Мільйони в "чорну діру" аутсорсу: "Урядовий контакт-центр" годує мережу сумнівних фірм, в якій працює чоловік чиновниці

"Урядовий контакт-центр" щодня пропускає крізь себе тисячі дзвінків: від пенсійних консультацій до скарг на чиновників-корупціонерів. Ба більше, тут можна лишити анонімку про хабарництво в найвищих ешелонах влади. Утім, схоже, скаржитися можна й на сам Центр – ця структура має всі шанси опинитися в епіцентрі гучного корупційного скандалу.

Картина вражає контрастами: поки рядові консультанти на лініях вислуховують проблеми за скромну зарплату у 21 тис. грн, десятки мільйонів з бюджету непомітно перетікають на рахунки пулу пов’язаних між собою ТОВок. Офіційна підстава – "утримання софту". Проте більшість з цих компаній має очевидні ознаки фіктивності: "фунтових" власників та одну й ту саму четвірку працівників на всі фірми.

Перевірити реальний обсяг наданих послуг майже неможливо, а оцінити адекватність цін – ще важче. А оцінювати там є що. Наприклад, лише за річне обслуговування мережевого екрана одній з компаній відвалили понад 700 тис. грн. Цікаво, що рівно таку суму "відвалили" за цілу низку абсолютно різних послуг: від підтримки месенджерів до адміністрування сайту. Фірми просто вписували в акти виконаних робіт ідентичні до копійки суми.

Хто ж насправді освоїв мільйони від "Урядового контакт-центру" та як працював цей тендерний конвеєр – з’ясовував "Телеграф".

Кому дісталися бюджетні мільйони?

Держзакупівлі "Урядового контакт-центру" бачили багатьох підрядників, але абсолютним рекордсменом стало ТОВ "ВП-Айті", яке встигло акумулювати вже 42,8 млн грн від цього замовника. Гроші фірмі платять за супровід програмного комплексу. Фактично це звичайні сисадміни, але на дорогому аутсорсі.

Складається стійке враження, що "ВП-Айті" створювали під конкретне замовлення: компанію зареєстрували 1 листопада 2023 року, а вже 18 грудня вона підписала свій перший бюджетний контракт.

Конкуренцією на торгах і не пахло – приходили лише вони. А ціноутворення викликає ще більше запитань. В одному з договорів предмет закупівлі описали максимально розмито: "послуги, пов'язані з програмним забезпеченням", оцінивши їх у 7 млн грн. За що конкретно заплатили держава – загадка.

В іншому контракті фігурує перелік із 17 послуг, 16 з яких коштують абсолютно однаково – 706 204 грн та 80 копійок. Супровід IP-телефонії, захист мережевого екрана, адміністрування пошти – навіщо оцінювати абсолютно різні за трудовитратами процеси в одну копійчану суму, логічно пояснити важко.

Усю цю гігантську роботу, згідно з тендерною документацією, мали виконувати лише чотири фахівці "ВП-Айті": В. Пеньков, А. Дрогальчук, А. Букато та О. Бикадоров. Запам’ятайте ці імена. При цьому в самих договорах для зв'язку зазначали контакти взагалі інших людей – Павла Зінчука як технічного директора та того ж Вадима Пенькова як інженера. Саме їхні номери давали працівникам контакт-центру для вирішення поточних технічних факапів.

Найняти чотирьох штатних адміністраторів обійшлося б державі в копійки порівняно з 42,8 млн грн, виплаченими конторі з чотирма людьми в штаті. Водночас виявилося, що ця четвірка встигає працювати на кілька фронтів одночасно.

Усі договори з "ВП-Айті" від імені держави підписувала керівниця "Урядового контакт-центру" Маріанна Вільшинська. Жодних незручних запитань такі дива ціноутворення у чиновниці чомусь не викликали – загалом вона уклала з фірмою сім угод.

Коли у 2025 році "ВП-Айті" фактично згорнула діяльність, на горизонті з'явився новий фаворит Центру – ТОВ "Зентрікс", створене в травні того ж року. Уже за кілька місяців після реєстрації новачок забирає підряди на 18,6 млн грн. Директором "Зентрікса" став Ігор Зенкін, а в штаті знову виринула знайома четвірка: Пеньков, Бикадоров, Букато та Дрогальчук.

Ці ж прізвища фігурують і в ТОВ "Найс-Айті", яке витягло з контакт-центру ще 15,2 млн грн. І це далеко не повний список компаній, що "годувалися" з цього джерела.

Усі ці ТОВки пов’язує не лише спільний пул кадрів, а й аномальне везіння на торгах та пильна увага правоохоронців. Ще у 2023 році поліція відкрила кримінальне провадження за фактом заволодіння бюджетними коштами через надання ймовірно фіктивних послуг. Тоді ТОВ "Зентрікс" ще навіть не існувало. Схоже, єдиним результатом розслідування стало те, що організаторам довелося оперативно створювати нову юридичну особу, ще не заплямовану у криміналі.

Аналізуючи матеріали справи, "Телеграф" виявив ще одного учасника. Під час обшуків у фігуранта справи (ймовірно, самого Ігоря Зенкіна) правоохоронці знайшли печатку ТОВ "Оллсейф". Ця фірма освоїла на підрядах Центру 11,4 млн грн.

Паперові директори: на кого оформлювали бізнес?

Аналіз бенефіціарів чітко вказує: більшість компаній записані на класичних "фунтів". Наприклад, першим власником "ВП-Айті" був Олег Оліфер, згодом її переписали на Юлію Шапошникову. Оліфер – системний боржник "Київводоканалу" та "ПриватБанку", на якого оформлено цілу купу проблемних фірм. До речі, "Найс-Айті" також записана на нього.

Його наступниця Юлія Шапошникова – взагалі "легенда" українського корпоративного реєстру, на неї оформлено 76 компаній. У 2025 році її судили за дрібну крадіжку (винесла котячий корм з "Епіцентру"). А у 2020-му в суді жінка відверто зізнавалася, що просто продавала свої паспортні дані за 3-4 тисячі гривень, погоджуючись реєструвати на себе бізнеси, до яких не має жодного стосунку.

Власницею мільйонного підрядника "Оллсейф" значиться Світлана Перекос із села Брід Миколаївської області. Жінка ніколи в житті не займалася бізнесом і досі безвиїзно мешкає в рідному селі.

Хто стоїть за схемою насправді?

З-поміж усього цього ланцюжка номіналів єдиною реальною фігурою видається 35-річний Ігор Зенкін, хоча офіційно він володіє лише ТОВ "Зентрікс". Зенкін має відкритий ФОП і вже багато років особисто адмініструє "Урядовий контакт-центр". У додатку GetContact його номер телефону підписаний красномовно: "Ігор СБУ", "Ігор Зенкін Боти", "Ігор по тендерам".

У Зенкіна є постійна команда, ключову роль у якій відіграє інженер Вадим Пеньков. Тут і ховається головний конфлікт інтересів. Згідно з декларацією НАЗК, дружина Пенькова – Наталія Заєць – очолювала один із відділів самого "Урядового контакт-центру". Ба більше, у її декларації за 2021 рік зазначено, що сам Вадим Пеньков раніше теж працював у цій держустанові та в проєкті "Дія".

Не менш важлива фігура розслідування – очільниця Центру Маріанна Вільшинська. Саме її підписи стоять під усіма сумнівними договорами. Вона "не помітила" ні фіктивних директорів, ні ідентичного штату у різних конкурсантів, ні відверто абсурдного ціноутворення. Одне з двох: або чиновниця взагалі не читала те, що підписує, або діяла з підрядниками в абсолютні синергії.

До слова, апетити цієї групи не обмежилися одним відомством. Фірми "Найс-Айт" та "ВП-Айті" аналогічно викачали близько 10 мільйонів гривень із Секретаріату Уповноваженого з прав людини. Контракти з підозрілими ТОВками підписував керівник секретаріату Іван Вервейко… Та про це іншим разом.

"Телеграф" офіційно звернувся до "Урядового контакт-центру", а також до Ігоря Зенкіна з проханням прокоментувати оприлюднені факти. На момент виходу матеріалу відповіді від них не надійшло. Незабаром ми детально розповімо, як виводили кошти зі згаданих ТОВок.

Далі буде…