Путін відкрив "скриньку Пандори". Правозахисник про тривожні наслідки обміну між РФ та Заходом

Читать на русском
Автор
1974
Правозахисник розповів про тривожні наслідки обміну Новина оновлена 02 серпня 2024, 15:47
Правозахисник розповів про тривожні наслідки обміну. Фото Колаж Телеграфу

Шпигунам Путіна дають "зелене світло", вважає Володимир Осєчкін.

У четвер, 1 серпня, Захід та Росія провели найбільший з часів Холодної війни обмін ув’язненими. Москва звільнила американських журналістів Евана Гершковича та Алсу Курмашеву, колишнього морського піхотинця США Пола Вілана, а також російських політв’язнів Володимира Кара-Мурзу, Іллю Яшина та інших.

Західні країни віддали вісім ув’язнених, включаючи кілера Вадима Красікова, який відбував термін у Німеччині за вбивство колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі.

Про справжнє значення обміну для РФ та США у бліц-інтерв’ю "Телеграфу" розповів Володимир Осєчкін, російський правозахисник, засновник проєкту Gulagu.net.

— На вашу думку, чому саме зараз відбувся обмін між Заходом та РФ?

— Путін намагався повернути своїх шпигунів та кілерів протягом останніх півтора року. Але Німеччина відмовлялася віддавати Вадима Красікова, і лише в момент, коли Білорусь під тиском Путіна сфальсифікувала вирок громадянину Німеччини Ріко Крігеру і засудила його до страти, це допомогло Путіну "продавити" свою позицію і схилити німців до готовності обміняти Вадима Красікова.

— Тобто, саме Красіков був ключовою фігурою серед тих, кого передали назад до Росії?

— У цьому обміні дві ключові постаті — Еван Гершкович та Вадим Красіков. Для Путіна було важливо повернути Красікова, а США було важливо повернути Гершковича.

З самого початку Путін мав принцип "своїх не кидаємо". Він має показати своїм спецслужбам, що вони далі можуть їздити до різних країн світу, чинити жахливі злочини, у тому числі вбивства, продовжувати займатися державним тероризмом. Їм за це нічого не буде, максимум — посидять у гуманній європейській в’язниці без тортур один-три роки. Їх все одно виміняють, нагородять, заплатять величезні гроші. Це ось така абсолютно мафіозна історія.

Це дуже тривожна тенденція, за всіх плюсів звільнення російських політв’язнів, Гершковича та інших людей з путінського ГУЛАГу. Але загалом я вважаю, що це відкриття "скриньки Пандори".

Якщо раніше багато агентів СЗР та ФСБ відмовлялися їхати на якісь завдання, побоюючись, що їм дадуть довічний термін позбавлення волі, і вони ніколи не повернуться до своїх родин і не насолодяться великими зарплатами, преміями, гонорарами та державними нагородами, то історія з прикладом Красікова наочно показує, що це дає їм "зелене світло", навіть дорожню карту, план дій.

І в принципі їхні страхи та побоювання розвіюються, вони розуміють: навіть якщо путінський шпигун опиниться в якійсь країні — проблем немає. ФСБ всередині Росії візьме потрібну кількість заручників із числа іноземних громадян, шантажуватиме і рано чи пізно виміняє свою агентуру.

Я вважаю, що це саме дано "зелене світло" продовженню методів державного тероризму і, на жаль, все це призведе до нової хвилі замахів, вбивств та інших страшних злочинів, які путінські агенти та держтерористи здійснюватимуть за кордоном.

— Чому тоді Захід таки пішов на цей обмін? Я так розумію, США все ж були основними адвокатами цього обміну зараз.

— Усе лежить на поверхні. У США триває передвиборча гонка. Стоїть питання, яким курсом піде Америка. І для адміністрації Джо Байдена було важливо виконати свою обіцянку перед сім’єю Евана Гершковича. Було важливо повернути журналіста. Звичайно ж, зараз історія максимально розкручуватиметься у західній пресі. Навіть нейтральні ЗМІ оцінюватимуть позитивно цю подію. А це означає, що у цій передвиборчій гонці шанси Камали Гарріс різко збільшуватимуться.

І цей "ефект вуха", ефект замаху на Дональда Трампа, який спрацював кілька тижнів тому, різко підвищивши шанси пана Трампа, відійшов на другий план. Те, що Камала Гарріс із Джо Байденом зустрічали Гершковича та інших своїх громадян біля трапа літака, дало новий імпульс підтримці Харріс і з боку демократів, і навіть деяких республіканців.

— Як вважаєте, чи можливо, що подібні обміни на рівні Заходу та Росії продовжаться? І чи можна, наприклад, Україні розраховувати на те, що будуть зрушення з поверненням наших військовополонених? Чи це все-таки різні треки?

— Я гадаю, що це однозначно різні треки. Путін одержав усе, що хотів. Він звільнив Красікова та решту своїх найвідоміших шпигунів, хакерів тощо. Захід же забрав своїх громадян.

Думаю, що в найближчому майбутньому щось подібне навряд чи станеться. Хотілося б, звісно, сподіватися на те, що когось ще звільнять із російських політв’язнів. І, звісно, хочеться, щоб відбувся обмін "усіх на всіх", і всі українці повернулися із російських катівень. Але я чудово розумію, що Путін використовує тему з військовополоненими саме у військових цілях та з метою лобіювання своїх інтересів через Об’єднані Арабські Емірати для обходу санкцій тощо. І йому досить якусь невелику кількість людей видавати раз на два-три місяці, зберігаючи дипломатичний канал, завдяки якому він вирішує свої проблеми з обходом санкцій.

*Раніше видання Reuters повідомляло, що ОАЕ можуть брати участь в експорті до Росії комп’ютерних чіпів, електроніки та інших підсанкційних товарів, необхідних РФ для війни проти України. "Імпорт ОАЕ деяких підсанкційних товарів подвійного призначення зріс після введення Заходом санкцій проти Росії. Російські ж торгові дані вказують на походження підсанкційних товарів,що ввозяться, з ОАЕ", — зазначалося в статті.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що родичі вбитого російським кілером Красиковим емоційно відреагували на його обмін.