Про спробу віджати Житній ринок, розмову з Кличком і бюрократію: інтерв'ю з Євгеном Клопотенком

Важко знайти киянина, який би останніми днями нічого не чув про Житній ринок, — адже цю історичну пам'ятку української столиці виставили на аукціон оренди, через що її подальша доля тепер хвилює багатьох громадських діячів і просто небайдужих жителів.

Відомий шеф-кухар Євген Клопотенко є одним з тих, хто захищає Житній ринок і опікується його майбутнім. Його пост в Фейсбук щодо долі легендарної будівлі за лічені години зібрав тисячі "лайків", сотні коментарів та репостів, через що в ситуацію втрутився і мер Києва Віталій Кличко. Детальніше про все це Клопотенко розповів в інтерв'ю головному редактору "Телеграфу" Ярославу Жарєнову.

— Яке значення Житній ринок має для вас? За яких умов вам запропонували оживити цю локацію?

— Ніхто не пропонував мені нічого робити. Минулого травня одного дня я просто прийшов, побачив, що Житній ринок в такому стані, і мені було дуже соромно за це перед самим собою. Це "мій" ринок, на якому я бував з п’яти-шести років. Ось ти приходиш у брудний будинок чи брудну квартиру, тобі не соромно? Мені соромно. І я вирішив, що треба ринок змінити, наскільки це можливо, і почав робити різні дії для того, щоб мене почули, для того, щоб щось змінилося. Те, що ми бачимо в новинах — це одне, а те, що відбувається поза цим — зовсім інше. Я намагався показати своє бажання, що я буду за нього стояти. Потім мене підтримало багато українців. Ми проводили обговорення і різні заходи. І кияни казали: "Житній ринок точно наш, він точно Києву потрібен".

У січні у нас було розуміння, що треба бути більш активними, і ось зараз ми у такій ситуації, коли, як сніг на голову, з’являється рішення про аукціон Житнього ринку. Це що таке?

— Що за цей час вам і вашій команді вдалося виконати? Наскільки я знаю, організовувалися й толоки, й вечері; йшов певний медійний рух довкола цієї локації. Складається враження, яке, звісно, може хибним, що завдяки вам ця локація трошки "ожила", з’явилася знову на слуху, і зараз її хочуть по-швиденькому здати в аукціон?

— Плюс-мінус так воно і є. Завдяки тому, що я сюди прийшов, локація "ожила", але насправді там не стало більше покупців. Але якщо подивишся, то навколо Житнього ринку поклали асфальт, щоб стало охайніше, також засклили деякі вікна. У той район із центру переїхав LennyBus — великий автобус-кав’ярня. Там почали знімати якісь кліпи. Це місце почало "оживати" більше як арт-простір, а не як ринок, тому що там помінявся директор та орендодавець. В цілому Житній ринок став на шлях покращення. Всі побачили, що Житній буде жити. Це був і є наш слоган.

Власне, існує дві площини. Одна — це те, що з ринком відбувалося і відбувається, а інша — ось ця бюрократична, яку люди не бачать. Тому в площині позитивних змін на Житньому ринку стало частіше, туди "прийшов" ресторатор Алекс Купер зі своєю шаурмою Avi, там відкрилася кав'ярня, стало більше квітів. Це такі невеличкі речі, але саме завдяки ним ринок стає таким крутим, як усім хочеться.

Там не відремонтували дах, там не стало тепліше, з голубами нічого не зробили. Є безліч проблем, про які можна говорити, але для того, щоб це все змінити, треба, щоб хтось адекватний юридично став орендодавцем цього місця. Коли це відбудеться, тоді зміни будуть більш швидкі й продуктивні.

— Якою була комунікація з місцевою владою? Чи був якийсь діалог, можливо, з Віталієм Кличком? Тому що я бачив ваші дописи та коментарі стосовно пропозиції Віталію Володимировичу поспілкуватися і, можливо, навіть на цій локації, щоб зрозуміти позицію влади.

— Я написав йому ще в жовтні, він мене переслав на департамент, який відповідає за цей ринок, ми зустрілися з представниками цього департаменту, поговорили формально. З Кличком ми особисто не розмовляли. І до сьогоднішнього дня я з ним не був особисто знайомий, але, забігаючи наперед, сьогодні він мені зателефонував. А до того не було комунікації, я ходив до його заступників, спілкувався з різними людьми, і наче всі кажуть "Все окей", як класично це буває, але супердопомоги не було. Але не було й протесту — я міг робити якісь фестивалі та заходи. Тобто, не було ані підтримки, ані протесту.

— Тобто не було зацікавленості, вона з’явилася тільки зараз, коли почалася вся ця історія?

— Там усе дуже непросто. Я думаю, що коли ця історія почалася, це ж якраз вони зрозуміли, що треба щось із Житнім ринком робити, бо він у поганому стані, багато медійно про нього говорять, і, власне, зробили що? Віддали на аукціон. Нормальне наче рішення, але ж забули, що існують люди, які хочуть зрозуміти, хто переможе, і що там буде, і це дуже важливо.

— З якою метою телефонував Віталій Кличко?

— Він телефонував з тією метою, що побачив величезний запит від суспільства. У всіх соцмережах репостили мій пост, який вийшов зранку, і багато людей говорили про це ще зі вчора. У суспільстві почали багато говорити про те, що треба щось робити. Віталій Володимирович почув, подзвонив, каже: "Євгене, які у вас є питання?" Я йому поставив два-три питання, сказав, що хочу, щоб не просто на аукціоні зараз переможе якась компанія, що просто зробить з ринку незрозуміло що, і в тендерній документації не пропише, що це буде.

Таким чином, мені прийшлося трансформувати себе від кухаря та громадського активіста до людини, яка юридичними фактами говорить з мером Києва і ставить йому питання. Він подзвонив паралельно людині, яка відповідає за аукціон, і ця людина сказала, що аукціон відкладуть на більший строк для того, щоб був час почути громадськість. Це раз.

Це такий невеличкий плюс. Сказав, що спробують змінити тендерні документації і вимоги, і обов'язково той, хто переможе, має зробити певні дії. Це було перше питання.

Друге таке критичне питання в тому, що там зараз є орендодавець на частину другого поверху — його орендує та компанія, яка орендувала й два роки тому. А вони видали тендер на 70% іншої частини ринку. Таким чином, там буде два орендодавці; і до одного, і до іншого буде вимога стосовно ремонту Житнього ринку. Але ж там не прописано, в якому співвідношенні. І там багато таких моментів, починається досить дивна річ. І насправді за три дні я не можу зупинити або піти на тендер і перемогти в ньому, тому моєю задачею було трошечки виграти час, і я цей час трішечки, скільки зміг, виграв. Зараз проводжу безліч консультацій з безліччю людей, які залучені до цього: активістів, юристів, депутатів. Величезна кількість людей, з ким я спілкуюся, для того, щоб вибудувати одну правильну стратегію. Треба тримати руку на пульсі, бо якщо ми це не зробимо, то втратимо Житній, і логічно можна припустити, що з ним буде. Мабуть, виграє компанія, яка об’єднається з тією, яка там є, і через три роки вони матимуть змогу його трансформувати в те, що їм потрібно.

— Ви натякнули на те, що теж можете взяти участь в цьому аукціоні. Є таке бажання?

— Так, звичайно. Поки що я бачу, що це єдина можливість, для того, щоб мати певний юридичний статус. Адже багато людей питають: "Євгене, а що ти там робиш, ти не маєш юридичного статусу". І це правда, я там просто ніхто.

Якщо я переможу в тендері, або моя компанія, або інвестор, який за мною, або ми разом, то тоді я зможу мати певний спектр дій.

— Чи є якась компанія або група компаній, які готові інвестувати умовно під вас у цей проєкт?

— Ця компанія мала з'явитися в травні, через півтора місяця. Ми почали готувати великий проєкт. Потім була задача прийти до мера і йому це презентувати. Але вийшло трошки раніше, тому я буду говорити про те, щоб аукціон не проводили, поки не будуть готові всі проєкти, щоб були публічні слухання цих проєктів, аби люди подивилися, який з них найкращий. І потім компанія реалізовувала цей проєкт, бо зараз трошки дивно це все виглядає.

Тепер треба в пришвидшеному режимі знайти 15 мільйонів доларів, які необхідно проінвестувати протягом трьох років у реконструкцію. Отримати мільярди документів, і не факт, що все вийде. Я готовий, через годину в мене запланована зустріч з інвесторами, які самі до мене звернулися, яким цікаво, і які готові говорити. Нема ніякого рішення на зараз, на жаль, але точно мерія нас почула, і це приємно.

— Те, що ухвалено рішення відкласти тендер — це дійсно новина.

— Завтра вранці, 21 березня, буде засідання Київради, на якому мають скасувати цей тендер, і оголосити, що буде інший. Якщо так і буде, то супер, ми ж не знаємо. Але якщо не буде, то нам доведеться далі боротися з цим. Я в активну стадію увійшов, будемо боротися.

— Яке майбутнє для Житнього ринку бачить ваша команда? Тому що я бачу в Фейсбуці досить багато різних ідей у вас у коментарях. Люди з різних частин світу брали і надсилали свої світлини, що ось у Барселоні так, а у Вільнісі так, але очевидно, що у нас тут своя локація, і свої умови. Війна у країні.

— Стратегія дуже проста. Ми зробили перші громадські слухання, почули всіх людей, всі бізнеси, всіх стейкфолдерів, що хто хоче там. На основі цього ми вивели картинку. Зараз зробили замовлення людям, які роблять проєктну документацію для ремонтних робіт. З цією проєктною документацією стане зрозуміло, скільки треба грошей.

Потім у нас люди роблять проєкт, який буде показаний громадськості, і громадяни будуть за нього голосувати або виказувати свої думки. Буде ще одне громадське слухання, фінальне.

Але глобально там все просто як божий день. Лишити ринок, зробити його комфортним для фермерів, для тих, хто там продає. Зробити це бізнесом, щоб це приносило гроші. На другому поверсі зробити якісь простори наполовину про їжу, наполовину — про якісь активності, і це також буде приносити гроші. Це окрема модель, яку треба робити так, щоб вона була прибутковою.

Власне, це таке бачення, а всі складові та візуальні деталі люди мають вирішити, бо це все людське, це київське, а не чиєсь.

— Після оголошення тендеру, в якому йшлося про п’ять днів для подачі пропозиції на початковому етапі, багато хто висловив думку, що це по суті була підготовка під здачу місця в оренду якійсь конкретній особі чи компанії. Як вважаєте, наскільки це реалістично? Можливо, ходили якісь чутки стосовно того, під кого цей ринок може бути? Хто проявляв зацікавленість стосовно нього?

— Публічно я не можу говорити про це. Але, в цілому, є дві компанії великі з досить нормальним авторитетом, а є ще одна "сіра" компанія, і з поганим авторитетом. Це три компанії, про які я зараз знаю, і які кажуть, що вони будуть брати участь. Скоріш за все, ця "сіра" компанія хоче перемогти, але ми з мером домовились, що я не буду розганяти зраду. Я кажу: "Окей". Він каже: "Все буде прозоро, чисто, як ти хочеш". Якщо так, тоді я виконую свою обіцянку, не буду наговорювати.

Так це можливо. Чому п'ять днів? Бо в умовах воєнного стану можна робити тендери тривалістю від п'яти до 35 днів по таких аукціонах. Тому юридично нічого не було порушено. Чому не було повідомлено громадськість? Не знаю. Чому так швидко це було зроблено? Не знаю. Це наче гра в карти, і ти можеш лише припускати, які карти в противника.

— Наостанок таке питання. Житній ринок – це шанс на розвиток, чи чергова, можливо, втрачена можливість для Києва?

— Для Києва, я вірю, це шанс для розвитку. Це той переломний момент, де ми маємо показати, що ми можемо. Бо якщо ми цю боротьбу програємо, що тоді? Хай тоді парки забудовують, хай метро у нас не буде?

Але, одним словом, це точно про майбутнє, це точно про боротьбу минулих і майбутніх підходів. І ми в цій парадигмі живемо. Я вважаю, що це якраз такий зріз того, що відбувається. Але я певен, що це не буде втрачений шанс. Це буде те, на що ми будемо дивитися, як на символ перемоги суспільства над бюрократією.

Довідка. Житній ринок – це один з економічних центрів Києва. Раніше він займав цілий квартал, але зараз залишилася тільки будівля 1980 року побудови на місці розташування центру оригінального ринку. Вона вважається культурною спадщиною так званого радянського модернізму. Також ринок прикрашений унікальним панно "Із варяг в греки". Після 1991 року ринком, як об'єктом державної власності, керує однойменне комунальне підприємство. На ринку працює низка продовольчих та непродовольчих відділів, також там часто проводяться продовольчі ярмарки.

18 березня Національна електронна біржа України виставила на торги право оренди 11,1 тис. квадратних метрів Житнього ринку на 15 років — початкову ціну встановили у розмірі 2,5 млн грн (або 220 грн за квадратний метр). Електронний аукціон вже має відбутися 25 березня.