"Сьогун", "Ріплі", "Оленятко", "Шугар" та інші: 8 найкращих серіалів-2024

Цього тижня стали відомі номінанти престижної телепремії "Еммі", яка пройде 15 вересня ось уже 76-го разу. Абсолютним лідером за номінаціями став історичний серіал "Сьогун". "Телеграф" відібрав для читачів вісім найкращих серіалів першого півріччя-2024, які отримали найвищі рейтинги критики.

"Фарго" (Fargo) IMDb: 8,9

Після дуже спірного четвертого сезону антології "Фарго" — особливо з урахуванням того, яку високу планку задали перші три, творець серіалу Ной Хоулі повернувся до старої доброї перевіреної формули: маленьке містечко, де герої-простаки опиняються в неправильний час у невдалому місці, та персонажі, які спочатку здаються не тими, ким є насправді.

Рівень чорного гумору та крові, що ллється на екрані, заявлений у найпершому сезоні, у новому навіть зашкалює, але водночас значно посилився сатиричний заряд, спрямований на праві сили Америки. (Шериф-трампіст у виконанні зірки "Безумців" Джона Хемма готовий залити кров’ю все навколо, щоб повернути свою дружину-втікачку.) А ще вперше в серіалі з’явився містичний мотив, який традиційно був притаманний іншій топовій кримінальній антології, "Справжньому детективу".

Але п’ятий сезон "Фарго" обіграв черговий сезон "Справжнього детективу" не лише на цьому полі. На відміну від прямолінійної феміністської агітки Ісси Лопес, головна героїня "Фарго" у виконанні Джуно Темпл ("Ще одна з роду Болейн") вміє не тільки постояти за себе, але ще й приборкати хтонічні сили зла, що виглядає на екрані досить іронічно.

"Сьогун" (Shogun) IMDb: 8,7

Як у таких випадках пишуть у титрах, це заснована на реальних подіях історія британського моряка, якого в перший рік XVII століття доля закидає в Японію, де він мимоволі втягується у міжусобну війну між могутніми феодалами, а потім стає наближеним до одного з сьогунів – воєначальників імперії. Штурман Вільям Адамс (1564—1620) став не лише першим британцем у Японії, а й першим самураєм-іноземцем і правою рукою сьогуна Токугава Іеясу, для якого будував кораблі.

Нову серіальну екранізацію історичного роману Джеймса Клавела вже порівняли з "Грою престолів". За винятком драконів, що літають, це справедливо: "Сьогун"-2024 далеко пішов від міні-серіалу 1980 року при всіх його перевагах, включаючи першого екранного Джейсона Борна Річарда Чемберлена та головну японську кінозірку ХХ століття Тоширо Міфуне. А з "Грою престолів" серіал ріднить не тільки видовищна постановка з детально опрацьованою політичними інтригою та безліччю ретельно прописаних персонажів, але ще й нестерпна жорстокість – здається, на екрані людей живцем ще не варили.

Власне, це єдина претензія: з перших серій зрозуміло, що дивишся нову класику. 25 (двадцять п’ять) номінацій на престижну телепремію "Еммі-2024" стали зайвим підтвердженням цього.

"Містер Бейтс проти пошти" (Mr Bates vs The Post Office) IMDb: 8,5

Режисер, сценарист та актор Бак Генрі стверджував, що найкращі фільми знімаються в Голлівуді. А ось найкращі серіали, безумовно, знімають у Великий Британії, і "Містер Бейтс проти пошти" – черговий доволі переконливий приклад. Це документальна драма про принципового поштмейстера середнього віку з обличчям Тобі Джонса ("Індіана Джонс і Колесо долі"), який самотужки вступає в судову битву, що розтяглася на півтора десятиліття, з могутньою Королівською поштою, державним монополістом поштових послуг.

Справа в тому, що бухгалтерське програмне забезпечення, через яке проводилися транзакції в поштових відділеннях по всій країні, працювало з помилками, і в результаті сотні поштмайстрів у всіх куточках бюрократичну позов із державою, яка на момент прем’єри серіалу на Різдво 2024 року ще тривала.Британії були несправедливо звинувачені у крадіжці величезних сум. Королівська пошта заперечувала, що проблема у ПЗ, і в результаті нещасні втратили буквально все. Алан Джонс об'єднує постраждалих і вступає в довгу бюрократичну тяганину з державою, яка на момент прем'єри серіалу на Різдво 2024 року ще тривала.

Здавалося б, що може бути цікавого у цій історії? Але творцям серіалу вдалося не лише підтримувати високий градус інтриги, як у жанровому кіно, але ще й підвищувати його від серії до серії, тож від екрану відірватися неможливо – на щастя, "Містер Бейтс проти пошти" забере у вас лише три години життя. (Формат міні-серіалу також відноситься до переваг британських шоу.) А головне, серіал викликав потужний суспільний резонанс у Британії, змусивши уряд зняти з постраждалих звинувачення та виплатити їм великі компенсації.

Цікаво, що Королівська пошта вимагала внести правки до сценарію серіалу, але творці відмовилися, і мали рацію: зараз проти Королівської пошти ведеться розслідування.

"Фоллаут" (Fallout) IMDb: 8,4

На думку знавців, "Фоллаут" Джонатана Нолана та Лізи Джой, творців гучного "Світу Дикого Заходу" — це найкраща серіальна екранізація комп’ютерної гри. (Минулого разу це стверджувалося з приводу серіалу "Останні з нас".) Немає сумнівів, що для фаната "Фоллаута" ретельно, дорого і багато перенесений на екран сеттинг і втілені відомими артистами персонажі важливіші за історію. Але для глядача, далекого від світу ігор, драматургія серіалу може здатися, м’яко кажучи, дещо інфантильною навіть зі знижкою на жанр дистопії.

Так, у постапокаліптичному всесвіті "Фоллаута" існують комфортні підземні бункери, де верхівка суспільства, що вижила, живе в сеттингу п’ятдесятих років альтернативної Америки. На поверхні, ясна річ, панує формений Дикий Захід навпіл з Божевільним Максом, кров хлище річкою, по небу літають лицарі Братства Сталі, одягнені в потужну броню, по грішній землі блукають гулі — це щось на зразок зомбі. І через цей страшний й безглуздий світ пробирається у пошуках свого батька головна героїня у виконанні Ели Пернелл ("Будинок дивних дітей міс Перегрін").

Що дійсно надихає у "Фоллауті", так це візуалізація пост-апокаліптичного світу, безмежно цинічний чорний гумор, а ще Кайл Маклохлен ("Твін Пікс"), який зіграв пародію на політика-лівака, і Уолтон Гоггінс ("Огидна вісімка") у ролі гуля-ковбоя. Треба визнати, що Гогінс просто "вкрав" це шоу: його персонаж затьмарив інших численних героїв серіалу.

"Ріплі" (Ripley) IMDb: 8,2

Стівен Заїллян, який написав сценарії таких славетних фільмів, як "Банди Нью-Йорка", "Місія нездійсненна" та "Список Шиндлера", за який він отримав "Оскар", як виявилося, не лише талановита людина. (Його попередня робота на ТБ, міні-серіал "Одного разу вночі" не загубився навіть на тлі багатого на гучні серіальні прем’єри 2016 року.)

Але ще й дуже амбітна людина, якщо зважився знімати нову екранізацію класичного детектива Патриції Хайсміт про до біса талановитого містера Ріплі після фільмів таких грандів, як Рене Клеман, Вім Вендерс, Ліліана Кавані та Ентоні Мінгелла. Погодьтеся, непросто втримати увагу глядача, який знає наперед усі нюанси цієї історії про дрібного шахрая, який заволодів особистістю вбитого ним молодого "мажора" – і при цьому примудрився вийти сухим із води.

Виконавець головної ролі Скотт Ендрю (Моріарті з "Шерлока Холмса") теж виявився не дуже боязким: все-таки першим виконавцем ролі Тома Ріплі був сам Ален Делон. Але в них із Заїлляном, як не дивно, усе вийшло. Скотт Ендрю показав свого героя не чарівним негідником, а нарцисичним нікчемою – хочеться, щоб такого Ріплі викрили якнайшвидше. А Заїллян нагадав, що кіно взагалі дивляться очима, і головне в ньому – візуальні образи. У результаті вийшов неймовірно красивий, вишуканий та стильний нуар.

"Оленятко" (Baby Reindeer) IMDb: 7,8

Ще один британський міні-серіал, який викликав великий суспільний резонанс – автобіографічна історія про безнадійно несмішного стендапера на ім’я Донні, самотнього і невлаштованого, якого ж до того переслідує сталкерша. Марта, яка страждає на хронічні розлади особистості, перетворює на пекло і без того нелегке життя головного героя, зриваючи виступи в клубах і погрожуючи близьким.

Втім, усе скінчиться добре. Донні, як і шотландський актор і драматург Річард Гадд, який власне ховається за маскою головного героя, звернеться до поліції (у Британії найсуворіші у світі закони проти сталкінгу). А потім створить на основі цієї історії моновиставу, яка згодом стане найпопулярнішим серіалом на Netflix — станом на 11 червня його переглянули 84,5 мільйона глядачів.

У більшості випадків сучасна серіальна драматургія базується на невижитих травмах, але такого болісно достовірного вивертання себе наввипередки ви ще не бачили. Якщо подолати на перших епізодах внутрішній опір перед не найприємнішими в світі головними героями, – спочатку Доні не викликає жодного співчуття, а Марта у виконанні Джесіки Ганнінг відверто відштовхує, то з кожною новою серією "Оленятко" дивує все більше, щоразу показуючи історію Донні під новим кутом зору.

А градус напруги настільки високий, що "Оленятку" аплодував у своїй колонці для видання Times сам Стівен Кінг.

"Шугар" (Sugar) IMDb: 7,5

"Шугар" розділив глядачів на два полярні табори, і автор відносить себе до того, де впевнені, що незважаючи на деякі огріхи цього серіалу (наприклад, надто довгі закадрові монологи героя і слабка детективна інтрига), згодом "Шугар" набуде того ж статусу., що "Втрачена кімната" та "Дикі пальми". Свого часу ці серіали теж більше здивували і глядачів, і критиків, а "культовий" статус вже набули з роками.

Шугар – це прізвище приватного детектива у виконанні Коліна Фаррелла (другий сезон "Справжнього детектива"), який ніби зійшов з фільму-нуарe сорокових років. По ходу дії творці серіалу не просто цитують класику, але навіть "врізають" короткі сцени з класичних нуарів з Хамфрі Богартом, щоб ні в кого не залишалося сумнівів у джерелах натхнення і авторів, і самого Джона Шугара. Звісно, він пристрасний кіноман, а його новий наймач – відомий голлівудський кінопродюсер.

Активно обговорюваний у мережі сюжетний твіст у дусі фільмів М. Найта Шьямалана ("Шосте почуття"), який у фіналі шостого епізоду ставить історію з ніг на голову, можна передбачити якраз по всій цій нарочитій кінематографічності, включно досить екстравагантну манеру зйомки Фернанду Мейрелліша ("Місто бога"). Але головне в цьому серіалі не наївна кіноманія та дуже спірний твіст, який різко змінює жанр, а нова інтонація нуарного кіно, знайдена авторами.

"Шугар" — напевно, перший метамодерністський нуар, очищений від начебто невід’ємних для жанру цинізму та почуття безпросвітності.

"Співчутливий" (The Sympathizer) IMDb: 6,9

Це серіал пройшов майже непоміченим для глядачів і дуже дарма: нове шоу режисера "Олдбою" Пак Чхан Ука (і знову, як "Маленька барабанщиця", у шпигунському жанрі) здобуло високі рейтинги. Це екранізація роману американця в’єтнамського походження В’єта Тан Нгуєна, який переїхав до Штатів із батьками відразу після падіння Сайгона у 1975 році.

Сатиричний трилер, який заслужено приніс письменнику Пулітцерівську премію, пропонує принципово новий погляд на війну у В’єтнамі. Чи не вперше в американській культурі Американську війну (як її називають у В’єтнамі) показано не від імені ветерана-американця, а очима в’єтнамців. Головний герой-напівкровка у виконанні Хоа Сюаньде ("Ковбой Бібоп"), син француза та в’єтнамки — шпигун комуністичного В’єтконгу, впроваджений у військову верхівку Сайгона. Він живе подвійним життям, розриваючись між двома спецслужбами, культурами, ідентичностями та, по суті, між двома світами після того, як за завданням Півночі перебирається до США.

У "Співчутливого" втиснута величезна кількість сюжетних ліній, що перебиваються флешбеками, тому сама історія може здатися дещо хаотичною, а нашарування подій — надлишковим, але нудним цей серіал не назвеш точно.

Один з головних атракціонів забезпечив Роберт Дауні-молодший ("Шерлок Холмс" Гая Річчі), який грає одразу чотирьох персонажів: цереушника, кінорежисера, конгресмена та професора антропології. І, звичайно ж, вражає Девід Духовни ("Блудлива Каліфорнія") у незвичному для себе брутальному образі.

Раніше "Телеграф" писав про серіальні прем’єри липня.