Ця київська вулиця пам’ятає ще часи Русі: де вона знаходиться і чим цікава (фото)

Вулиця Олеся Гончара — одна з найдавніших та найцікавіших вулиць у центрі Києва. Її історія починається ще за часів Київської Русі, коли ця територія була невеликим провулком, що вів до Володимирського узвозу.

Спочатку вулиця не виходила за межі оборонних валів міста, але в середині X століття ці вали були знесені, і місто почало розширюватися. Значну частину сучасної вулиці проклали через яр, який раніше слугував сміттєзвалищем.

Еволюція назв вулиці

Спочатку вулиця називалась Маловолодимирською — на честь князя Володимира Великого. У 1911 році після замаху на прем’єр-міністра Петра Столипіна, який був поранений і доставлений до клініки на цій вулиці, її перейменували на Столипінську. Згодом назва змінювалася кілька разів відповідно до політичних подій: на честь революціонера Георгія Гершуні, соціал-демократа Ладо Кацховелі, а з 1939 року — на честь радянського льотчика Валерія Чкалова. У 1996 році вулиця отримала сучасну назву — на честь видатного українського письменника Олеся Гончара, що гармонійно вписується у літературний контекст району.

Символи вулиці: фонтан Термена

Одним із символів вулиці є фонтан Термена у сквері, заснований родиною французьких гугенотів Терменів, які оселилися в Києві в XIV столітті. Олексій Термен, відомий підприємець і засновник машинобудівного заводу, подарував Києву кілька фонтанів, один із яких і досі прикрашає цей район.

Історичні будівлі та їх значення

На вулиці збереглося багато історичних будівель, які свідчать про важливі події та культурні процеси. Наприклад, будинок №33 — колишня клініка Маковського, де лікували Столипіна після замаху. Зведений у стилі модерн у 1907 році, цей будинок поєднував житлові та медичні функції. Архітектурні елементи будівлі нагадують будинок Беранже в Парижі. Клініка була оснащена найсучаснішим обладнанням того часу, що робило її однією з найкращих у Києві.

Ще один цікавий об’єкт — будинок № 24, який наприкінці XIX — на початку XX століття був осередком польської інтелігенції. Тут мешкали журналісти, письменники, історики та артисти польського походження. У цьому будинку збиралися представники польської та української культурної еліти, а також діяло товариство друзів миру, що пропагувало ідеї ненасильства.

Під час Другої світової війни будинок №32а став центром антифашистського підпілля. Тут діяла таємна група Івана Кудрі, яка збирала розвідувальні дані про німецьку окупаційну адміністрацію і готувала акти саботажу. Члени групи, серед яких були відомі діячі культури, після арештів стали героями України.

Архітектурні пам’ятки та освітні установи

Вулиця також славиться своїми архітектурними пам’ятками, зокрема будівлею вищих жіночих курсів (нині педагогічний музей), зведеною у стилі неоампір за проектом архітектора Олександра Кобелєва у 1912-1914 роках. Цей навчальний заклад був першим в Україні, який надавав жінкам можливість здобути вищу освіту, готуючи їх до педагогічної діяльності. Поруч розташована будівля Київського технічного товариства — центр інженерної думки міста.

Вулиця Олеся Гончара — це справжній літературний і культурний куточок Києва, який зберігає пам’ять про історичні події, видатних діячів і архітектурні шедеври різних епох. Вона поєднує багатство минулого і сучасність, залишаючись улюбленим місцем як для киян, так і для гостей столиці.

Раніше "Телеграф" розповідав про найкрутішу вулиця у Києві. Назва її пов’язана з тим, що її територією проходив шовковичний сад, який ліквідували в 1835 році.