Інтерв’ю з олімпійською чемпіонкою, віцепрезиденткою Української федерації гімнастики та президенткою Федерації спортивної гімнастики України Стелою Захаровою

Останній тиждень в спортивному середовищі вирують пристрасті навколо Чемпіонату України зі спортивної гімнастики (Далі – "Чемпіонат"). Одразу декілька видань в один день вийшли з розслідуваннями витрат ДП "Укрспортзабезпечення" на проведення Чемпіонату — зокрема, були питання щодо проведених тендерних процедур та до компанії, яка надавала послуги та виконувала відповідні роботи. Крім того, журналісти вважають, що був нібито завищений кошторис. Міністерство молоді та спорту України вже ініціювало перевірку, створивши для цього робочу групу, а ми вирішили звернутися напряму до ключової людини, яка організувала Чемпіонат — олімпійської чемпіонки Стели Захарової.

• Стело Георгієвно, безперечно, спорт є важливим елементом української публічної дипломатії, і мало хто ставив під сумнів необхідність проведення Чемпіонату та інших турнірів, які проводяться в Україні — особливо, якщо ми показуємо хороший результат на міжнародних змаганнях. Однак деякі журналісти обурилися, що змагання, які відбулися кілька тижнів тому, коштували в кілька разів більше, ніж інші подібні заходи. Почнімо з цієї тези — чому такий дорогий чемпіонат?

Я думаю, журналісти, які це написали, не дуже переймалися порівняннями і детальним аналізом. Принаймні я таких порівнянь не зустрічала, лише гучні заяви. Адже, як приклад, порівняти турнір, який ми проводили в 2021 році — вартість складала більше 9 мільйонів гривень, що з урахуванням різниці курсу долара було значно дорожчим, ніж зараз. Можна подивитися на суми, які виділяються на інші змагання, тренування, виїзди, в тому числі олімпійського рівня – то ми побачимо, що наш Чемпіонат коштував навіть дешевше по деяких пунктах. Це ж відкрита інформація.

• Чому провідні спортсмени пропустили чемпіонат? Олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва заявила, що такий Чемпіонат був недоречний.

Я думаю, в кожного зі спортсменів були свої причини, і варто питати їх. А щодо недоречності — тут не погоджуюся. Спорт є тою ареною, де ми можемо і будемо демонструвати перемоги. Окрім публічної дипломатії, фізична активність та спорт грають велику роль в підтримці населення в складні часи. Зверніть увагу — наскільки піднімає моральний дух перемога нашої збірної чи спортсмена на міжнародних змаганнях. Але професійний спорт — це ж не зайняття у себе вдома чи в залі з тренером. Це цикл заходів, змагань, який має відбуватися без зупинки, без перереви. І Чемпіонат, як етап кваліфікації, підтвердження наших амбіцій — невід’ємний елемент наших перемог. Я впевнена, що проблема не в самому факті проведення Чемпіонату, а в тому, що гучно прозвучали обвинувачення у непрозорості, дорогому кошторисі, і шановні мною колеги просто відреагували на публічний хайп. Кому цей хайп вигідний, хто зробив так, що в різних виданнях в один день вийшли так звані розслідування — це риторичне питання.

• Чи знали ви про те, які кошти витрачають на змагання і як вважаєте, чи доречно було стільки витрачати під час війни?

Звичайно, адже є стандартна процедура надання кошторисів від федерації до міністерства, погодження всіх етапів. До речі, згідно з законодавством всі роки вона проходить за особливою процедурою проведення тендерів, оскільки часто на це просто немає часу. Але чомусь саме зараз ця процедура привернула увагу журналістів, і чомусь саме по ній вони кажуть — а чому без тендера. Ну бо законодавство таке.

Там дуже багато паперів, і в одному з так званих розслідувань навіть було написано, що журналістам надали більше 60 сторінок документів, але вони по них нічого не написали, а стали шукати, де ділися планшети чи чому ноутбуки іншого бренду. Але чомусь у цьому розслідуванні не вказано, що по факту було використано більш сучасні ноутбуки, з кращими показниками. А планшети, що теж вказано в документах, були використані як резервний або дублюючий варіант у разі виникнення проблем з системою суддівства (вимкнення світла, наприклад) та в якості шпаргалки для деяких суддів. Крім того, уважний розслідувач мав би побачити, що суддів у нас було 39, а планшетів 30. Деякі судді взагалі не вміють ними користуватися, от на них і навіть і не планували замовляти, і, звісно, вони їх і не могли отримати. Що ж це за розтрата така цікава – ноутбуки більш потужні, ніж в технічному завданні, і рівно 9 суддів, які не отримували планшети, про це анонімно засвідчили. Випадковий збіг? Не думаю.

Дивним чином оминають ключове питання — оплата іде тільки після проведення самого чемпіонату. Тобто компанія має самостійно все організувати, провести, взяти в оренду техніку, і потім чекати оплати, яка може затягнутися на місяці.

• Але ж кажуть, що це була якась невідома компанія, керівниця закордоном…

Вибачте, але кому невідома? Те, що ця компанія не отримувала ще бюджетні кошти — правда. Але неправда, що вона не займалася заходами. Неправда, що команда цієї компанії не проводила великі спортивні заходи. Чи хтось думає, що всією організацією займається директорка компанії? Ні, це великий штат людей, менеджерів, логістів, які успішно провели чемпіонат, і потім — лише потім - отримали за це кошти. Те, що директорка закордоном — це взагалі дивний аргумент від сучасних мобільних людей. А як Ілон Маск управляє заводом в Китаї, не живучи в Китаї?

• Як взагалі ставитеся до розслідування у ЗМІ проти вас?

Спочатку дуже гнівно, і за це каюся. Адже всі доводи — одночасний вихід в кількох медіа, перекручення фактів, небажання розібратися в деталях, плутання спортивної і художньої гімнастики, посад та багато іншого, також була інформація, що за цим стоїть хтось, хто вправно використав журналістів, вкинувши їм зручну інформацію. Але потім я заспокоїлася і зосередилася на подальшій роботі. Якщо хтось пише, що Чемпіонат можна було провести в кілька разів дешевше і при цьому не наводить жодного прикладу і більше того ніхто до цього і після це не зробить, то хай це буде на його совісті. Нам же засучив рукава працювати далі, щоб проводити нових чемпіонів до перемог.

• Як оцінюєте ізоляцію російських спортсменів на міжнародній арені? Чи достатньо санкцій проти них запроваджуються і як можна було б посилити їх?

Санкцій ніколи не може бути багато (сміється). Наше міністерство проводить зараз дуже кропітку та потужну роботу і за останні півроку тиск на росіян ще більше посилився. Але звичайно, вони намагаються пролізти в усі щілини, і розслаблятися не можна. Треба тиснути, треба всіма голосами заявляти про їхні злочини, і добиватися ще більших санкцій і до речі такі гучні скандали тільки на руку нашому ворогу, в міжнародних стосунках воно може бути використано проти країни і зусилля нашого спортивного естаблішменту може бути нівельовано.

• Як розвивається спорт в Україні під час війни і чи розвивається? Чи є умови для наших спортсменів або все стало набагато гірше?

Звичайно, все стало складніше. Звичайно, умови стали гірші, багато хто виїхав з країни, дехто навіть назавжди. Складно очікувати від держави великих інвестицій в спортивну інфраструктуру в такий час. Але тим не менше, держава робить все можливе, щоб фізична активність і спорт ставали популярнішими — створюються нові майданчики, формати. Подивіться тільки на нашу медійну активність на Олімпіаді, де ми просто були повсюди. Мені подобається настрій нашого керівництва держави щодо спорту. Він такий… чемпіонський.

• У 2015 році ви говорили про бажання провести дебати з міністром молоді та спорту Ждановим. Як оцінюєте роботу міністерства зараз?

Позитивно оцінюю. Є контакт, є знання, є розуміння. Але не хочу нахвалювати, щоб не наврочити. Хай всі процеси, що заплановані, відбудуться, і тоді ми побачимо якісно інший формат спорту в Україні.

• Як оціните результати України на ОІ в Парижі? І як думаєте, якими вони були б — якби не війна?

Оцінюю дуже позитивно. Це найкращий результат для України за останні 12 років, якщо рахувати за кількістю золотих медалей. А враховуючи, у яких умовах готувались українські спортсмени — це взагалі подвиг. Через війну у нас пошкоджено понад 500 спортивних обʼєктів, серед яких багато залів, де тренувались гімнасти. Серед останніх — харківський палац спорту, який прицільно обстріляли росіяни. Там тренувались і українські гімнасти, проводились змагання. Тепер цього палацу спорту немає.

• Олімпіада принесла українцям багато позитивних емоцій, медалі повернулися в спортивній гімнастиці (Ковтун) — як прокоментуєте? Чи варто чекати медалей у жінок, від кого чекаєте прогресу?

Для українців це справді позитивні емоції. Але для спортсменів це насамперед дуже жорсткий марафон. Так, кожен спортсмен і кожна спортсменка намагається потрапити на Олімпійські ігри, а потім — зрозуміти, як витримати весь цей стрес. Красива телевізійна картинка не передає всі ті зусилля і енергію, яку доводиться віддавати за результат. Щодо Ковтуна — він виступив на межі своїх можливостей, але я вважаю, що потенціал є. І тренеру треба розвивати цей потенціал. А нам – вболівати та всіляко підтримувати.

Щодо жіночої команди — там величезний провал. Через війну багато спорстменок виїхало закордон, в тому числі тренерського складу. Зараз іде активна робота для відновлення ресурсу, в першу чергу, людського. Сподіваюся, на наступний олімпійський цикл вийдемо на потрібний результат, зможемо вивести команду на всі міжнародні старти.

• Чоловіча збірна з гімнастики постійно претендувала на медалі. Але при цьому самі гімнасти критикували Федерацію (Олег Верняєв) і до Олімпіади, і навіть під час змагань (Назар Чепурний). Чому не був вибудуваний діалог між спортсменами і спортивними функціонерами і спортсмени розповідали про відсутність чешок (Верняєв) у соцмережах.

Щодо критики та діалогу. З одного боку, кожен має право на свою думку, і може вільно її висловлювати. З іншого боку, в спорті існує жорстка субординація і правила. В жодній міжнародній федерації не може спортсмен вийти і принизити своїх тренерів чи країну. Тому ви вірно кажете — починати треба з діалогу всередині, намагатися знайти всі можливі шляхи до порозуміння, і лише у випадку тотального ігнорування — апелювати до медіа. У нас, на жаль, багато хто поспішає отримати свої 15 хвилин слави, сказати, щось погане, адже це добре підхоплюють ЗМІ. Чи були до цього спроби порозумітися? Ні. Чи радилися вони хоча б з кимось, як правильно вирішити проблему, а не просто підняти шум? Сумніваюся.

Знаєте, як казав Лобановський своїм підопічним? Якщо хочете щось розказувати — кидайте грати і сідайте поряд зі мною. Тобто — якщо ти вже не хочеш змагатися, досягати результатів, а хочеш займатися господарськими справами, закупати чешки, замовляти планшети — будь ласка, складай з себе повноваження і концентруйся на цих справах.

Я би дуже хотіла, щоб в спортивній гімнастиці запанувало правило пріоритетної користі для держави і суспільства. Перед тим, як щось сказати — варто задуматися, чи принесе це користь Україні, чи тільки тобі персонально дасть можливість засвітитися в медіа. Адже механізми цивілізованого діалогу в федерації існують, неодноразово ми вирішували більш складні проблеми.

Але коли ціль — хайп, справжньому спорту доводиться виправдовуватися, замість досягати результатів.