Блокуючи кордон, поляки стріляють собі в ногу: чому уряд Польщі бездіє і чим це загрожує обом країнам

Ситуація на кордоні стає дедалі складнішою.

Протягом чотирьох місяців на польському кордоні триває обмеження ввозу українського збіжжя. Січнева "відлига" продовжувалась менше місяця, після чого фермери відновили акції протесту на пунктах пропуску. Ба більше, тепер активісти погрожують перекрити для українського транспорту усі вузли зв’язку, під'їзди до перевантажувальних залізничних станцій і морських портів.

У відповідь влада України розглядає можливість заборони імпорту агропродукції з Польщі вже у найближчі два тижні. Обговорюється впровадження обмежень або заборони на ввезення польських молочних продуктів і фруктів, повідомив міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський виданню Forbes.

"Телеграф" з’ясовував, чому польський уряд не вживає більш жорстких заходів для припинення свавілля на кордоні і до яких наслідків для стосунків між нашими державами може призвести ця бездіяльність.

Що відбувається зараз

Польські протестувальники, які раніше тероризували лише водіїв вантажівок з українським збіжжям, тепер унеможливлюють проїзд транспорту з швидкопсувними, небезпечними та гуманітарними вантажами на КПП Дорогуськ — Ягодин. За даними Державної митної служби, 18 лютого були спроби заблокувати й залізничні колії, але місцева поліція цьому завадила.

Наразі рух поїздів відбувається у штатному режимі, а от рейсові автобуси все ж потрапили під "роздачу": у соціальних мережах шириться відео, на якому натовп польських протестуючих блокує проїзд автобусів з пасажирами, більшість з яких — жінки і діти.

На ситуацію вже відреагував віцепрем'єр-міністр з відновлення Олександр Кубраков. Посадовець провів термінові перемовини з головою Бюро нацбезпеки Польщі Яцеком Сєвєрой.

"Блокування кордону — це пряма загроза безпеці країни, що обороняється. Подібні дії негативно впливають на наше протистояння спільному ворогу на ім’я Росія. Жінки та діти, що шукали прихистку від війни і в силу різних причин повертаються додому, не можуть ставати заручниками бізнес-інтересів", – заявив Кубраков.

Наразі заблокованими для вільного руху вантажівок є усі шість пунктів пропуску: "Ягодин – Дорогуськ", "Угринів – Долгобичув", "Устилуг – Зосін", "Шегині – Медика", "Рава-Руська – Гребенне" та "Краківець – Корчова".

У черзі на в’їзд зараз перебувають понад 3 тисячі вантажівок. При цьому з українського боку кордону фізичних черг на виїзд немає.

Втім, вже 20 лютого може розпочатися анонсована польськими протестувальниками акція не лише з перекриття руху на всіх пунктах пропуску, а й блокування вузлів зв’язку та під'їздів до перевантажувальних залізничних станцій і морських портів. Блокаду планують продовжувати до 10 березня.

Тим часом на кордоні простоюють вантажівки не лише зі збіжжям, а й з вантажем військового призначення. За словами українця, що проживає у Великій Британії і займається закупівлями техніки для ЗСУ, Назара Смика, перешкоджання проїзду почалося ще з вересня 2023-го. Весь цей час активісти намагалися владнати проблему без розголосу і роздмухування конфлікту, проте зараз поведінка протестувальників вийшла за всі рамки.

– Я єдиний, хто займається поставками таких обсягів і рівня по приватній лінії, адже співпрацюю з велики фондами. У мене щотижня приїжджає 5 фур в Україну. І поліція, і протестувальники прекрасно знають, хто і що везе у цих фурах, але нас все одно відправляють в загальну "колєйку". Замість трьох днів, які раніше займала дорога від Польщі до Києва і назад, це займає 14 днів. Це зайві витрати на логістику, нерви, ризики, це просто відверта зневага до нас, що виводить з себе. Тому я вирішив винести цю ситуацію в публічний простір, – каже Назар Смик в коментарі "Телеграфу".

За словами українця, зазвичай він переправляє фури закритого типу, але цього разу вантажівки були "відкритими" і це стало ще одним аргументом за те, щоб надати розголосу свавіллю на кордоні.

Варто зазначити, що тактика спрацювала: після допису в соцмережах вже на ранок одна з вантажівок (яка до цього три доби простояла на кордоні) була у Києві.

– Виявляється, вночі митники ходили від фури до фури, шукали мого водія, щоб провести його поза цією чергою. Тобто, впливати на мітингувальників все ж можна? Диво яке. Чому тоді вони не роблять цього на постійній основі? Висновки я зробив: тепер кожна фура з вантажем військового призначення буде сфотографована, а інформація оприлюднена в мережі.

Щоб ви розуміли, вантаж був для артилеристів 47-ї бригади "Магура", хлопці чекають все це на фронті ще "на вчора", а воно просто стоїть на кордоні. Аналогічна ситуація з вантажівками з пікапами, які досі затримуються на кордоні. Навіть якщо перевізник польський, ситуація не змінюється – водії бояться роздмухувати скандал, а мені вже все одно, – каже Назар Смик.

Мовчазна згода чи принцип невтручання?

За офіційною версією, польські фермери бастують через політику Європейського зеленого курсу та відкриття ринку ЄС для сільгосппродукції з України, що буцімто робить сільгоспвиробництво в ЄС неконкурентним з виробниками за його межами.

Про те, що за блокуванням кордонів насправді стоїть Росія, а метою акцій є погіршення стосунків між Україною та її найближчим союзником, говорять давно. Після того, як мітингувальники "переключилися" на пасажирські автобуси з нашими громадянами, сумнівів у цій версії майже не залишилось.

Ба більше, про політичні мотиви акцій говорить й президент Володимир Зеленський.

"Те, що відбувається на нашому західному кордоні – кордоні з Польщею, – не можна сприймати як щось нормальне чи повсякденне. Потрібна проста і зрозуміла справедливість. Через польський кордон проходить лише 5% нашого агроекспорту. Тож насправді ситуація не в зерні, а, швидше, у політиці", — наголосив президент.

Головним питанням залишається те, чому польський уряд не вживає більш рішучих заходів для припинення блокади, навіть коли події на кордоні загрожують стати причиною розладу економічних стосунків між державами.

За словами директора Інституту світової політики Євгена Магди, причини бездіяльності влади полягають у тому, що вона стала жертвою операції з рефлексивного управління, яку досить ефективно здійснює РФ.

– Росія заклала методологічний рух в дії протестувальників, а польська влада сьогодні, на жаль, більше думає про місцеві вибори, які відбудуться 7 квітня. В цих умовах переслідувати представника конфедерації – означає подарувати йому і його партії додаткові очки на виборах. Робити цього ніхто не хоче.

Тому нам потрібно шукати спільну мову, але це дуже непросто. Кращим рішенням з нашого боку стали б асиметричні кроки. Наприклад, зустріч прем'єрів на кордоні. Втім, політична вага нашого прем'єра дещо недостатня для цього. Альтернативою могла б стати зустріч президентів, але там теж стосунки зіпсувалися. Станом на зараз хороших варіантів немає, – каже політолог в коментарі "Телеграфу".

Ситуація ускладнюється й безпековим аспектом, вважає Євген Магда, адже так звані протестувальники можуть бачити, що саме ввозиться в Україну, а також затримувати доставку цих вантажів. За слова експерта, для офіційної Варшави було б політично вигідно продемонструвати, що вона може і буде надавати Україні військову підтримку, попри ситуацію на кордоні.

Український уряд розраховував, що нова політична сила, яка прийшла до влади у Польщі, вирішить питання провокацій на кордоні, проте цього не сталося, каже голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

За словами посадовця, головною задачею української влади є збереження безпекових відносин з Польщею, навіть якщо для цього зернове питання доведеться винести за рамки.

– Це питання краще поставити окремо і розглядати його в дуже конструктивному дусі, як суто економічне. Від політизування краще взагалі утриматись, щоб в жодний спосіб воно не нашкодило загальним відносинам між нашими країнами.

Ми є союзниками у спільній боротьбі з Росією, тому все треба розглядати через призму того, як зберегти ці союзницькі дружні відносини. Вирішувати проблему повинні фахівці профільних міністерств з обох боків. Можливо, варто навіть подумати над тим, щоб залучити Європейський Союз до цього, – каже Олександр Мережко в коментарі "Телеграфу".

Щодо способів вирішення зернової проблеми, нардеп зазначає: Україна і Польща все ще можуть зробити це шляхом пошуку компромісів на рівні спільних інтересів. Втім, якщо це не спрацює, завжди залишається варіант з правовим рівнем вирішення питання. Зокрема, залучення до цього процесу Світової організації торгівлі, яка здатна врегульовувати спори такого роду.

Тим часом, міністр сільського господарства і розвитку села Польщі Чеслав Секерський заявив, що переговори з Україною щодо умов експорту деякої агропродукції перебувають на завершальній стадії, а прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск планує вирішити питання "нерівної конкуренції" з аграрною продукцією, яка надходить з України, на рівні Євросоюзу.

"Ми повинні будемо ухвалити рішення в Польщі, щоб захистити польське сільське господарство перед обличчям нерівної конкуренції з агропродукцією, що надходить з-за східного кордону, переважно з України. Я буду втручатися на європейському рівні", – заявив Туск.

Наслідки для обох сторін

За даними Центру протидії дезінформації, за 2023 рік експорт польських товарів в Україну склав 12 мільярдів доларів, а українських у Польщу — 4,7 мільярди доларів. Таким чином, якщо Україна все ж ухвалить рішення про дзеркальні дії і заборонить ввезення агропродукції з Польщі, найбільше від власних дій постраждають самі ж поляки.

У тому, що мотиви протестуючих лежать не в економічній, а у політичній площині, впевнений й заслужений економіст України Олексій Плотніков. За словами експерта, левова частина вантажівок зі збіжжям перетинає Польщу транзитом для ввезення зерна в інші країни ЄС.

– Те, що Україна планує звертатися до Єврокомісії, – нормальний цивілізований шлях для вирішення проблеми. Ми є кандидатами на членство в ЄС, тому прагнемо дотримуватись відповідних позицій, а не просто дзеркально перекривати дороги для польського транспорту.

Якщо обмеження чи заборона ввезення в Україну сільгосппродукції потягне за собою й харчову промисловість (кондитерка, ковбаси та інше), у першу чергу, звичайно, постраждають аграрії і виробники Польщі. Цілком може вийти так, що блокада лише погіршить становище фермерів, інтереси яких буцімто представляють протестувальники, – каже Олексій Плотніков в коментарі "Телеграфу".

Щодо наслідків для України, за великим рахунком, ми можемо використовувати інші логістичні шляхи для експорту власного збіжжя в країни Європи, каже економіст. Так, продукцію можна ввозити через Угорщину, Словаччину або Румунію. Звісно, це додасть зайвих витрат і незручностей, але збереже за Україною можливість реалізувати зерно за кордоном в обхід Польщі.

В ситуації з блокадою на кордоні європейські політики в черговий раз припускаються найнебезпечнішої помилки часів великої війни: ставлять під загрозу союзницькі стосунки з країною, яка є останньою заставою між ними і окупантами, заради політичних очків і загравання з власним електоратом.

За ким би не було останнє слово у цьому спорі, в глобальному сенсі програють обидві сторони, адже поки ми концентруємося на "перетягуванні" вантажівок через кордон, росіяни продовжують стягувати до кордонів танки.