБУ в контексті доходів великих банків до оподаткування — це усі заробітки, з яких відмінусовані всі поточні видатки (за зібрані депозити, резерви по кредитах, на власне утримання із зарплатами/преміями тощо). Таким чином ми зможемо побачити, що в низці великих банків, які розповідають про величезні здобутки в кредитуванні та технологічних послугах, найбільша частка заробітку припаде не на щось круте та прогресивне, а на пасивні заробітки на депозитних сертифікатах НБУ.

"Телеграф" обрахував, який відсоток із підсумкового доходу (до оподаткування) припадає саме на заробітки з нацбанківських депозитів (на 1 серпня 2026 року). Спойлер: є банки, які найбільше заробили саме на операціях з НБУ, після чого активно розтринькували гроші:

• Державний Сенс Банк заробив на депозитних сертифікатах НБУ 2,3 млрд грн. А його загальний дохід від усієї діяльності після врахування витрат становив лише 2 млрд грн. Тобто за іншими напрямками чисті заробітки (за вирахуванням витрат) були не такими "жирними", при цьому частку нацбанкіського заробітку "сенсівці" проїли: поглинули витрати та результати інших операцій і на власне функціонування (зарплати та інші поточні оплати). Якби не було б "благодійсності" від НБУ, не було б і таких прибутків.
• А – Банк братів Григорія та Ігоря Суркісів — 104,2%: заробив на депосертифікатах 1,74 млрд грн, а загалом на всьому — тільки 1,67 млрд грн.
• Французький Креді Агріколь Банк — 97,8%: заробив на депосертифікатах 3,47 млрд грн, а загалом на всьому — тільки 3,54 млрд грн.
• Державний Ощадбанк — 80,1%: заробив на депосертифікатах 6,2 млрд грн, а загалом на всьому — 7,7 млрд грн.
• Угорський ОТП Банк — 56,8%: заробив на депосертифікатах 2,7 млрд грн, а загалом на всьому — 4,7 млрд грн.
• Універсал Банк (monobank) Сергія Тігіпка — 40%: заробив на депосертифікатах 3,7 млрд грн, а загалом на всьому — 9,2 млрд грн.

Технічно відпрацювали. Зібрали гроші населення на картки, за якими нічого не платять (0% річних), віднесли в Нацбанк під 16% річних, і з рештою бізнесу можна не сильно напружуватися. Хоча інші заробітки теж були, але не такі солідні та прості. А тут все, як у старій приказці — спритність рук і жодного шахрайства. Все законно, це все дозволяє поточна грошова політика Національного банку.

Які банки на межі закриття

Ситуація в перелічених банках непроста — їхні заробітки дуже залежать від НБУ. Та це ще не кризовий стан. Є банки, які майже не мають інших заробітків, окрім як за нацбанківськими депозитами. І коли регулятор раптом їх скасує, то в них буде не просто криза, вони виявляться на межі закриття. Тобто потребуватимуть радикальних кроків:

• Масового закриття відділень і звільнення персоналу.
• Різкого скорочення більшості інших видатків.
• Докорінної зміни бізнес-плану та стратегії розвитку.
• Продаж або закриття банку.

На жаль, таких прикладів немало, і кожен з таких банків все про себе знає.

"Телеграф" планує публікацію імен і показників найбільш залежних від НБУ банків. І готовий надати цим банкам можливість самотужки пояснити свою політику ще до публікації, і повідомити про можливу зміну/корекцію стратегії. Надсилайте свої пояснення на пошту "Телеграфу", відповіді будуть вивчені та можуть цитуватися в публікації.

Приміром, італійський Правекс Банк на 1 серпня 2026 року заробив на депосертифікатах відразу 450,5 млн грн (вклавши 5,1 млрд грн) — чимала сума для такої структури, особливо на тлі загального доходу (до оподаткування) лише на 3,6 млн грн. Тобто заробляє з інших напрямків Правекс вкрай мало, зате багато витрачає. Схожа ситуація з Аккордбанком родини радниці президента Оксани Маркарової (чоловіку належить 74,8% акцій): заробив на сертифікатах 1,1 млрд грн (вклавши 12,5 млрд грн), а дохід до податків показав лише на 50 млн грн.

Зовсім же все погано з Альянс Банком Олександра Сосіса, який заробив завдяки Нацбанку 37,9 млн (вклавши 118 млн грн), утім показав за 7 місяців 2026 року збиток на 190 млн грн. Не схоже, що в банку вміють заробляти та мають адекватну бізнес-модель. Проте витрачають точно забагато, в чому лише професійні аудитори розібратися зможуть.

Загалом в Україні близько 20 із 59 чинних (майже третина) банків заробляють на депозитних сертифікатах понад 100% свого доподаткового доходу. Це проблема.

А якщо обрахувати середній показник за 7 місяців 2026 року (де є повна фінзвітність банків), то вийде, що в цілому по всій банківській системі в середньому 43% від загального доходу (до податків) припадає саме на виплати від Нацбанку по депозитних сертифікатах. Тобто виплати регулятора становили 53,9 млрд грн за сукупного доходу (до оподаткування) 125,4 млрд грн.

Динаміка по загальних виплатах НБУ по депозитних відсотках всім банкам наступна:

• 1 січня 2026 року — 72 млрд грн (за вкладеними 690 млрд грн);
• 1 липня 2026 року — 48,2 млрд грн (за вкладеними 579,2 млрд грн);
• 1 серпня 2026 року — 53,9 млрд грн (за вкладеними 594,3 млрд грн);
• 1 вересня 2026 року — 57 млрд грн (за вкладеними 490,1 млрд грн).

За підсумком 2026 року можемо вийти за тогорічні 72 млрд грн відсотків. Нездорова ситуація, відверто хвороблива, що не може не бентежити редакцію "Телеграфу", особливо в складних макроекономічних умовах, скрутному стані держбюджету та за посилених атак ворога (що призводять до проблем з виплатою кредитів). У 2014-2017 роках Україна вже переживала закриття понад 90 банків, половини всієї банківської системи, й ніхто не хоче повторення такого сценарію, особливо в поточних умовах.

Де Нацбанку взяти $2 млрд

Прем’єр-міністр Сергій Корецький чи не щодня говорить, що в Україні надскладна бюджетна криза. А ще про величезну дірку в державному кошторисі, про надскладні переговори з міжнародними партнерами щодо фінансування, про проблемне виконання вимог західних кредиторів (в тому числі щодо прийняття низки законів) і про затвердження реалістичного держбюджету на 2027 рік.

Нацбанк залучений до багатьох з цих процесів, а найкритичніше питання стоїть по останньому пункту. З наповненням держбюджету на 2027 рік у НБУ справжня халепа.

У 2027 році влада розрахувала щонайменше на повторення минулорічного прибутку Національного банку та перерахування до держбюджету не менше 146 млрд грн. Утім НБУ цього не забезпечить. Це видно з проєкту держбюджету. Регулятор обіцяє лише 48,7 млрд грн, тобто на дві третини менше. Не вистачає майже 100 млрд грн чи понад $2 млрд, і це велика проблема. Через яку, в тому числі, зростатимуть податки.

Тепер зрозуміло, що проблема з перспективою підняття податків під час страшної війни виникає на тлі величезних витрат Нацбанку на депозити для банків, яким подобається красиво жити за його кошт, не шкодуючи гроші на себе. Це дуже не подобається ані уряду, ані парламенту. Особливо на тлі відсотків, що їх Кабмін платить за держоблігаціями тому ж таки НБУ.

Тут вишенька на тортику. Багато хто вважав, що коли Нацбанк платить банкам відсотки за депозитними сертифікатами, то він друкує нові гроші, що це емісійна гривня. Але НБУ це заперечив у офіційній відповіді "Телеграфу". Це не так. Регулятор платить із власного доходу, а найбільшу частку в такого доходу складають урядові гроші — відсотки, що Кабмін платить Нацбанку за внутрішніми держоблігаціями (ОВДП).

Свого часу Національного банк накупив держоблігацій Кабміну на величезну суму — 655,8 млрд грн. Треба було купити, щоб покрити дефіцит бюджету та надати гроші на оборону. І уряд всю дорогу платить за це чималі відсотки, навіть у складний воєнний час тягне цю лямку. Ці відсотки йдуть у дохід НБУ, з якого банки отримують свої депозитні заробітки.

Хоча за логікою війни та здорового глузду Нацбанку було б варто зменшувати витрати, й дедалі більшу частину прибутку віддавати назад — в держбюджет. Але тут він раптом каже, що найкритичніший момент не додасть 100 млрд грн або $2 млрд.

Виявляється, що банкам відмовити у депозитних відсотках чи значно їх зменшити не можна, бо вони сильно підсіли на цю "голку", і раптом хтось з них закриється (навіть невеликий). А от відмовити всій державі, навіть за рахунок оборони, — це, виявляється, нормально.

Аргументи Нацбанку зводяться суто до монетарної політики та стримування інфляції. Банки є для НБУ грошовими пилососами, що збирають вклади населення на рахунки, аби вони не вкладалися в товари/послуги та не розганяли роздрібні ціни. Колись ця логіка й правда працювала, але не тепер. Бо нині такі монетарні фактори не є ключовими для ціноутворення й незначно впливають на подорожчання.

Найвагоміше тепер:

• Здорожчання палива через війну США з Іраном.
• Посилення ворожих атак на склади та логістику.
• Збільшення безпекових витрат бізнесу.
• Зростаючі бюджетні видатки за воєнним, енергетичним й іншими напрямами.
• Збільшення витрат на фонди оплати праці через кадровий дефіцит.
• Адміністративне регулювання тарифів на комунальні та інші послуги.

Є в цьому списку також валютно/курсова політика та монетарний чинник, але їх вагомість поступово зменшується. До того ж з офіційної статистики можна побачити, що 61% вкладів населення (на 931,7 млрд грн) припадає на п'ять держбанків, з якими уряд може домовитися, як кажуть не за гроші (не за відсотки по нацбанківських сертифікатах), а ідеологічно. Їхній власник — Міністерство фінансів.

Водночас відомо, що переважна більшість вкладів в українських банках — 67% (1 трлн грн) — це гроші на карткових рахунках. Під час війни людям лячно тримати багато на депозитах, з яких кошти не можна зняти місяцями, на всяк випадок їх тримають під рукою. Жодні відсотки від банків це ставлення не змінять, бо це не про заробіток, а про спокій. Тому немає сенсу Нацбанку переплачувати по короткострокових депосертифікатах — це гроші на вітер. Коли нині банки платять людям по карткових рахунках 0%, а віддають НБУ під 16% — це не просто забагато, а навіть виглядає як відверте здирництво.

Можна не сумніватися, коли Нацбанк спустить цей відсоток, скажімо, на 10%, а згодом і на 6%, то на картках населення залишатиметься не менше грошей, а банки продовжать нести це на добові сертифікати НБУ. Бо навіть 6% безризикового заробітку в безплатних короткострових грошах на рівному місці — це велика вдача. На корпоративних кредитах менше заробляють. Хто каже інше — лицемірить.

При цьому Національному банку необов’язково сильно зменшувати облікову ставку з поточних 16% річних. Достатньо буде змінити формулу, за якою обраховуються відсотки его депосертифікатів, це банкіри пафосно називають дизайном монетарної політики. Але на практиці все просто: НБУ платитиме банкам на 1-2% менше облікової ставки, а може й на 3%. Такі зменшення банки вже проходили й нікого це не шокуватиме.

Не виключено, що в поточний кризовий момент Нацбанку доведеться йти на два непопулярні кроки:

• Надати уряду паузу та відстрочку з поточними виплатами відсотків по ОВДП, що в портфелі НБУ. Нацбанку доведеться деінде шукати нові заробітки. Все через те, що в бюджеті немає грошей. Й це буде не вперше в нашій фінансовій історії: в 1998-2000 уряд здійснив реструктуризацію за внутрішніми держоблігаціями на 10,5 млрд грн. А у 2017 році взагалі на 219,6 млрд грн на термін в 30 років.
• Почати поступово зрізати відсотки для банків по своїх депосертифікатах, і вимагати змін в їх стратегіях розвитку чи закриття.

Не має знекровлена держава під час страшної війни годувати банкірів, "підсівших" на шарові заробітки, особливо в такий скрутний момент. Банкіри згадають, як можна менше заробляти в Нацбанку, тим паче вони так жили тривалий час до повномасштабного вторгнення. Приміром, ще в спокійному 2020 році середньодобове розміщення банків на депозитах НБУ становило 23,3 млрд грн, а у вересні 2026-го воно сягнуло 480-500 млрд грн, тобто підскочило у 21 раз. Що точно не можна вважати здоровою практикою, та банки точно пам’ятають як жити інакше. І їх слід поступово повертати до норми, бо держава не тягне витрати на них.

Раніше "Телеграф" розповідав, скільки в Україні можна переказати грошей з картки за місяць.