СЗЧ чи дезертирство: у чому різниця і за що менше покарання

СЗЧ і дезертирство часто плутають, але це різні порушення. Від цього залежить і покарання, і шанс на його пом’якшення.

Що потрібно знати:

• СЗЧ — це тимчасове залишення служби з наміром повернутися
• Дезертирство — повна відмова від служби без наміру повернення
• Кримінальна відповідальність за СЗЧ настає після кількох діб

Як пояснили в Рівненському ТЦК та СП різниця між цими двома порушенням в тому, який намір має військовослужбовець та скільки часу його немає. Зокрема, при СЗЧ людина має намір повернутись.

Причин піти в СЗЧ у військових називають декілька, зокрема суб'єктивні — конфлікти, втому або ж сімейні обставини, тоді як у дезертирства мета одна — не бути військовослужбовцем.

Важливо, що під час СЗЧ кримінальна відповідальність настає не одразу, а після кількох днів. "Переважно після 3-10 діб, залежно від обставин", — йдеться в повідомленні ТЦК, тоді як дезертирство — "зникнення безвісти або нез’явлення до місця служби з наміром не повертатися". Зазначимо, що в Кримінальному кодексі чітко прописані часові межі — при СЗЧ тривалість понад 3 доби вже може бути застосоване покарання.

Яке покарання за СЗЧ та дезертирство

Обидва правопорушення — частина Кримінального кодексу — статті 407 та 408 відповідно. Максимальний термін за СЗЧ у воєнний час — до 10 років позбавлення волі, тоді як за дезертирство — 12 років.

"У випадку СЗЧ, якщо військовий визнає помилковість вчиненого та повертається, є вищі шанси на пом’якшення покарання. Дезертирство вважається тяжчим злочином", — зауважують в ТЦК. У невійськовий час покарання значно слабші.

Раніше "Телеграф" розповідав, що в Україні наразі для тих, хто ухиляється від військової служби покарання менше, аніж для тих, хто пішов в СЗЧ. Військовий омбудсман наголошу, що потрібно змінити цей підхід.