Рівно 47 років тому запустили першу атомну електростанцію в Україні: історія у фото

47 років тому в Україні почала працювати перша атомна електростанція. Чорнобильська АЕС, запуск якої відбувся 26 вересня 1977 року, стала символом технологічного прогресу та амбіцій радянської влади. Разом з нею виросло місто-супутник Прип'ять, яке мало стати зразком нового радянського міста. Історія ЧАЕС та Прип'яті тісно переплетена з розвитком атомної енергетики в СРСР та трагічними подіями 1986 року. Розповідаємо, як все було

Ідея використання ядерної енергії для виробництва електроенергії в СРСР виникла ще у 1940-х роках. Восени 1945 року група фізиків на чолі з Ігорем Курчатовим представила керівництву країни доповідь про можливості застосування ядерної енергії в різних галузях. Проте Сталін наказав зосередитися спочатку на створенні атомної бомби.

Перша атомна бомба

Перша атомна бомба в СРСР з'явилася у 1949 році. Рік потому Сталін підписав постанову про використання атомної енергії в мирних цілях. У 1954 році запрацювала перша у світі Обнінська АЕС в Калузькій області. 1966 року затвердили план будівництва атомних станцій по всій країні.

Будівництво ЧАЕС

Вибір місця для Чорнобильської АЕС відбувався серед 16 потенційних локацій у Київській, Вінницькій та Житомирській областях. Зрештою обрали територію біля села Копачі Чорнобильського району Київської області, на березі річки Прип'ять.

Будівництво ЧАЕС розпочалося у 1970 році. Перший кубометр бетону в фундамент головного корпусу урочисто залили в серпні 1972 року. Туди ж поклали капсулу з посланням майбутнім поколінням.

Паралельно з будівництвом станції за три кілометри від неї почали зводити місто Прип'ять. Воно мало стати домівкою для 75-85 тисяч людей. Перші будівлі міста — гуртожитки та їдальні — з'явилися у 1971 році.

Запуск енергоблоку

Запуск першого енергоблоку ЧАЕС кілька разів відкладали. Спочатку його планували на 1974 рік, потім перенесли на 1975-й, а зрештою — на 1977-й. Усе через перебої з постачанням обладнання для будівництва та недостатній досвід самих будівельників.

Перша в Україні атомна електростанція запрацювала рівно 47 років тому, 26 вересня 1977 року. Турбогенератор першого блоку станції приєднали в Мережу. Туди встановили найсучасніші на ті часи реактори РВПК-1000.

Другий, третій та четвертий реактори запускали поступово через кілька років. До трагічного 1986 року на ЧАЕС отримали роботу 9 тисяч людей. Разом зі станцією розвивалось і місто — у 1972 це було ще смт, а через 7 років Прип’ять перетворилась на місто з 160 будинками, 5 школами, 15 дитсадками та іншою інфраструктурою, зокрема кінотеатрами, їдальнями, кафе, стадіонами і басейнами.

В основному тут жила молодь, середній вік населення складав 26 років. У 1986 році кількість населення перевищувало 47 тисяч осіб (щось середнє між Бучею та Ірпенем на Київщині зараз).

Це не перша аварія

Мало хто знає, що на ЧАЕС і до трагічних подій 26 квітня 1986 року траплялися аварії. Перша з них відбулась ще 9 вересня 1982 року. На першому енергоблоці тоді зруйнувались паливні трубки. Звісно, ніхто нічого не дізнався.

Вибух на Чорнобильській АЕС: чому так сталося

Вибух реактора на Чорнобильській АЕС стався внаслідок комбінації кількох факторів. Головною причиною була серйозна помилка в конструкції реактора РБМК-1000, який мав небезпечні характеристики при роботі на низькій потужності. Це поєднувалося з порушеннями правил експлуатації персоналом станції.

У ніч на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці проводили випробування турбогенератора. Під час експерименту реактор перевели в нестабільний стан, працюючи на дуже низькій потужності. Оператори відключили ряд систем безпеки, щоб продовжити тест.

Через особливості конструкції реактора РБМК при низькій потужності виникло різке зростання реактивності. Спроби персоналу зупинити реакцію виявилися неефективними. Відбулось різке збільшення тепловиділення, що призвело до руйнування тепловидільних елементів.

Це спричинило серію парових вибухів, які зруйнували реактор і викинули в атмосферу велику кількість радіоактивних матеріалів. Графітова кладка реактора загорілася, що ще більше посилило викид радіації.

Наслідки

Після вибуху четвертого реактора евакуювали понад 115 тисяч людей з Прип'яті та 30-кілометрової зони. Станція відновила роботу наприкінці 1986 року і остаточно закрилася лише у грудні 2000-го. Для працівників ЧАЕС збудували нове місто — Славутич, а Прип'ять перетворилася на місто-привид.

Після 1986-го на ЧАЕС траплялися ще 2 серйозні аварії. 23 травня 1986 року в приміщеннях двигунів головних насосів 4 енергоблока сталось коротке замикання. Виникла пожежа мастила, пластику, кабелів. Її гасили понад 8 годин, а пожежники отримали значні дози опромінення.

У 1991 році у другому енергоблоці знижували оберти турбогенератора. Це робили, аби вивести в ремонт сепаратор-пароперегрівач і зупинити енергоблок. Тут також сталася аварія. Через пошкодження ізоляції кабельного монтажу несанкціоновано подали номінальну напругу мережі на майже зупинений генератор. Через це система ущільнення генератора зламалась, стався викид із займанням водню та мастила. Реактор заглушили, але у машинному залі виникла пожежа. Обвалилася покрівля машинного залу. Та викиду, що загрожувало б безпеці, не сталось.

Надалі ухвалили рішення про остаточне закриття Чорнобильської АЕС. 15 грудня 2000 о 13:17 за наказом Президента України останній третій енергоблок заглушили і станція перестала генерувати електроенергію. Простір над четвертим енергоблоком накрили саркофагом, а у 2007-му перекрили ще одним, який називається конфайнмент.

Раніше "Телеграф" також розповідав, що трагедія на ЧАЕС – не біда, а злочин радянської влади. Про це свідчать факти з архіву СБУ, викладених на сайті "Українського визвольного руху".