Замість грошей – купони. Як виглядали картки на продукти і товари під час розпаду СРСР (фото)

У Радянському Союзі, де існувала планова економіка, був дефіцит багатьох товарів — від предметів елементарної гігієни до продуктів харчування. Охочих отримати хороші товари на той час було значно більше, ніж самих товарів. Також одним із явищ тієї епохи були продуктові картки та талони, які у тому чи іншому вигляді були у всі роки існування "Великого і могутнього".

Українці, які пережили ці лихоліття, продають ці картки на популярних інтернет-аукціонах. Талони в СРСР існували на продукти харчування, напої (включаючи алкоголь), предмети першої необхідності (мило тощо). Також існували талони надання послуг, включаючи отримання харчування у їдальні під час установи чи виробничому підприємстві.

Отак виглядали на той час відповідні талони.

А ось так виглядали талони споживача в Українській РСР на початку 90-х років.

До дефіцитних товарів у СРСР належали:

• м’ясні вироби, зокрема копчена ковбаса та гарні шматки м’яса;
• фрукти, наприклад, банани, мандарини, дині, кавуни;
• шоколадні цукерки;
• одяг та взуття з інших країн;
• добрий алкоголь;
• кава та чай;
• косметика;
• презервативи.

Коли вперше з’явилися картки

Перші продуктові картки та талони з’явилися ще 1916 року, тобто, ще за часів Російської імперії. Тоді йшла Перша світова війна і країна зазнавала дефіциту продуктів і предметів першої потреби. Вже після створення СРСР в 1922 деякий час проводилася Нова економічна політика, і картки скасували. Але вже з кінця 1920-х, коли до влади прийшов Йосип Сталін, картки в СРСР знову повернули в обіг — з 1929 до 1935 діяли талони на хліб.

Продуктові картки існували і під час Другої світової війни, а після 1947 їх знову скасували, але проблему дефіциту це не вирішило. За часів Леоніда Брежнєва, коли СРСР продавав за кордон нафту, газ та інші природні ресурси, продуктів на полицях магазинів побільшало. Але радянська планова економіка, яка фактично працювала тільки на забезпечення військово-промислового комплексу, не могла змагатися з ринковою економікою країн Заходу.

І якщо великі міста, такі як Москва, Ленінград, Київ жили більш-менш (там навіть існували спецрозподільники, де можна було купити дефіцитні на той час товари), то населені пункти, які працювали на "оборонку" (так звані "поштові скриньки") жили набагато гірше. Їхні жителі місяцями не бачили домашньої ковбаси, копчених курей та інших якісних продуктів харчування, не кажучи про предмети першої потреби.

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х, коли йшла Перебудова, талони на продукти харчування та послуги знову з’явилися в радянських містах. У деяких місцях вони збереглися і після розпаду СРСР у 1991 році. Тоді ж, через грошову реформу прем'єр-міністра Валентина Павлова, більшість радянських громадян втратили свої заощадження, а нова влада вже незалежних держав не стала компенсувати виплати за радянський період.

Раніше "Телеграф" повідомляв про дефіцитні продукти харчування в СРСР на Новий рік.