Молодша на 28 років, дружина поміщика і кохана його товариша: що відомо про жінок Тараса Шевченка

Про Тараса Григоровича Шевченка ми звикли думати як про геніального поета й борця за волю України. Але мало хто згадує, що в житті Кобзаря було багато жінок. Він описував їх у віршах, малював на картинах та присвячував їм поеми. Проте, "те саме кохання" письменник так і не зустрів і не був ніколи у шлюбі, хоч і кілька разів мав намір одружитися.

Його серце підкорили кілька муз — від дитячого кохання Оксани Коваленко до дівчини, яку кохав його товариш — Марії Європеус. "Телеграф" з нагоди 211-ї від дня народження Тараса Шевченка вирішив пригадати, що відомо про жінок, яких він кохав.

Перше кохання

Ще в дитинстві маленький Тарас закохався в дівчину Оксану Коваленко, з якою разом пас худобу в селі Кирилівка. Він навіть згадував її через багато років, називаючи "зорею" свого раннього життя.

Саме про неї Шевченко писав у вірші "Мені 13 минало" ("Утирала мої сльози і поцілувала…"). Також саме про Оксану він писав у "Ми в купочці колись росли". Проте, пан Енгельгардт, у якого Шевченко був кріпаком, вирішив переїхати у місто Вільно (зараз Вільнюс), тому дороги пари розійшлися. До слова, згодом Оксана вийшла заміж за кріпака того ж пана.

Другі стосунки

У місті Вільно Шевченко зустрів Ядвігу Гусиковську — кравчиню польського походження. Вона була на 8 років старша за нього. Однак ці стосунки швидко закінчились. Річ у тім, що розпочалося польське повстання у 1830 році, і пан Енгельгардт виїхав до Петербурга, забравши із собою кріпаків, включно з Тарасом.

Стосунки вільної від кріпацтва людини

У 1838 році Тараса Шевченка викупили з кріпацтва. Тоді він переїхав жити до свого товариша Івана Сошенка. Однак ця дружба не тривала довго. Річ у тім, що Іван хотів одружитися з жінкою, на ім’я Марія Євпопеус. З нею закрутив роман Шевченко, хоч і знав про наміри товариша. Саме ця жінка стала прототипом образу Паші у повісті "Художник". Ймовірно, Марію Шевченко малював на пікантній картині "Жінка в ліжку".

Невзаємне кохання

Шевченко вирішив поїхати до Яготина, щоб змальовувати краєвиди. Там він жив у маєтку генерал-губернатора Малоросії Миколи Рєпніна. Письменник познайомився із його донькою Варварою, яка була старша за нього на 6 років. Вона називала його генієм і відразу закохалася в художника, хоч і була у шлюбі.

Сам Шевченко вподобав іншу жінку — художницю Глафіру Псьол, яка виховувалася в маєтку. А Варвара для нього була сестра чи просто опікунка. Рєпніна присвятила поету автобіографічну повість "Дівчинка". На що Шевченко відповів у своєму стилі — присвятив їй поему "Тризна". Багато років після цього вони листувалися.

Одружена жінка

У селі Мойсівка письменник познайомився із Ганною Закревською. Вона була дружиною відомого українського поміщика Платона Закревського, та, попри статус і шлюб, між Ганною та Тарасом спалахнула симпатія. Він намалював її портрет, присвячував вірші й захоплювався її красою та розумом. Поет навіть хотів побудувати з нею сім’ю. У вірші-присвяті "Немає гірше, як в неволі" Шевченко писав саме про Ганну Закревську.

Кохання в неволі

Коли Шевченко перебував у засланні, він закохався у дружину коменданта Новопетрівської фортеці Агату Ускову. Письменник від неї шаленів. "Я полюбил ее возвышенно, чисто, всем сердцем и всей благородной моей душою. Не допускай, друже мой, и тени чего-либо порочного в непорочной любви моей", – писав він у листі до друга Броніслава Залевського. Однак ці почуття швидко згасли і Тарас почав зневажати Агату.

Останнє кохання і зради

Уже наприкінці життя Тарас сподівався нарешті створити сім’ю. Йому було 47, коли він покохав дівчину Ликеру Полусмак, яка була молодша за нього 28 років. Вона була колишньою кріпачкою. Шевченко серйозно думав про одруження, мріяв про затишок та сімейне щастя.

Коли товариші художника дізналися про його намір одружитися, стали відмовляти його. Все тому, що Ликера мала репутацію неохайної, легковажної та брехливої жінки. Однак таку поведінку дівчини Тарас вважав наслідком рабства і вважав, що це можна виправити. Тоді письменник дарував їй розкішні подарунки і навіть перевіз її в окрему квартиру. Проте, письменник дізнався, що Ликера зраджувала його і наказав їй повернути усі подарунки. Дівчині він присвятив поезії "Барвінок цвів і зеленів" і "Поставлю хату і кімнату".

Раніше "Телеграф" розповідав, як виглядав дім Шевченка у Росії, де він жив під час заслання. Росіяни знесли будинок, а його місці облаштували парковку клієнтів банку.