У 2024 РФ може мобілізувати майже півмільйона найманців, мігрантів і зеків. Чи може Україна відповісти тим же?

Питання збільшення чисельності української армії все ще залишається гострим. Окрім розробки законопроекту про посилення мобілізації серед цивільного населення, у вищому військовому керівництві країни ухвалили рішення про проведення аудиту в лавах ЗСУ. Це дозволить зрозуміти реальну кількість службовців в розпорядженні командування.

Тим часом, ворог активно нарощує кількість "гарматного м’яса" в ЗС РФ за рахунок ув’язнених, нелегальних мігрантів та найманців з найбідніших країн світу. За підрахунками експерта Українського інституту майбутнього, Ігара Тишкевича лише за рахунок прихованої мобілізації у 2024 році Росія може набрати до 460 тисяч нових солдат.

"Телеграф" з’ясовував, наскільки результативним буде аудит армії і яким чином можна розширити можливості з пошуку і залучення нових кадрів до лав ЗСУ.

Аудит не вирішить проблему?

На початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія залучила до бойових дій близько 190 тисяч солдат сухопутних військ. Станом на січень 2024 року, за даними ГУР МО, на території нашої держави воювало вже понад 460 тисяч росіян, пише УП.

Крім загальної переваги РФ в кількості населення (що дозволяє мобілізувати у 4 рази більше людей, ніж це можливо в Україні), держава-терорист не нехтує й прихованою мобілізацією.

Особовий склад ЗСУ сьогодні налічує близько 1,1 млн осіб. Втім, потужно це виглядає лише на папері. Насправді ж, безпосередню участь в бойових діях беруть лише 300 тисяч осіб, тоді як решта займається забезпеченням функціонування армії в тилу. Саме це стало приводом для проведення аудиту Збройних Сил, повідомив голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.

-Є бригади або підрозділи, які два роки на війні без ротації, а є підрозділи, які ніколи не були на фронті. (…) Ми розуміємо, що є співвідношення: на кожного солдата на передовій має бути логістика тощо. Уже знайшли вісім тисяч людей, які прикомандировані до Генштабу і не воювали. Вони вже готуються і підуть на підміну. Я вважаю, що після завершення аудиту цифра буде набагато більшою, – заявив нардеп.

Варто зазначити, в ідею з пошуком кадрів серед "не воюючих" військових вірять не всі. Так, екс-командир роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ "Айдар" ветеран війни Євген Дикий впевнений, що жодного результату аудит армії не принесе, адже ЗСУ не можуть триматися виключно на бійцях, задіяних на передовій.

– Я впевнений, що дана ідея належить людям, які уявлення не мають, як працює ця система. Армія – це величезний айсберг, в якому хлопці і дівчата на фронті – лише верхівка. Решта повинні працювати як єдиний механізм, щоб забезпечити можливість бійцям "на нулі" виконувати свою місію. В армії США давно підрахували це співвідношення: у військах НАТО на одного учасника бойових дій припадає 11 військовослужбовців, які виконують супутні задачі.

Якщо з 1,1 млн військових ЗСУ на фронті 300 тисяч, значить, у нас це співвідношення складає 1 до 3-4. Це критичний мінімум, який диктують нам умови воєнного часу, але знизивши його ми ризикуємо розвалити всю систему. Кого вони пропонують зняти з місць? Ремонтні батальйони, інженерні частини, логістів чи працівників госпіталів? Думати, що серед цих ⅔ особового складу вдасться знайти і мобілізувати сотні тисяч бійців – означає бути некомпетентним у цьому питанні, – каже Євген Дикий в коментарі "Телеграфу".

Експерт визнає, що в лавах ЗСУ дійсно є ті, хто лише імітує свою участь у війні з російською навалою. Втім, це явище абсолютно не масове: навіть виявивши усіх таких "воїнів", суттєво збільшити особовий склад не вдасться.

Ухилянти серед армійців – це нонсенс, що свідчить про певну деструкцію в Збройних Силах, каже військовий аналітик Дмитро Снєгирьов. За словами експерта, аудит як явище, необхідний не лише для обліку особового складу ЗСУ, а й стану матеріально-технічного забезпечення Міністерства оборони.

Особливої актуальності це набуває на тлі інформації про те, що прострочена дебіторська заборгованість відомства складає 44 млрд грн, які могли бути виведені в тінь. Ба більше, цей показник з травня 2023 року до 1 січня 2024 року зріс на 10 млрд грн.

– Починати слід з перевірки прозорості всієї діяльності Міністерства оборони. Ми повинні розуміти, куди йдуть наші гроші. Потім, звісно, потрібно з’ясувати, куди поділися ці 700-800 тисяч мобілізованих осіб, яких недорахувалися на фронті. Вони в армії чи це "мертві душі"?

Загалом, в історії з аудитом може прослідковуватися політична складова. Цей процес міг бути запущений для завдання чергового медійного удару по попередньому командуванню ЗСУ. В іншому випадку я не розумію, з якою метою інформація під грифом "секретно" виноситься на загал. Будь-які дані щодо стану боєздатності армії не можуть бути предметом публічного обговорення, – каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Іноземний легіон — так, найманці — ні

У понеділок, 26 лютого, проросійський прем'єр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що група країн НАТО і ЄС буцімто розглядають можливість відправити свої війська на територію України в рамках двосторонніх угод, пише Pravda.

Водночас, на прес-конференції за підсумками форуму "Україна. Рік 2024" президент Володимир Зеленський заявив, що Київ не веде переговорів із партнерами щодо відправки в Україну їхніх армій.

Загалом військово-політичне керівництво України позитивно ставиться до поповнення наших військ добровольцями іноземного легіону. Ба більше, для залучення таких бійців до лав ЗСУ уряд навіть ухвалив постанови, що передбачають отримання українського громадянства іноземними добровольцями, що захищають нашу державу понад 3 роки, і членами їхніх сімей.

За словами члена Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федора Веніславського, на відміну від вербовки Росією найманців, наш спосіб поповнення армії є цілком законним.

– Найманство визнане кримінально-карним діянням в усьому світі. Тому, якою б складною не була ситуація з мобілізацією, я не можу підтримувати цей незаконний рекрутинг. В той же час, добровольці іноземного легіону служать на тих же умовах, що й українські громадяни, мають те ж фінансове забезпечення. Єдина відмінність – за законом, вони мають право звільнитися зі служби за власним бажанням, навіть під час дії воєнного стану.

Від самого початку повномасштабної війни нашу країну боронять безліч іноземних громадян. Так, деякі з них після певного терміну служби вирішили звільнитися і повернутися на Батьківщину. Втім, це пов’язано не з тим, що умови в ЗСУ буцімто разюче відрізняються від натівських.

Причина у тому, що далеко не всі були готові до бойових дій таких масштабів, інтенсивності й з такою терористичною спрямованістю, якої притримується Росія. З подібним не стикалися навіть добровольці, які свого часу пройшли через війну в Іраку, Афганістані і військові конфлікти в Африці, – зазначає Федір Веніславський в коментарі "Телеграфу".

Залучення до бойових дій найманців з країн третього світу – вкрай невигідне для України рішення, вважає ветеран війни Євген Дикий. За словами екс-військового, окрім того, що це принесе великі правові проблеми з іноземними партнерами, подібні заходи на матимуть потужного ефекту для підвищення обороноздатності нашої армії.

Підтвердженням цьому слугують воєнні "успіхи" африканських найманців, що потрапили в лави ЗС РФ.

– По-перше, вони приїхали суто за гроші і не мають іншої мотивації, що на війні критично важливо. По-друге, це не підготовлені бійці, які не мають необхідних навичок. По-третє, вони елементарно не звикли до нашого клімату, що ще більше знижує їхню ефективність. Вони навіть в якості полонених так собі, якщо чесно. Навіщо нам наживати собі купу проблем з міжнародним правом, заради настільки сумнівного результату?

Мотивація росіян у цьому питанні цілком зрозуміла: їм потрібна біомаса будь-якої якості для "м’ясних штурмів". Щодо правового аспекта, плювати вони хотіли на якісь правила і закони. Навіть якщо купка родичів загиблих африканців вийде до посольства РФ в своїй країні, Путіну від цього ні тепло, ні холодно. Ми воюємо по-іншому і притримуємось інших принципів, тому це для нас не вихід, на відміну від залучення іноземців на добровольній основі, – каже Євген Дикий.

Водночас, за словами ветерана, сподіватися на те, що іноземний легіон може вирішити проблему мобілізації в ЗСУ, не слід. Якщо в Україні немає достатньої кількості добровольців для захисту власної країни, сподіватися, що вони знайдуться серед громадян інших держав — дещо наївно.

Екс-військовий зазначає: жодна країна світу ще не вигравала велику війну силами іноземних добровольців чи найманців. Перевага на полі бою завжди буде за мобілізованою армією, що має не лише технологічні та інтелектуальні переваги, а й мотиваційні.

Рівнятися на людожерів Україна не буде

Єдиний досвід збільшення чисельності армії, який Україна могла б частково перейняти у РФ, – мобілізація ув’язнених, каже офіцер ЗСУ, керівник благодійного фонду "Мир і Ко" Мирослав Гай.

Мобілізаційна кампанія в місцях позбавлення волі дійсно принесла окупантам користь, адже це не лише дозволило поповнити нестачу у проріджених ЗСУ підрозділах, а й знизило навантаження на пенітенціарну службу.

– Чи могла б Україна мобілізувати ув’язнених? Так. Але тут є два важливих аспекти. Перший — служба в Збройних Силах України – не покарання, а конституційний обов'язок. Друге – злочинцям, що скоїли важкі злочини, пов’язані з насильством, в армії не місце. Ми не можемо сліпо повторювати практику РФ, яка жене на війну гвалтівників і людожерів. Потім ці "герої" повертаються додому вже з погашеною судимістю, але з тим же світоглядом та ще й з отриманим на війні ПТСР, і чинять більш тяжкі злочини.

Замість того, щоб роками тримувати за державний кошт людей, які хочуть і можуть приносили користь країні, ми могли б дати можливість засудженим за ненасильницькими статтями виконати свій конституційний обов’язок. Мені відомі випадки, коли ув’язнені писали звернення з проханням мобілізувати їх, але отримували відмову, – каже Мирослав Гай в коментарі "Телеграфу".

З ідеєю мобілізувати українців, що відбувають покарання, погоджується й ветеран війни Євген Дикий. За його словами, найбільшою прогалиною у цьому питанні є заборона на службу в армії для тих, хто має погашену судимість. Якщо громадянин відбув покарання за ненасильницький злочин і має мотивацію захищати свою країну, відмовляти йому у цьому в умовах тотального дефіциту людей на фронті – просто нелогічно.

Втім, і цей спосіб поповнення особового складу ЗСУ не стане вирішенням проблеми з мобілізаційною кампанією, каже ветеран. Справа в тому, що на відміну від Росії, яка має у розпорядженні мільйонний ГУЛАГ, в Україні покарання відбувають близько 60 тисяч ув’язнених. Якщо відняти жінок, непридатних за станом здоров’я чи віком чоловіків, а також засуджених за тяжкі злочини, призвати в армію вдасться близько 6 тисяч осіб, що не матиме суттєвого впливу на обороноздатність ЗСУ.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ані аудит армії, ані залучення іноземців, ані мобілізація ув’язнених не зможе суттєво змінити ситуацію. Все це може бути лише приємним доповненням до основного процесу, але аж ніяк не легким вирішенням проблеми. Єдиним способом якісного підсилення армії залишається призов на службу цивільного населення, яке має мотивацію, фізичну можливість і обов’язок захищати свою Батьківщину.