Історик розповів, як насправді з’явилося реєстрове козацтво і хто домігся привілеїв для них

Часи суворого, але справедливого короля Стефана Баторія сприймалися козаками як ціла епоха. Він був сином князя Трансільванії Стефана IV і саме він фактично заснував реєстрове козацтво.

Запорізькі козаки, що виконували роль щита на південно-східних кордонах Речі Посполитої, у планах Баторія займали не останнє місце і він дарував їм багато привілеїв.

Про це історик Сергій Махун розповів у статті для "Телеграфа" — "Батько реєстрового козацтва" Стефан Баторій: як трансільванець прославив Річ Посполиту та допоміг Україні.

Чимало чиновників Речі Посполитої добре знали про бойовий досвід трансильванця, який ще 1575 року розгромив війська давніх ворогів поляків — Габсбургів.

Зійшовши на престол і залагодивши внутрішньополітичні справи, Стефан Баторій почав готуватися до війни з Московським царством, яке захопило Ліфляндію — історичну область на території сучасних Латвії та Естонії. За північну Прибалтику продовжували боротися не тільки Московське царство і Річ Посполита, а й ще два королівства — Датське і Шведське.

Запорозькі козаки в планах Стефана Баторія посідали одне з ключових місць і він вважав за потрібне мати їх на військовій службі. Саме він фактично заснував реєстрове козацтво (підзвітне лише варшавському уряду), видавши у вересні 1578 року указ під назвою "Ухвала з низовиками". Кількість реєстрових козаків король збільшив до 500, а 1583 року — до 600.

За угодою з королем козаки звільнялися від сплати податків і отримували повну незалежність від місцевої адміністрації. Козаки отримали привілей на володіння містечком Трахтемирів — центром староства Київського воєводства, що розкинулося на Дніпрі вище Канева. Там, у Зарубинському монастирі, козаки відкрили шпиталь.

Запорожці мали свій арсенал і дуже важливий привілей, що освячував законність устрою "низовиків": король передав їм клейноди (хоругву, бунчук, булаву і печатку).

За часів правління Стефана Баторія реєстрові козаки брали активну участь на фінальному етапі Лівонської війни, зокрема в боях на Сіверщині.

Король здійснив три переможні наступальні походи на територію Московської держави, для яких мобілізував близько 48 тисяч воїнів проти 200-тисячної армії ворога.

Війська Речі Посполитої взяли в облогу і захопили в серпні 1579 року штурмом Полоцьк (окупований перед тим московитами), а згодом уже на території Московського царства — Великі Луки і Невель, Холм і Себеж.

Стефан Баторій першим окреслив права та обов’язки реєстрового козацтва на службі Польської Корони. З лав реєстрового війська вийшли такі визначні гетьмани-полководці, як Богдан Хмельницький, Петро Конашевич-Сагайдачний та Петро Дорошенко.

Чітка організація реєстровиків — складання списків — допомагала уряду в Кракові, а потім у Варшаві постійно мати напоготові без великих витрат боєздатне військо. Козаки брали участь у війнах Речі Посполитої з Московією, Швецією, Туреччиною та Кримським ханством.

Після смерті 1586 року Стефана Баторія реєстровики продовжували служити польським королям.

Чисельність реєстрових козаків "при Польщі" в період кінця XVI — початку XVII століть коливалася, за офіційними документами, від 600 до 40000. Попри те, що козаки кілька разів рятували Річ Посполиту від розгрому, королі й магнати постійно утискали "Вольності Запорозькі".

Так, на Хотинську війну 1621 року уряд призвав 40000 козаків, але після перемоги українсько-польського війська над турецько-татарським сейм склав реєстр лише на 6000 козаків.

Однак саме період правління трансільванця Стефана Баторія ознаменувався формуванням такого явища, як реєстрове козацтво.

Раніше "Телеграф" розповідав про життя видатного українського політичного діяча та полководця, гетьмана великого литовського, князя Костянтина Івановича Острозького, який розгромив московитів ще 500 років тому.