Навіщо тримати в ЗСУ тих, хто не воює: нардеп про відмовників, підвищення "бойових" і аудит Сирського

Примусова мобілізація не є ефективною

Новий законопроект про мобілізацію в Україні, який нардепи планували прийняти ще до другої річниці широкомасштабного вторгнення РФ, поки поставлено на паузу. Документ захлинувся в тисячах правок, а самі парламентарі практично до кінця березня не планують працювати в сесійній залі.

Тим не менш, мобілізація в Україні не припиняється і відбувається за старими правилами, що подекуди призводить до трагічних випадків. Скільки часу ще так триватиме? Кому насправді потрібно оновлене мобілізаційне законодавство? Як новий головнокомандувач ЗСУ здатен "перезавантажити" армію і для чого потрібен аудит в Збройних Силах?

На ці та інші питання в інтерв’ю "Телеграфу" відповів народний депутат від фракції "Слуга народу", заступник голови комітету з питань прав людини Руслан Горбенко.

"Бойові виплати можна підняти"

— Пане Руслане, ви підтримали законопроект №10449 про мобілізацію. Чому?

— З початку повномасштабної агресії я, мабуть, вже близько 50 разів був на фронті. За цей час познайомився з дуже великою кількістю військових, і перш ніж підтримати цей законопроект, спілкувався як з молодшими чинами, офіцерами, так і з вищими чинами щодо їхніх пропозицій по мобілізації. Мабуть, 90% всіх пропозицій (а законопроект розробляли Генеральний штаб і Міністерство оборони) надійшли саме від військових.

І я підтримав цей законопроект тільки тому, що почув від моїх друзів, побратимів, які захищають нашу країну, вимогу його прийняти. Це не якісь "хотєлкі", це те, що зараз потребує армія.

— А на чому конкретно наполягають військові на фронті? Це можливість демобілізації?

— Відверто кажучи, 50% військових запитують, коли війна закінчиться. А ті, хто служить більше року, питають коли буде не демобілізація, а коли буде хоча б ротація. Повноцінні ротації за останній час провели тільки 10% військових частин, які перебувають зараз на фронті.

Хлопці на передній лінії чергують дві доби через дві, або три через три, їх відводять на місце дислокації біля фронту, вони відпочивають ці два-три дні, і потім знову по черзі заходять на позиції. А повноцінна ротація — це коли військову частину відводять, як мінімум, на два місяці, дають відпочити бійцям 30 днів, потім вони повинні пройти бойове злагодження, оновити свою фізичну форму. А в такому темпі ротацій, як зараз, тримати фізичну форму дуже важко. І тому нам треба мати резерви, щоб повноцінно відводити наші військові частини на відновлення. На фронті ставлять саме ці запитання, а не "коли ви мене демобілізуєте".

Також дуже багато побажань від тих хлопців, які воюють, стосуються того, що вони хотіли б отримувати надбавку за бойові не 100 тисяч гривень, а 200 тисяч. Це можна робити? Так, можна! І є така пропозиція від головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, який запропонував президенту подвоїти ці виплати для мотивації хлопців, які бажають битися і воювати.

— А на це є кошти? Ми ж пам’ятаємо, як торік і ці 100 тисяч гривень "бойових" ледь вдалося зберегти.

— Бюджет дійсно не гумовий і все, що заробляє країна, ми витрачаємо виключно на війну та озброєння. Але водночас є ті, хто "воює" в лапках: відмовники і ті, хто самовільно залишає частину. У командирів нема можливості змусити виконувати наказ. Командир може написати звіт і того, хто відмовився виконати наказ, просто покарають на зарплату.

Ситуація: людина пройшла навчання, її взули, одягнули, виплачували зарплату, возили за кордон для підвищення кваліфікації і навчання на іноземній техніці, а потім людина каже, що відмовляється йти на позицію і виконувати завдання. Максимум, що командир можете зробити в цій ситуації — просто зняти зарплату. А держава ж розраховувала на людину.

Я не бачу сенсу тримати таких людей в лавах нашої армії, краще ці кошти, які вивільняються (вони ж не будуть отримувати зарплату), спрямувати на додаткову мотивацію хлопців, які бажають воювати, захищати свою країну.

— Як заступник голови комітету з питань прав людини, які ризики бачите в новому законопроекті?

— При мобілізації вживати заходів, щоб людину заставити служити і воювати — це, скоріше, неефективно. Я ж кажу, що держава може дати забезпечення, заробітну плату, а людина в якийсь момент просто відмовиться від виконання бойового завдання.

Але коли людина вже погодилась воювати, підписала контракт, пройшла підготовку, то на неї повинні бути важелі впливу, якщо вона не виконує обов'язок. І заборона керування транспортними засобами — один з них.

— А арешт рахунків?

— Я б не сказав, що це буде ефективно, бо ці люди перш аніж, наприклад, не виконати розпорядження, просто перекажуть гроші на рахунок дружини.

Була пропозиція від командирів, щоб в додатку "ДіЯ" червоним було написано: "самовільне залишення частини", і тоді представник правоохоронних органів міг би затримати таку людину, адже вона вже порушила закон. Та я 100 відсотків розумію, що пан Федоров (віцепрем'єр — міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. — Ред.) на це не погодиться.

"Примусова мобілізація — ні"

— Я вірно вас розумію, що примусова мобілізація, на вашу думку, все ж таки не є ефективною?

— Що ви маєте на увазі під примусовою мобілізацією? Якщо ми говоримо про те, щоб схопити чоловіка і посадити в мікроавтобус, то, мабуть, ні. А дати повістку треба. Повістка — це ж не вирок.

Взагалі-то в ТЦК мають працювати психологи, які зможуть мотивувати, згладити гострі кути при спілкуванні. Ми ж розуміємо, що є різні люди за психологічним типом і до кожного треба достукатися. Може, це можуть бути ветерани, які вже мають досвід військової справи, і зможуть розповісти, як це — воювати.

Наприклад, як мотивувати молодь? Керівництво Міністерства оборони, головнокомандувач і президент створили новий рід військ – Сили безпілотних систем. І туди дуже активно йде молодь. У 82-й бригаді комбриг створив підрозділ, назвав його "Ботан", і там хлопці складають, паяють дрони. На відстані 50 кілометрів від фронту вони роблять дуже важливу справу, адже під кожну модель дрону потрібна своя вибухівка, свій заряд. Ми повинні підбирати на кожен напрям мотивованих людей з потрібною кваліфікацією. Тому примусова мобілізація – ні, а інші підходи – так.

— Спілкуючись з вашими колегами-нардепами від опозиції, часто можна почути закид, що фракція "Слуга народу" не є суб'єктною, в тому числі, в питаннях мобілізації, а приймає ті закони, які їм спускають зверху? Як прокоментуєте це?

— А цей законопроект потрібен не опозиції, не якомусь окремому депутату чи окремій фракції, він потрібен країні. Він потрібен армії і розробляли цей законопроект військові разом з Міністерством оборони. Опозиція в кількості 20 депутатів, з яких тільки десять ходять на засідання Верховної Ради, хочуть самі показати таким чином свою суб'єктність, коли кажуть, що "Слуга народу" не суб'єктна.

— Часто можна почути такі вислови, мовляв, нехай депутати, чиновники та їхні діти воюють. Це все скидається, звісно, на російське ІПСО, адже саме російські боти пишуть подібне в мережі. Та ми бачили подібну історію в селі Космач на Івано-Франківщині. То все ж таки, "нехай депутати воюють" — це дійсно ІПСО чи людям бракує особистого прикладу можновладців?

— Якщо взяти депутатів призовного віку, які підлягають мобілізації, то це буде приблизно 180 людей. Це дві роти. На війну це взагалі не вплине, бо якщо взяти будь-яку військову частину, то мінімальна кількість особового складу — це 5-6 тисяч військових. Ну і скажіть, чи допоможуть ці 180 людей? Думаю, що ні.

— Але ж це буде символічно, як приклад…

— Розумію, але ж ми кажемо про ефективність. Зараз п’ять-вісім депутатів точно служать. Було б і більше бажаючих, але нардеп не має права підписати контракт не тільки з територіальною обороною, а взагалі ні з якою військовою частиною. А щоб цивільний перебував на лінії фронту, потрібне бойове розпорядження.

Але є пропозиція, і вона міститься в правках до законопроекту, щоб депутат мав можливість проходити військову службу у військовій частині у вільний час від сесійних тижнів за своїм бажанням.

— І ви вважаєте, що таке бажання з’явиться у багатьох народних обранців?

— Якщо це буде прийнято, то я думаю, що точно ми побачимо вже не п’ять-вісім людей, які після засідання парламенту їдуть на фронт, (хтось оператором дрона, хтось водієм вантажівки), а щонайменше 50-60 депутатів поїдуть, і будуть приписані до окремої військової частини.

"Сирський свого досягне"

— Ви добре знайомі з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Коли президент замінив Залужного, то це відбувалося з тією аргументацією, що армії потрібне "перезавантаження". Як Сирський здатен "перезавантажити" ЗСУ?

— Перезавантажити армію за мить ми точно не зможемо. Генерал Сирський — дуже харизматична і тверда натура. Перша пропозиція, яку він подав президенту, це зробити аудит. Він зайшов зі своєю дуже потужною командою. І що стосується тих командирів, на яких скаржаться наші військові і які давали безглузді накази, ці командири тепер точно будуть нести відповідальність за це, і їх будуть змінювати.

Крім того, Сирський змінює керівників в логістиці, керівників родів військ, він пмає навести лад у ТЦК, щоб ми не чули і не читали в ЗМІ, що у когось віллу знайшли чи мільйон відкопали. Це ж ганьба під час війни. Олександр Станіславович така людина, що він доб'ється і переверне все з голови на ноги, але буде порядок.

— Щодо аудиту ЗСУ, який ініціював Сирський. Розкажіть детальніше, по яких напрямах його проводять і, можливо, є вже якісь результати?

— По-перше, якщо ми візьмемо закон про мобілізацію, то сектор безпеки – це не тільки Збройні сили України, а ще й МВС, Національна гвардія, прикордонники, СБУ й інші правоохоронні органи. ТЦК не має доступу до обліку цих людей, які обліковуються в секторі безпеки країни. Але чому ми не можемо запрошувати цих людей в ТЦК, щоб психологи з ними працювали і мотивували йти в ЗСУ?

Законом про мобілізацію ми відкриваємо ці обліки, і тут треба зробити аудит: що роблять правоохоронці, які вміють тримати зброю. Це ж теж аудит у напрямі мобілізації, який відкриває можливість брати на війну, у військові частини хлопців, наприклад, з Патрульної поліції. А там дуже мотивовані хлопці, тому що в Патрульній поліції більшість ветеранів, які пройшли ще АТО в 2014-2016 роках.

По-друге, аудит з логістики. Пам’ятаєте прес-конференцію президента, коли він казав, що на складах було 26 тисяч дронів, які ніяк не могли доїхати до фронту. Це ж не нормально.

Далі – скарги командирів на ремонт техніки. І тут також потрібен аудит, бо якщо в ремонті працюють безрукі, які можуть тільки фарбувати привезені з-за кордону танки, а хлопці потім місяць-півтора в рембаті його допрацьовують, то так не повинно бути. Хлопці розповідають, що їм доводиться виходити на "нуль" і шукати запчастини в підбитих танках, щоб тільки наш танк поїхав.

Треба робити аудит по виготовленню боєкомплекту і дронів. Президент оголосив плани по мільйону дронів на 2024 рік, а хто повинен перевіряти це? Ті, хто отримують ці дрони, тобто, має бути графік. Є ж випадки, що у нас три-чотири місяці дронів нема, а потім на п'ятий місяць навалили. Але ж війна триває щодня. І от за цим мають стежити департаменти, які працюють в ЗСУ та Міноборони.

Нарешті потрібен аудит фортифікаційних споруд. У нас дуже багато комунальних підприємств, де люди заброньовані, де є техніка. Чому їх не залучати, якщо вони заброньовані, до будівництва цих споруд?

Там, де дійсно гаряче, – хай працюють військові, і у нас є спеціальні інженерні полки, які мають броньовані екскаватори. Якщо в бригадах ми створили роти БПЛА, то точно вже повинні бути роти, які будують фортифікаційні споруди. Щоб вони могли робити це самостійно. Кабмін виділив гроші, і зараз ми будемо проводити тендери, але вони не проходять швидко, потім ми даємо строк на виконання цих робіт – а це все час.

— Ви входите до складу робочої групи з підготовки пропозицій щодо відшкодування шкоди особам, які постраждали від збройної агресії. Поясніть, чим вона займається?

— Ця група створена на майданчику омбудсмена, і ми співпрацюємо з нашими західними партнерами, з Радою Європи. Порушуємо тему репарацій. Європа і деякі інші країни світу вже арештували майно агресора. І давайте відверто: ми маємо право на ці гроші.

Тому ми з партнерами створили чотири робочі групи щодо цих компенсацій, які визначають види шкоди, моделі того, як по кожній завданій шкоді можна провести підрахунок компенсацій. Ми залучили до цієї роботи дуже багато представників наших правоохоронних органів, судової влади. Тому якраз зараз ми визначаємо напрями, хто має отримувати ці репарації і компенсації і за яку шкоду.

Ці всі питання потрібно опрацьовувати зараз, не чекаючи закінчення війни. Зробити це ми можемо виключно через закони Верховної Ради. І після того, як приймемо необхідні закони, все підрахуємо і надамо нашим партнерам повністю весь перелік, всі бази даних по постраждалих і по шкоді, тоді вже можемо, згідно з нашим законодавством, звертатися до міжнародних судів і вимагати, щоб арештовані кошти були направлені на виплату компенсацій постраждалим від військової агресії.

Поки наші західні партнери визнають постраждалими від збройної агресії РФ лише тих, хто постраждав після 24 лютого 2022 року. Але, на мій погляд, це неправильно. Війна триває з 2014 року, станом на 2019 рік, за даними ООН, жертвами з нашого боку стали 41-44 тисячі осіб, з яких загинуло 13 200 осіб. Тому несправедливо забувати про цих людей, і на цьому я наголошую на кожній зустрічі.