Не вбивайте цих комах, якщо зустрінете: рогаті жуки опинилися на межі зникнення

Жук-олень (Lucanus cervus) — один з найбільших і найвразливіших видів комах, який колись був поширений на всій території Європи. Сьогодні цей унікальний вид стикається з серйозними загрозами, які призводять до його зникнення.

Ці комахи відіграють важливу роль в екосистемі, сприяючи розкладанню органічних матеріалів і покращенню ґрунту. Однак, якщо не вжити заходів для їх охорони, ми можемо втратити цей вид назавжди.

Особливості

Їхні "роги" насправді є сильно розвиненими верхніми щелепами, які використовуються для боротьби між самцями під час шлюбних ігор. Самці можуть сягати довжини до 91 мм, а самиці є значно меншими.

В основному, жук-олень харчується соком рослин. Він може надкушувати молоді пагони в надії на смачну трапезу. Також із задоволенням жук-олень їсть нектар і росу

Зменшення популяції

На жаль, популяція жука-оленя зазнає постійного зменшення. Раніше цей вид був звичайним у всій Європі, але внаслідок вирубки старих дерев і недостатньої кількості природних місць проживання, його чисельність різко скоротилася. В Україні жук-олень занесений до Червоної книги, що свідчить про загрозу його вимирання.

Причини загрози

Основними факторами, що впливають на зменшення чисельності жуків-оленів, є вирубка лісів. Масові вирубки старих лісів та санітарні "чистки" знищують місця проживання жуків. А нові посадки дерев не забезпечують необхідних умов для харчування та розмноження. Неконтрольований збір жуків також негативно впливає на їх популяцію.

Екологічна роль

Жуки-олені відіграють важливу роль в екосистемі. Вони живляться мертвою деревиною та соком дерев, що сприяє розкладанню органічних матеріалів і покращенню ґрунту. Личинки жука розвиваються в трухлявих деревах протягом 4-8 років, виконуючи функцію санітара лісу.

Збереження жука-оленя є важливим завданням для охорони біорізноманіття. Потрібно вжити заходів для захисту його природного середовища існування та забезпечити умови для відновлення популяції цього унікального представника фауни Європи.

Раніше "Телеграф" розповідав, що один з видів їжачків ми можемо більше не побачити. А ці милі створіння з великими вухами є важливими індикаторами стану степових екосистем.