Масонські знаки й таємні тунелі: який вигляд мав незвичайний замок у запорізькому степу

Запорізька область відома насамперед Хортицею, широкими степами та історією запорозького козацтва. Але в цьому регіоні можна зустріти й незвичайні архітектурні пам’ятки, які зовсім не вписуються у звичний образ півдня України. Одна з них — схожа на середньовічний замок садиба Попова у Василівці.

"Телеграф" пропонує дізнатися, як з’явилася незвичайна садиба у Василівці та що відбувалося з нею протягом XX століття.

Землі Попових та будівництво садиби

Історія садиби пов’язана з родом Попових, який володів цими землями з XVIII століття. Полковник Василь Попов отримав їх від імператриці Катерини II. Пізніше його онук, також Василь Попов, задумав створити у Василівці великий палацово-парковий комплекс.

Будівництво тривало не один рік. У різних джерелах зустрічаються різні дати його початку. Основні роботи датують 1889–1894 роками, тоді як деякі дослідники вказують на більш ранній період — 1864–1884 роки, зазначає "Перший Запорізький". Автором проекту називають архітектора Миколу Бенуа.

У результаті у Василівці з’явився цілий ансамбль, до якого входили головний палац, флігелі, оглядова вежа, манеж-конюшня, каретний двір та господарські споруди.

Особливість садиби полягала ще й в архітектурі. У різних будівлях поєднувалися неоготика, неомавританські мотиви, елементи ренесансу та романського стилю. Для будівництва переважно використовували цеглу місцевого виробництва.

П’ять веж, галерея та старовинна зброя

Центральною будівлею садиби був двоповерховий палац із п’ятьма вежами. Усередині розташовувалися бальна зала, картинна галерея, бібліотека та колекція старовинної зброї.

Поруч розташовувалися два симетричні неомавританські флігелі, призначені для почесних гостей. Ще однією незвичайною спорудою був так званий "Англійський замок", виконаний у неоготичному стилі.

Окреме місце посідала оглядова вежа. Саме вона згодом стала одним із найвпізнаваніших символів Василівки та збереглася після зникнення головного палацу.

Манеж-конюшня також був частиною архітектурного ансамблю. У його оформленні використовували елементи італійського Відродження. Таким чином, різні споруди садиби помітно відрізнялися одна від одної, але становили єдиний комплекс.

Садиба була не лише житловою резиденцією. У комплексі розташовувалися бібліотека, етнографічний музей та обсерваторія з телескопом. У колекціях зберігалися старовинні книги, твори європейських майстрів та етнографічні предмети.

Саме із садибою пов’язані численні місцеві легенди. Одна з найвідоміших розповідає про розгалужену систему підземних ходів під комплексом. За легендою, деякі тунелі були настільки високими, що ними можна було пересуватися верхи на коні.

Ще одна версія стосується самого Василя Попова-молодшого. Як пише "Мавка", його вважали масоном, а незвичайні елементи кладки на будинках деякі дослідники та краєзнавці пов’язують із масонською символікою.

Головний палац не зберігся

У радянський період територію садиби використовували для найрізноманітніших потреб. Тут розміщувалися технікуми, житлові та господарські установи, лікарня і військовий штаб.

Головний палац у 1950-х роках розібрали. Його цеглу використовували для місцевих потреб. Водночас частина споруд пережила цей період. До наших днів дійшли північно-східний флігель, оглядова вежа, манеж-конюшня та кілька допоміжних споруд.

На території збереженого комплексу в 1993 році почав працювати музейний комплекс. Садиба отримала статус історико-архітектурного об’єкта та стала відома як Василівський історико-архітектурний музей-заповідник "Садиба Попова". Через незвичайний вид споруд, що збереглися, комплекс часто називали "Замком Попова".

У березні 2022 року садиба знову опинилася в зоні воєнних подій. Унаслідок російського обстрілу було пошкоджено стіни манежу-арени та інших будівель комплексу. Після окупації Василівки краєзнавчий музей на території садиби було розграбовано.