Привіт з дитинства: чи справді той пломбір із СРСР був найсмачнішим

Люди, які певний час жили в СРСР, часто розповідають про "культовий" пломбір. Його цінність полягала у тому, що за невисоку вартість покупець отримував нібито якісне морозиво без шкідливих добавок.

"Телеграф" вирішив розібратися, з чого робили пломбір і чи справді він був неймовірно смачним.

Є твердження, що харчова промисловість СРСР виробляла продукцію високої якості та з дотриманням усіх стандартів. Особливо це стосувалося молочної продукції та морозива.

Серед радянських громадян великою популярністю користувалися пломбір різних сортів і торти з морозива. Біле морозиво любили за насичений смак, адже до нього нібито входило 15% молочного жиру. Горіхове – за додавання підсмажених ядер горіхів.

Однак насправді така яскравість смаку була обумовлена далеко не натуральністю інгредієнтів, що використовуються.

У 70-х роках підприємствам практично перестав виділятися стабілізатор агар-агар (рослинний замінник желатину), і це не найкраще позначилося на консистенції та товарному вигляді продукту.

1980 року до стандартної рецептури морозива почали додавати молоко замість вершків, що робило його не таким жирним. Після цього почали додавати рослинні та гідрогенізовані жири. А замість загусника були крохмаль чи борошно.

Це значно здешевлювало виробництво та дозволяло утримувати ціни низькими. На той час традиційний пломбір коштував приблизно 20 копійок.

1990-го в СРСР почали завозити імпортну продукцію з хімічними наповнювачами, а вітчизняне виробництво майже припинилося.

Крім того, Союз змагався з Америкою за кількістю виготовленого морозива. Проте за рік міг виготовити лише 8 000 тонн, тоді як США — 600 000 тонн.

Раніше "Телеграф" розповів, які звички є лише у людей із СРСР.