Навозна, Гнила та Бидлогонна: де були ці київські вулиці до всіх перейменувань

Історія Києва неможлива без розуміння походження назв його вулиць. Сьогодні питання перейменувань вулиць особливо актуальні, але щоб зрозуміти, чому вулиці мають такі назви, варто заглянути в минуле.

Перші назви київських вулиць пов’язані з церквами, до яких вони вели, а будинки спочатку позначалися прізвищами власників. Про це й розповідає проєкт "Двори Києва". Лише 1803 року на плані міста з’явилися офіційні назви вулиць.

Як називали вулиці Києва раніше

Козине болото знаходилося неподалік сучасного Майдану Незалежності. Тут справді було занедбане водоймище з млином, де паслися кози. Коли болото осушили, а район почав набувати більшого значення, назву змінили спочатку на Хрещатицький провулок, а згодом — на Шевченківський. Мешканці скаржилися, що стара назва не відповідає статусу центральної частини міста.

Навозна вулиця (нині Мала Житомирська) отримала свою назву через цілком практичне призначення — нею вивозили гній із міста. Санітарні потреби того часу диктували свої правила розпланування.

Особливо багато вулиць були пов'язані з тваринництвом та скотарством. Бидлогонна (сучасна Волоська на Подолі) слугувала для перегону худоби на пасовища. Це місце має глибоке історичне значення — у дохристиянські часи тут стояв ідол Велеса, бога багатства, врожаю і тварин. Кияни приносили йому дари, а князі укладали мирні договори біля цього святилища.

Після прийняття християнства ідола скинули в річку, але пам'ять про нього зберігалася тисячоліттями. Не випадково на тому самому місці пізніше збудували храм на честь святого Власія — християнського покровителя тварин.

Географічні реалії минулого

Вулиця Гнила (нині Покровська на Подолі) отримала свою назву через складні природні умови. Вона проходила під горою, де витікали струмки, і під час дощів місцевість ставала болотистою та непрохідною. У XVIII столітті, після перейменування на Покровську, вона стала частиною однієї з головних магістралей, що з'єднувала Поштову площу з Контрактовою. Чорна Грязь після перейменування стала Фролівською — назва походила від сусіднього Флорівського монастиря, хоча в оригіналі точно описувала стан дороги.

Згодом центр міста змістився до сучасного Майдану Незалежності. А головною артерією став Хрещатик, який теж неодноразово змінював свою назву.

Але ці приклади показують, як органічно формувалася топоніміка Києва. Старі назви були практичними, відображали реальне призначення вулиць або особливості місцевості. Пізніші перейменування часто диктувалися бажанням підвищити престиж району або відповідати новим ідеологічним вимогам.

Раніше "Телеграф" розповідав, що означають назви районів Києва. Як місто з багатовіковою історією, столиця України має багато районів, назви яких походять з давніх часів і несуть у собі особливе значення.