Не треба відмовлятися від свого: ці 4 "русизми" існували в українській з незапам’ятної давнини

В СРСР намагалися зробити українську мову більш схожою на російську, тавруючи деякі слова та вирази як просторічні. Їх замінювали на більш подібні до російських. Намагаючись очистити мовлення від російського впливу, сьогодні українці часом відкидають і давню діалектну лексику, що існувала й до СРСР.

Про це "Телеграфу" розповіла українська перекладачка, редакторка, співзасновниця YouTube-каналу та видавництва "Твоя підпільна гуманітарка" Катерина Дудка.

Читайте також: "Забудьте фразу "нема за що": як відповідати на "дякую"

"З погляду радянських мовознавців, процес зближення української та російської був гідною справою і встановленням історичної справедливості, зменшенням розбіжностей між цими мовами, які виникли через лихі історичні обставини", – пояснила фахівчиня.

За її словами, усі ці процеси були ґрунтовані на псевдонауковій теорії про "колиску" східнослов’янських мов – російської, української та білоруської, та на такому ж псевдонауковому твердженні, буцімто українська (або ж "малоросійська") мова – це така російська, зіпсована впливами польської.

"Кінцевою метою було знищення української мови як повноцінної самостійної системи та зведення її до статусу і стану місцевої говірки російської мови, а потім – повне мовне злиття і панування літературної російської", – сказала Дудка.

Українські слова, які даремно вважають русизмами

Укладаючи словники та граматики, радянські лексикографи обмежували вжиток питомих українських слів і конструкцій, натомість заміняючи їх ближчими до російської або повністю скалькованими з російських.

"Зараз деякі з цих слів вважають русизмами і відкидають, вдаючись до гіперкорекції, попри те що вони є в українських діалектах з незапам’ятної давнини: "криша", "крóвать", "одіяло", "решітка" тощо", – зауважила мовознавиця.

До слова, ці лексеми можна зустріти у творах українських класиків. Так, Панас Мирний у романі "Повія" пише: "Треба давати усім умитися, дітей повдягати, кроваті поперестилати, у хатах поприбирати".

Іван Нечуй-Левицький вживав у своїх творах принаймні два слова з перелічених:

– Часто він брав лінійку і вигладжував нею скарбове біле з синіми берегами одіяло так, що на ліжку не було і складочки. ("Хмари")

– Вікна були, по старосвітському звичаю, забиті рідкою залізною решіткою од злодіїв. ("Над Чорним морем")

Раніше Катерина Дудка назвала 10 українських слів, які замінили в СРСР.