Двічі намагався вчинити суїцид: цікаві деталі особистого життя легенди медицини Іллі Мечникова
- Автор
- Дата публікації
- Автор

Українець став відомим своїми відкриттями на весь світ
Сьогодні, 15 травня, минає 180 років від дня народження Іллі Мечникова — видатного українського біолога, патолога, ембріолога, бактеріолога та імунолога. Він увійшов в історію як засновник теорії імунітету і запалення, працював над проблемою старіння та відкрив фагоцитоз — перетравлення організмом чужорідних часток. Також він працював разом з Олександром Безредком, якому допоміг емігрувати у Францію.
"Телеграф" розповість про діяльність видатного українського науковця та чим він відзначився.
Що відомо про Іллю Мечникова
Мечников народився у селі Іванівка, що на Харківщині, у 1845 році. Його батько був гвардійським офіцером, а мати — донькою єврейського письменника Лева Неваховича. Ілля вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету без іспитів.
Мечников закінчив виш за 2 роки екстерном і поїхав на дослідження у Німеччину. Там він вивчав морську фауну, отримуючи державну стипендію. А на острові Ґельґоланд в Північному морі, Ілля відкрив нову групу черв’яків – гастротріх.

У 1868 році Ілля став доктором зоології. Він був доцентом Новоросійського університету в Одесі та Петербурзького університету. Разом з Миколою Гамалією Мечников відкрив в Одесі першу в країні бактеріологічну станцію.
Мечников відкрив явище фагоцитозу — процесу знищення клітинами організму чужорідних частинок. На основі цього він заснував методи запобігання інфекціям. Також Ілля вивів грибок, що вражав "хлібного жука". Такий шкідник знищував злаки, тож винахід допоміг зберігати урожай.

У 1888 році українець переїхав до Франції, де працював в Пастерівському інституті. Там він вивчав холеру, сифіліс, туберкульоз, кишкові інфекції, заклав початок для створення антибіотиків.
Також Мечников активно вивчав, як зберегти здоров'я і стверджував, що для цього треба активізувати захисні сили організму. Окрім цього, науковець досліджував старість як явище і вважав, що це хвороба, яку треба подолати. Вивчав ентеросорбенти як речовини, які уповільнюють старіння та ввів науку про здорове харчування під назвою геродієтика.

Заради науки Мечников часто йшов на ризик. Зокрема, водив собі бактерії тифу, щоб перевірити ефективність вакцини. У 1908 році Іллю нагородили Нобелівською премією за теорію імунітету. Після кількох інфарктів міокарда українець помер у 1916 році у Парижі.
Особисте життя Ілля Мечникова
Першою дружиною науковця була Людмила Федорович, яка вважалась його далекою родичкою. Вона доглядала Мечникова у лікарні, коли він був хворим. У той час у науковця погіршився зір, і Людмила сиділа біля ліжка та читала йому книги.
Згодом пара вирішила побратися, однак тоді захворіла вже Людмила. Їй було складно ходити, і навіть до храму, де пара вінчалась, Людмилу внесли на стільці. Згодом подружжя переїхало до Італії, аби оздоровитися. Утім, через 3 роки жінки не стало.
Науковець важко проживав смерть дружини. Він зробив спробу самогубства — випив морфій, який приймала Людмила, аби зменшити болі. Однак організм Мечникова не прийняв цю речовину, й він її вирвав.
Другою дружиною науковця стала Ольга Білокопитова, з якою він познайомився в Одесі. Вона приходила до Мечникова як до репетитора. Ольга вийшла заміж за науковця після закінчення гімназії. Тоді їй було всього 17 років, а йому 30.


Невдовзі Білокопитова заразилась черевним тиф, від якого тоді помирали. Науковець налякався, бо думав, що дружини скоро не стане. Він ввів собі бактерію тифу, аби померти. Цього не сталося. Водночас і Білокопитова, і Мечников щасливо жили до самої смерті вченого.
Раніше "Телеграф" розповідав, що відомо про великого українського кардіохірурга Миколу Амосова. Він зберіг тисячі людських сердець.