Дерев’яна садиба простояла понад 200 років, але не встояла після удару дронів: який вигляд раніше мав легендарний маєток на Харківщині

У Харківській області є чимало цікавих будівель, кожна з яких зберігає свою унікальну історію. Одна з них — садиба Донців-Захаржевських у Великому Бурлуці. Це місце пов’язують з ім’ям Григорія Сковороди, а також із легендою про загадкову "Велесову книгу". Збудована понад 200 років тому садиба тривалий час вважалася пам’яткою архітектури та важливою частиною культурної спадщини регіону. Але 7 квітня після дронового удару будівлю було практично знищено.

"Телеграф" розповідає, як раніше виглядала садиба Донців-Захаржевських у Великому Бурлуці та чим вона була визначною.

Саме селище було засноване у 1650 році під назвою Шевелівка. Пізніше закріпилася назва "Великий Бурлук", яка, за однією з версій, перекладається як "великий бруд". З кінця XVII століття ці землі перейшли до козацького, а згодом дворянського роду Донців-Захаржевських.

Будівництво садиби розпочалося у 1820-х роках з ініціативи Андрія Донця-Захаржевського — сина Якова Донця-Захаржевського, друга Григорія Сковороди. Сам Сковорода бував у Великому Бурлуці і, за словами істориків, написав тут кілька творів. На згадку про філософа біля садиби пізніше встановили пам’ятний знак.

Після смерті Андрія Донця-Захаржевського у 1841 році маєток перейшов до його зятя — Воїна Задонського. Він володів садибою до 1917 року. У маєтку проживало кілька поколінь родини Задонських, які перебували у родинних зв’язках із Донцями-Захаржевськими. Родина посідала високе становище серед дворян, вирізнялася побожністю та достатком.

Сама будівля була виконана з дерева, але виглядала як кам’яна завдяки майстерності будівельників і вдало підібраним матеріалам. Світло-коричневий будинок прикрашав портик із білими колонами, встановлений на високому п’єдесталі. Усередині знаходилися просторі й світлі кімнати. На другому поверсі розташовувалася домовa церква Святої Трійці, освячена 29 липня 1851 року. Її облаштували на прохання господині Єлизавети, яка через хворобу не могла відвідувати храм. Навколо садиби було закладено сад, оранжереї та теплиці, а у дворі знаходився мальовничий ставок.

Із садибою пов’язана й трагічна сторінка історії. У листопаді 1918 року до будинку проникла банда Сахарова. У каплиці було влаштовано криваву розправу: загинули вісім людей, зокрема літні люди та підлітки. Після цього маєток розграбували, а згодом у будівлі розміщувалися білогвардійці.

Існує й легенда, що надає цьому місцю додаткової загадковості. Вважається, що влітку 1919 року художник і учасник Білого руху Алі Ізенбек виявив тут так звану "Велесову книгу" — дерев’яні дощечки з текстами, схожими на праслов’янську мову. Вчені досі сперечаються щодо їхньої автентичності. Ізенбек вивіз знахідку до Франції, однак під час Другої світової війни дощечки були втрачені.

У 1922 році в колишньому маєтку Задонських було створено комуну імені Григорія Петровського — одне з перших подібних господарств на Слобожанщині. У ній налічувалося 98 осіб, які проживали на території садиби. Тут працювали їдальня та пекарня. Пізніше комуну перенесли до села Плоске, де організували колгосп.

На території маєтку також знаходилася кам’яна Преображенська церква з дзвіницею, збудована за проєктом архітектора Спасова у стилі класицизму. У 1930-х роках храм було зруйновано, однак згодом на його місці звели новий із тією ж назвою.

Згодом садиба втратила портик із колонами та інші архітектурні деталі. Хоча й у зміненому вигляді, будівля збереглася до 2026 року, поки по ній не було завдано дронового удару.

Раніше "Телеграф" розповідав історію Палацу праці у Харкові. Ця будівля була сильно пошкоджена внаслідок ракетного удару у 2022 році.