Мама дарує мільйони після обшуків: як родина відомого судді потрапила в гучний скандал

Поки українське суспільство сподівається на очищення судової влади, у Тернополі розгортається справжня "магічна" історія збагачення. Місцевий суддя Петро Баб’юк демонструє феноменальну удачу: за лічені місяці 2026 року його статки поповнилися елітною нерухомістю та грошовими подарунками на суму, що перевищує десятирічний дохід середньостатистичного українця.

Але за кожним успішним суддею стоїть… щедра мама?

Удачливий суддя та "дощ" із нерухомості

Головний герой сюжету про стрімке збільшення активів – Петро Михайлович Баб’юк, заступник голови Тернопільського окружного адміністративного суду. Уся його кар’єра пов’язана з цією установою, де він з 2010 року і до сьогодні пройшов шлях від звичайного судді до керівних посад.

В рідному місті Баб’юк відомий розглядом резонансних справ. Зокрема, саме він у листопаді 2024 року відмовив у поновленні на посаді ексголові Тернопільської облради Михайлу Головку. Цікаво, що сам колишній посадовець цей вердикт оскаржував, проте без успіху, а вже за кілька місяців був засуджений до 9 років позбавлення волі за вимагання хабаря.

Проте на тлі такої професійної безкомпромісності майнове досьє самого Петра Баб’юка періодично викликає питання. Найгучніше вони пролунали у 2019 році під час кваліфікаційного оцінювання, коли Громадська рада доброчесності звернула увагу на невідповідність статків батька судді Михайла Баб’юка його офіційним доходам. При зароблених 122,3 тис. грн за п’ять років Баб’юк-старший витратив на 1 млн грн більше, на який придбав квартиру в Тернополі на двох з онукою, автомобіль Volkswagen Touran та подарував сину 200 тис. грн.

Суддя тоді захищався легендою про "іспанську тещу", яка понад 20 років працює за кордоном і нібито допомогла з покупкою частки житла. А оновлення автопарку пояснив продажем іншої машини. Щодо маєтку в Байківцях площею 388 кв. м, який Петро Баб’юк отримав у подарунок від матері Марії Баб’юк ще у 2010-му, пояснив: батьки будували його самотужки аж протягом двадцяти років. Ці обґрунтування Вища кваліфікаційна комісія суддів прийняла та ухвалила рішення, що Баб’юк відповідає займаній посаді.

Проте вже у 2026 році на суддю неочікувано пролився дощ з подарунків від родичів.

Лише за один день, 31 березня, Марія Баб’юк презентує сину-судді "подарунок не у грошовій формі" загальною вартістю 8,7 млн грн. Цей дар включав квартиру у Тернополі площею 200 кв. м та гараж на 80,7 "квадратів".

Вже за кілька днів, 4 квітня, матір робить наступний жест – дарує сину частку в апартаментах у Трускавці (Львівська область) площею 52,4 кв. м. Вартість цього презенту оцінена у 1,4 млн грн (загалом нерухомість коштує 2,9 млн грн).

30 липня батько судді дарує йому 400 тис. грн готівкою, а вже наступного дня служитель Феміди майже всю суму витрачає на придбання земельної ділянки площею 1509 кв. м у селі Ісаківці Хмельницької області.

Від фальшивих дипломів до бізнесу на ухилянтах?

Хто ж ці щедрі батьки-дарувальники? Про Михайла Мартиновича Баб’юка інформації у відкритих джерелах обмаль, а дані про будь-який успішний бізнес відсутні. Проте, в судових реєстрах можна зустріти рішення щодо судової суперечки з "Дельта Банком", в якому у Баб’юка- старшого з 2014 року "завис" депозит у 400 тис. грн.

Крім того, у липні 2026 року – за чотири тижні до готівкового презенту сину Баб’юк-старший придбав земельну ділянку площею 586 кв. м у Тернопільському районі.

Марія Петрівна Баб’юк – навпаки дуже відома, адже багато років очолює Галицький фаховий коледж ім. В. Чорновола та була депутаткою Тернопільської міськради від ВО "Свобода". Загалом мати судді має непогані прибутки від своєї діяльності, наприклад у 2025-му отримала 1,17 млн грн – в сумі зарплата, пенсія, проценти та надходження від здачі в оренду майна.

При цьому на щедрі дарунки сину Марія Баб’юк нічого не витратила, але фактично передала йому у власність те майно, яке купувала у 2021 та 2008 роках. Чому тоді вирішила від нього позбутися саме зараз? Відповідь, можливо у тому, що наразі Галицький фаховий коледж опинився під пильною увагою Державного бюро розслідувань через підозри у привласненні бюджетних коштів.

Детективи встановили, що у навчальному закладі протягом 2023-2025 років могла працювати схема "броні" від мобілізації. До коледжу фіктивно влаштували 15 чоловіків призовного віку на посади викладачів та майстрів виробничого навчання на 0,75 ставки. Фактично вони на роботі не з’являлися, але статус педагогів давав їм законну відстрочку від армії. Найбільш пікантна деталь: заробітну плату цих "мертвих душ", за даними ДБР, привласнило керівництво коледжу.

Хоча в судових ухвалах у кримінальному провадженні прізвища фігурантів приховані за ідентифікатором на кшталт "особа_4", офіційні документи підтверджують: Галицький фаховий коледж багато років очолює саме Марія Баб’юк. І за збігом обдаровувати сина-суддю майном вона почала за три тижні після обшуків ДБР у навчальному закладі та за місцем проживання можливих учасників схеми.

Ця історія виглядає ще цікавіше, якщо згадати "старі гріхи" директорки. У 2018 році прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт за використання підроблених дипломів кандидата наук. Адже ці документи протягом 18 років дозволяли Баб’юк отримувати надбавки до зарплати за науковий ступінь. Фактично Феміда підтвердила акт махінацій, проте покарати директорку не змогла – у листопаді 2020 року Тернопільський міськрайонний суд закрив провадження через закінчення строків давності. Таким чином, Марія Баб’юк продовжила керувати навчальним закладом і от знову опинилась в епіцентрі скандалу.

"Приватне право": позиція родини Баб’юк та етичний глухий кут

Редакція "Телеграфу" звернулась із запитами про коментарі як до заступника голови Тернопільського окружного адміністративного суду Петра Баб’юка, так і до його матері Марії Баб’юк. Ми просили висловити позицію щодо причин дарування нерухомості на суму понад 10 млн грн та можливого зв’язку з цікавістю до Галицького фахового коледжу імені В. Чорновола з боку правоохоронців. І головне, щодо існування "ухилянтської схеми" у навчальному закладі.

Суддя Петро Баб’юк у відповіді підтвердив набуття майна, проте наголосив: нерухомість перебувала у власності родини близько 20 років і була набута ще до його призначення суддею, а оцінка 2026 року просто "в десятки разів" вища за початкову. Джерелом доходів батька-пенсіонера суддя назвав багаторічну роботу бухгалтером, керівником відділення страхової компанії та 30-річне вирощування сільгосппродукції на власних ділянках.

Терміновість дарування Петро Баб’юк пояснив виключно "сімейними обставинами": похилим віком батьків та тривалою важкою хворобою матері. Він також наголосив, що його матір не є підозрюваною у кримінальних справах, а він сам виконав вимоги закону щодо декларування змін у майновому стані.

Своєю чергу адміністрація коледжу в особі Марії Баб’юк надіслали офіційні листи, в яких виклали своє ставлення до подій. Щоправда, перед цим директорка навчального закладу запросила підтвердження справжності запиту та повноважень головного редактора, оскільки електронна адреса для запитів не була вказана у відкритих реквізитах на сайт.

А позиція коледжу та його керівниці звелася до наступного:

1. Таємниця слідства. Як керівник закладу Марія Баб’юк відмовилася коментувати справу про "фіктивних викладачів", посилаючись на ст. 222 КПК України (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування) та конституційну презумпцію невинуватості.

2. Подарунки – це особисте. Марія Баб’юк наголошує, що договори дарування на користь сина є "реалізацією її приватних прав" згідно з Цивільним кодексом і жодним чином не пов’язані з її професійною діяльністю чи кримінальним провадженням.

3. Конфіскація не передбачена: Директорка назвала припущення редакції у спробі врятувати майно від конфіскації "юридично неспроможними". Адже ч. 4 ст. 191 КК України не передбачає конфіскації майна як виду покарання.

Проте тут криється певна юридична маніпуляція. Хоча у 4-й частині цієї статті конфіскація як основне покарання справді відсутня (норму прибрали у 2022 році) закон дозволяє прокурорам у таких справах заявляти цивільні позови про відшкодування збитків державі. Для забезпечення таких позовів суд як раз може накладати арешт на все майно підозрюваних.

Більше того, якщо слідство встановить більші масштаби розкрадань, або дійде висновку, що майном заволоділа організована злочинна група, то справу можуть перекваліфікувати на 5-ту частину ст. 191. В цьому випадку – конфіскація є обов’язковою.

Таким чином, співпадіння у часі обшуків та переписування майна на сина все-таки викликає обґрунтовані питання до справжньої мети цих "подарунків".

Попри те, що до вироку суду діє презумпція невинуватості, сам факт розслідування актуалізує серйозний конфлікт інтересів та етичний виклик. Петро Баб’юк як заступник голови суду, що розглядає справи проти державних органів та посадовців, опинився у сумнівній ситуації. Адже постає закономірне питання: чи сумісне здійснення правосуддя іменем України з набуття у власність активів від особи, яка може бути причетна для організації схем для ухилянтів і розкрадання бюджетних коштів?