У Росії криваве майбутнє: знаменитий боєць РДК про провал Путіна, відносини з ЗСУ та кінець війни

У березні цього року Російський добровольчий корпус (РДК), а також бійці легіону "Свобода Росії" "наробили чимало галасу" у прикордонних районах Курської та Бєлгородської областей РФ. Було захоплено кілька населених пунктів, а противнику довелося залучити серйозні сили, щоб зупинити натиск. І все це відбувалося якраз під час проведення т. зв. "президентських виборів" у Росії.

Ми зустрілися з одним із бійців РДК Олексієм Льовкіним, і він розповів для YouTube-каналу Telegraf UA про своє ставлення до українських військових, про прихильників у Росії та терміни закінчення війни.

"Прихильників у РДК дуже багато"

— Олексію, чи є у вас прихильники у Росії?

— Звичайно є. Прихильників у РДК дуже багато. Це пов’язано з тим, що Путін, в принципі, знищив будь-яку легальну опозицію, яка діяла, на мій погляд, неправильно. І намагалася зі стаканчиками з кавою в руках подолати злочинця у владі, з яким неможливо боротися політичними методами. І ці люди нікуди не поділися, вони просто злякалися та сидять, не відсвічують.

Але, за великим рахунком, безліч людей є потенційно нашими прихильниками. І велика кількість таких є вже зараз.

— Як ви вважаєте, чому провалився план Путіна щодо швидкого захоплення України?

— План Путіна провалився насамперед через героїзм українських військових, які героїчно, несподівано для всього світу, захистили Київ і завдали тяжкої поразки російським військам.

Зізнаюся, що я й сам не особливо вірив у це, бо думав, що ми помремо всі у Києві, і був до цього готовий.

— РДК та батальйон "Сибір" (батальйон, який сформований з представників корінних народів Росії. — Ред.), чи є між вами конкуренція?

— Напевно, здорова конкуренція є між усіма людьми та організаціями, це нормально.

"Головне, щоб противника було знищено"

— Як ставляться до вас українські військові, чи вважають своїм побратимом?

— Так, я хочу сказати, що загалом, чим ближче до лінії фронту, то менше виникає взагалі якихось непорозумінь. І безпосередньо на лінії зіткнення цього взагалі не існує. Бо тут свої, хто на нашому боці зі зброєю в руках. А з того боку – чужі. Все інше від лукавого.

Коли в людини з’являється більше вільного часу і більше відчуття безпеки, там вже починаються тонші питання. Але це природно – піраміда потреб. Спершу людині треба вижити, а на фронті потрібно вижити. І не важливо, хто завдасть поразки ворогові, хто врятує твоє життя, хто завдасть артилерійського удару. Головне, щоб його було завдано коректно, і противника було знищено.

— Чи вивчите ви українську мову?

— Так, звичайно, вивчу.

— Але поки що не дуже швидко говорите?

— Так.

— Що вам найбільше подобається в українцях?

— Відкритість.

— Скажіть, чи ви читаєте російських письменників? Пушкіна, Льва Толстого, наприклад, Достоєвського? І як ви ставитеся до дерусифікації, яка зараз відбувається в Україні?

— Це таке складне питання… Бо, справді, згадані вами письменники невіддільна частина російської культури. За великим рахунком, у сучасної російської людини немає нічого, крім тієї російської культури, яка була в дореволюційній Росії і трошки після. Нічого іншого ми не маємо. Тобто тільки ця література є, і вона є невіддільною частиною російськості як такої.

Але Україна має право робити те, що вона вважає за потрібне, для того, щоб будувати свою національну державу. Адже це саме те, що хотіли б і ми зробити у себе. Щоб ми могли жити так, як нам хочеться, а не так, як було нав’язано кимось 50—100 років тому.

Відповідно, це процеси, які є ознакою свободи.

"У тероризму немає національності"

— Яким ви бачите своє майбутнє та майбутнє Росії?

— Майбутнє Росії я бачу у війні та в очищенні від тієї ганьби, яка зараз висить над російською нацією та над російською землею. Тому що ту державу, яка існує сьогодні, її не можна назвати ні російською, ні якоюсь ще, тому що тероризм, як відомо, не має національності. І цей тероризм має бути знищений. Тому майбутнє там, на жаль, криваве. І це найкраще, що можна зробити із тим, що сьогодні називається Російська Федерація.

А своє майбутнє я бачу у боротьбі за те, щоб цього зла не існувало. І гадаю, що доля кожної вільної російської людини має бути пов’язана з цією боротьбою. Заради нашого майбутнього, заради того, щоб ми могли жити у свободі, у честі та у справедливому суспільстві. Не в такому як сьогодні, а без тероризму, без тортур, без брехні. Тому що брехня лежить в основі цих всіх речей.

— Коли, на вашу думку, війна закінчиться?

— Війна закінчиться дуже нескоро, бо сила, з якою довелося зіткнутися Україні, є жахливою, величезною. Це дуже потужна держава із потужною армією. У цьому таки полягає неймовірний героїзм української армії, українського народу, який зумів протистояти і досі стоїть і успішно бореться з цією армадою, перед якою впала б абсолютно будь-яка держава Європи. Я так щиро думаю.

Досьє

Народився 6 жовтня 1984 року у Твері, Росія, 39 років. Навчався на військовому факультеті Тверського державного технічного університету, за фахом — артилерист, лейтенант російської армії.

Наприкінці 2003 року утворив гурт M8L8TH, який у 2004 році випустив свій дебютний альбом "Чёрным крылом" (укр. "Чорним крилом"). Гурт активно виступав у своєму рідному місті на місцевих блек-метал-фестивалях. Паралельно у 2005 році заснував проєкт Whisper of Runes (укр. "Шепіт рун").

У 2014 році переїхав до Києва (за іншими даними — у 2015-му), брав участь в АТО на боці України у складі батальйону "Азов".

На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року опинився в лавах територіальної оборони "Азов—Київ" — майбутньої 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.

Навесні 2023 року в складі Російського добровольчого корпусу (РДК) разом з легіоном "Свобода Росії" брав участь у боях на теренах Бєлгородської області Росії. За це чоловіка оголосили в розшук на території РФ.

Також у різний час брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку і під Авдіївкою.