Хрещатик міг виглядати інакше, але переміг здоровий глузд: подивіться, як відновлювали вулицю після війни

Хрещатик, центральний проспект Києва завжди був символом української столиці, і його відновлення після руйнувань Другої світової війни було найважливішою подією в історії міста. Після звільнення Києва від німецьких окупантів, він був руїнами. На місці красивих будівель лежали купи битої цегли і понівеченого вогнем домашнього начиння.

Проте вже у лютому 1944 року на вулицю вийшли перші групи робітників для розчищення вулиць від каміння. Завдяки самовідданій праці киян Хрещатик швидко перетворився: було прокладено інфраструктуру для підземного господарства, розширено вулицю, і вздовж неї було посаджено дерева.

Того ж 1944 року було оголошено конкурс на проєкт відновлення Хрещатика, в якому взяли участь десятки найкращих архітекторів Радянського Союзу. Проте жоден із представлених проєктів не зміг повністю задовольнити поставлені вимоги. Тож незабаром було оголошено другий тур конкурсу.

Вимоги до проєктів

При розробці проєктів відновлення Хрещатика архітектори мали враховувати кілька ключових факторів:

1. Унікальний рельєф Києва, з його пагорбами та мальовничими краєвидами, мав стати основою для проєктування. Місто не терпить важких горизонтальних споруд, які могли б обтяжити його архітектурний вигляд.
2. Київ відбудовувався в епоху соціалізму, і це мало відбитися в архітектурному стилі та створенні ансамблів. Проєкти мали відповідати ідеалам радянського суспільства, що поступово переходить до комунізму.
3. Як столиця України, Київ мав отримати гідне архітектурне рішення, яке відображало його багату історію та героїчну боротьбу за незалежність.

Конкурс

Конкурс на проєкт відновлення Хрещатика було оголошено 22 червня 1944 року та проводився у два етапи. У першому турі було представлено близько 20 проєктів, частина з яких була замовлена відомим архітекторам, інші боролися за призові місця у відкритому анонімному конкурсі. Попри високий рівень представлених робіт, жоден із проєктів не був повністю реалізований. Другий тур конкурсу включав роботи трьох груп архітекторів під керівництвом Олександра Власова, Олексія Тація та Володимира Заболотного.

Підсумковий проєкт

В 1948 році остаточний проєкт відновлення Хрещатика був доручений групі Олександра Власова. Згідно з генеральним планом, вулиця була заново відбудована у стилі "сталінського ампіру", зі збереженням конфігурації вулиць, але з новими будинками. Хрещатик став широкою магістраллю, забудованою як єдиний архітектурний ансамбль.

Після затвердження остаточного плану, одним з перших збудованих об’єктів став житловий будинок з аркою, що веде у Великий пасаж. Помітно, що арка прикрашена рясним декором, який можна назвати "недокомуністичним". Сам же Великий пасаж є окремою, ізольованою структурою, яка, здається, існує самостійно, ніби живе своїм власним життям.

У процесі будівництва міської забудови початкові планувальні рішення зазнали суттєвих змін. Замість запланованого готелю "Москва" (нині "Україна") архітектурною домінантою головної вулиці став хмарочос Київського військового округу, розташований за адресою Хрещатик, 25. Архітектура цієї будівлі нагадує відомі московські сталінські висотки. Його розміщення кардинально трансформувало візуальну перспективу з вулиці Богдана Хмельницького.

Так чи інакше відновлення Хрещатика стало символом відродження Києва та свідченням стійкості його мешканців. Попри те, що багато альтернативних проєктів так і не було реалізовано, вони залишаються цікавою сторінкою в історії української архітектури, демонструючи різноманітність ідей та підходів до відновлення міста після війни.

Раніше "Телеграф" розповідав, що ті самі сталінські висотки на Хрещатику будували буквально рабською працею. Існував великий розрив між політичними ілюзіями та реальним станом речей.