Справа не лише у тканині: яку парасольку купувати, щоб вона не зламалася після першої ж зливи

У першій частині інтерв’ю з відомим полтавським шевцем, постійним консультантом нашого видання Миколою Фокіним, який займається також ремонтами парасольок, ми говорили про те, як вибрати якісну парасолю, чому система "антивітер" це не завжди про надійність, чому не всі вони підлягають ремонту тощо.

Продовжуючи тему, робимо акцент на куполи: які тканини дійсно захищають від дощу, чому майстри неохоче беруться їх лагодити, як краще сушити парасолі, аби вони не втратили товарного вигляду.

Нейлон, поліестер чи епонж: що обрати?

— Пане Миколо, куполи парасольок підлягають ремонту чи заміні?

— Як кажуть, шкурка вичинки не варта. Зазвичай навіть для того, щоб замінити спицю, парасольку треба повністю розібрати — це пов’язано з її конструкцією.

До речі, у довговічних парасольок першими виходять з ладу саме куполи. Майстри практично не беруть їх у ремонт, бо це марудна справа. А у дешевших, навіть якщо вони просто лежать в упаковці, в місцях складання часто втрачається водостійкість, тобто, здатність захищати від дощу. Та й вигляд у них зовсім непрезентабельний. Пориви не зшиваються, бо це виглядає потворно. Окрім того, на тканині типу плащівки залишаються дірки від голки, що також пропускають вологу.

А щоб пошити новий купол, потрібно провести складні математичні розрахунки, і не дай Боже, десь схибити бодай на пару міліметрів — уся робота піде нанівець: в одному місці тканина провисатиме, в іншому сильно натягуватиметься й не даватиме куполу відкриватися.

Колись у мене була ідея реставрувати куполи у старих радянських і японських парасольок зі справними механізмами. Але прикинув, що це обійдеться гривень у 700, купу переведеної тканини й головного болю, тому відмовився від цієї думки.

— Від тканини купола багато що залежить?

— Так, це дуже важливо. Тканина для різних типів парасольок має бути міцною й здатною зберігати свою форму протягом тривалого часу. За це відповідає склад матерії, її щільність, якість та тип швів (подвійні чи потрійні). Чим вища щільність, тим міцніший матеріал і тим менша ймовірність розривів.

Найпоширеніша тканина для парасольок — нейлон. Він дешевий, але при цьому грубий і досить міцний. Поліестер виглядає набагато витонченішим, але це гірший варіант за параметрами надійності. Відрізнити поліестер можна за переплетенням тканини, оскільки малюнок зроблено з різнокольорових ниток.

Найміцніша ж тканина — епонж, схожа на плащівку. Її особливість полягає в тому, що вода з неї скочується краплями вниз. Цією ж якістю володіє також тканина з тефлоновим просоченням.

Лишаються популярними моделі з прозорими куполами, виготовлені з полівінілу /вінілу (прозорої плівки/пластику), які дозволяють бачити дорогу під час дощу та добре підходять під малюнки й принти.

Як захист від сонця й від легкого дощу використовують парасольки з атласу або атлас-сатину — гладкої, блискучої тканини, яка має ефектний вигляд і глибокі переливи. На жаль, куполи з неї недовговічні — швидко лопаються.

— Які основні помилки під час експлуатації та сушіння парасольки? Наприклад, чи справді її треба сушити повністю відкритою?

— У складеному вигляді парасольки не сушать. Інакше спиці й інші механізми, за винятком мідних чи латунних, дуже швидко іржавіють, а матеріал пліснявіє і в нього з’являється неприємний запах. Однак сушити парасольку треба не повністю відкритою, а навпівзакритою. Щоб повітря вільно циркулювало з усіх боків, її треба повісити на якийсь гачок, а перед тим, як зайти в приміщення, енергійно струсити вологу. Не можна сушити поблизу батарей, обігрівачів або під прямими сонячними променями, інакше тканина зіпсується, а колір вигорить.

Коли ремонт недоречний

— Чи бувало у вашій практиці так, що вартість ремонту значно перевищувала вартість самої парасольки, але людина все одно наполягала на ремонті? І чому, на вашу думку, люди так тримаються за старі речі?

— Тут так само, як і з взуттям. Є речі, які мають матеріальну цінність, а є — духовну: подарував чоловік, який помер, чи син, який загинув. Тобто, люди тримаються за них, як за пам'ять.

Зазвичай, якщо вартість ремонту перевищує 350 гривень, я відмовляю клієнтів. Якщо бачу, що парасоля гарної якості (радянського виробництва або японська) і її ремонт обійдеться у 500-600 гривень, можу взяти. В іншому випадку раджу все-таки придбати щось сучасне. Дешевих практично не беру в ремонт. Та якщо ж усе таки клієнти настоюють, то, звісно, йду назустріч.

— Яку найдорожчу чи найнезвичнішу парасольку вам доводилося ремонтувати? Можливо, це був антикваріат, брендова річ чи парасолька з історією?

— Пару років тому до мене прийшов чоловік поважного віку, щоб відремонтувати взуття. У руках він тримав парасолю-тростину, яка мене зацікавила. Коли я її відкрив, то сильно здивувався — там нічому було ламатись, бо всі деталі були зроблені з неіржавіючої сталі. Купол парасолі також був, як новий, хоча чоловік тримав її без чохла. Я таких ніколи в житті не бачив. Виявилось, понад півстоліття тому на одному з полтавських військових заводів виготовили дві експериментальні парасолі-тростини. Однак комісія чомусь не прийняла їх у виробництво, тож одна з них дісталась моєму клієнтові, який займав тоді високу посаду.

Купив кілька десятків парасольок, щоб… віддати клієнтам

— Чому ви взялися за ремонт парасольок?

— Загалом це цікава історія. Річ у тому, що у приміщенні моєї майстерні колись давно ремонтували парасольки, і полтавці за звичкою йшли до нього. А пізніше, через дорогу, один азербайджанець відкрив свою майстерню з ремонту парасольок, однак у нього було мало клієнтів, і він запропонував мені приймати парасольки по передоплаті й віддавати йому в роботу. До пори до часу все було добре, він платив мені непогані відсотки. А тут якось улупив дощ й мені за день принесли більше десятка зламаних парасольок. Несу їх своєму бізнес-партнерові, а він категорично відмовляється їх ремонтувати, бо сам набрався. У мене, звісно, шок. Що робити? Люди ж гроші заплатили… Сів я за комп’ютер, сподівався, подивлюся кілька відеоуроків на YouTube й відремонтую сам. Одну парасольку розібрав, а зібрати не зміг, бо це не так просто. Другу, третю — те саме. А поломки у кожної були різні. Одне слово, я змушений був їхати на ринок "Барабашово" в Харків і купувати оптом кілька десятків парасольок, щоб було мені дешевше й щоб я міг віддати їх клієнтам навзамін зіпсованих. Пояснював людям ситуацію, претензій, слава Богу, від них не було. Добре, що ніхто тоді не здав у ремонт супербрендових парасольок.

Решту намагався продати, але то інша історія. Факт той, що в мене є така звичка: коли щось не вдається, я все одно намагаюсь добиватися свого. Тож поступово навчився робити те, чого не робив навіть той азербайджанець.

— З чим майстру найскладніше працювати?

— Найскладніше — з важелем, особливо в механічних парасольках, бо там багато пружин й руки болять їх утримувати. Можна не лише спиці поламати, а й руки поранити й в око отримати удар — пружини часто вистрілюють. Тому я примудрився фіксувати важелі виступом на взуттєвому верстаті.

До речі, у нас із сином є задум зробити надійну, довговічну ручку для парасольки на 3D принтері, в якій не було б поширених дефектів. Але для цього потрібен дорогий принтер, який працює з металом і литтям. Оскільки зараз у пріоритеті оборонка, то виготовлення деталі, яку ми хочемо вмонтувати у пластик, відкладаємо до Перемоги.

— Насамкінець, з якою парасолькою ходить у дощ майстер парасольок?

— У мене їх дві, й обидві старі, механічні: одна фірми Doppler, а інша — тростина.

Фото надані Миколою Фокіним та з відкритих джерел