Не "віруючий": як правильно говорити українською про релігійну людину

Слово "віруючий" належить до тих мовних помилок, які настільки міцно увійшли в наше щоденне мовлення, що багато хто навіть не здогадується про їхню неправильність. Це калька з російської, яких, на жаль, ще вдосталь в повсякденному мовленні.

Мовні кальки – слова чи фрази, які виникають внаслідок прямого перекладу з однієї мови на іншу, часто без урахування мовних особливостей та контексту. В українській мові такі конструкції можуть звучати неприродно і викликати плутанину.

Чому "віруючий" — це неправильно

Слово "віруючий" походить від російського "верующий" і, хоча його можна зустріти в розмовній мові, воно не є питомо українським. Воно звучить неприродно для української мови, як і подібні форми "завідуючий", "странствуючий" чи "поючий". Справа в тому, що дієприкметники на "-учий", "-ючий" не характерні для української мови. Їх дуже мало (наприклад, "працюючий", "танцюючий") і навіть ці форми рекомендовано замінювати природнішими відповідниками.

Які є правильні варіанти

Замість слова "віруючий" можна використовувати:

• вірянин (для чоловіків),
• вірянка (для жінок),
• вірний/вірна,
• правовірний/правовірна,
• описова конструкція: "людина, яка вірує".

Дбаючи про чистоту української мови, варто уникати неприродних форм на кшталт "віруючий" та обирати питомо українські слова. Це збагатить наше мовлення та зробить його більш природним і правильним.

Раніше "Телеграф" розповідав, як сказати правильно "заставляти". Українською це звучить інакше.