На Донбасі все було просякнуте зрадою: Герой України Жемчугов про домовленості Путіна з Ахметовим, українське підпілля та Мінськ-3

Легендарний партизан розкрив несподівані деталі окупації Донбасу

Герой України, партизан Володимир Жемчугов – без перебільшення легендарна постать в історії опору російській агресії. Повернувшись в Україну на початку російсько-української війни, чоловік не погодився з окупацією рідної Луганщини та став підпільником, вчиняючи болючі диверсії в тилу ворога. Під час одного з бойових виходів Жемчугов важко травмувався, втратив руки та частково зір, 11 місяців провів в рашистському полоні, однак вижив і не зламався.

В інтерв’ю "Телеграфу" партизан розповів як Україна втрачала Донбас, що зараз являє собою патріотичне підпілля, які операції виконує та звідки в СБУ беруться "щури".

"Війна ходила за мною 40 років"

– Пане Володимире, в одному з попередніх своїх інтерв'ю ви казали, що ще в далекому 1991 році вам вже було зрозуміло, що буде війна з Росією. Як вже тоді ви це зрозуміли?

– Я казав, що війна буде, і я буду приймати в ній участь. Чому взагалі я – цивільна людина, так швидко влився в партизанський рух і став на захист України? Після першого класу я потрапив в піонерський табір імені Сергія Тюленіна – партизана з Краснодону в Луганській області. З цього почалося моє знайомство з військовою історією. Я захопився цим, постійно знаходив якісь військові артефакти в лісах поруч з містом. У мене вдома була колекція іржавих кулеметних стрічок, гільз, уламків мін та гранат. Я цікавився історією Другої світової війни. Але в радянські часи у нас не було інтернету. Ми вірили в те, що нам казали вчителі в школах і по телебаченню. І я вірив, що Радянський Союз – найкраща країна, і всі хочуть нас окупувати, на нас напасти.

Тому коли мені виповнилося 18 років, я написав заяву до військкомату, що я хочу піти служити в Афганістан, хочу піти на війну. Мати дізналась про це, пішла до комісара і попросила, щоб мене не відправляли на війну. Комісар зрозумів, що я дуже патріотичний і відправив мене служити в армію в Москву у війська КГБ. Але і там я потрапив в бойові дії. В 1991 році був військовий переворот, заколот ГКЧП. І я був ГКЧПістом. Я не був біля Білого дому, де солдатам дали наказ вбивати цивільне населення, але ця подія вплинула на мене як на юнака. Був стрес, шок і після цього я зненавидів СРСР, комуністів. Я чітко пам'ятав свою присягу, що солдат – захисник народу.

Я повернувся додому вже в незалежну Україну, свідомо поміняв свій радянський паспорт на український і сказав, що я не хочу мати нічого спільного з СРСР та комуністами.

У 2007 році я підприємцем приїхав в Грузію, відкрив бізнес і в 2008 році пережив війну в Грузії. Після цього я почав більше цікавитися історією Росії й зрозумів, що все, що робила у своїй історії Росія, це була кров та війна. Молдова, Грузія, Азербайджан, Чечня… Росія знаходила зрадників серед місцевого населення, показувала, що це "громадянський" конфлікт, але все було організовано за російські гроші, за допомогою російської зброї та армії. І коли в 2014 році був захоплений Крим по такому самому сценарію, і почалися заворушення в Луганську, то я зрозумів, що війна вже прийшла до мене додому і я повинен щось зробити. Ось так 40 років за мною ходила війна й опинилася в моєму домі.

– Ми ж пам’ятаємо, що до війни "власниками" Донбасу були Олександр Єфремов (на Луганщині) і Рінат Ахметов (на Донеччині). І був такий, можливо, міф, що на самому початку вони могли ще це все припинити. Як ви вважаєте, це дійсно так?

– З 1997 по 2013 рік влада змінювалась, але ці дві людини неформально керували Луганською і Донецькою областю. Ми жартома називали Єфремова (Олександр Єфремов – колишній голова фракції "Партії регіонів", втік до РФ, — Ред.) царем Луганської області. Тому що все в області залежало від Єфремова, а в Донецькій області від клану Ахметова.

Коли сталася Помаранчева революція, вони хотіли продовжувати керувати [на Донбасі]. Як кажуть, у них були домовленості з Путіним і в 2004 році ще хотіли зробити цей сценарій і від'єднати Луганську та Донецьку області. Але Ющенко вчинив мудро: після перемоги революції він приїхав в Донецьк на зустріч з Ахметовим, Єфремовим, Януковичем та керівництвом "Партії регіонів". І вони домовились, що Ющенко закриває всі кримінальні справи про сепаратизм, не буде втручатися в регіон, але області повинні залишитися в складі України. Тоді це вдалося. Це влаштовувало Ахметова, Єфремова, але не влаштовувало Путіна. Люди при владі казали, що Путін тоді образився. Він сподівався на Ахметова і Єфремова, але вони його зрадили. Путін це запам'ятав. Він готувався 10 років і через 10 років вже зробив той самий сценарій. Мабуть, Ахметов думав, що все буде як у 2004 році, але Путін його переграв. Коли Ахметов почав казати, що давайте домовлятися, Путін вже не чекав, а просто ввів війська. І коли війська (РФ — ред.) зайшли на територію Донецької, Луганської області, Ахметов і Єфремов вже нічого не вирішували.

"На Донбасі все було просякнуте зрадою"

– А як щодо легітимної влади? Чому міліція "злила" Донбас? Я пам’ятаю проукраїнські мітинги в Донецьку, коли вбивали проукраїнських мітингарів, а міліція просто стояла і спостерігала.

– Це все була підготовка. ФСБ працювала з Єфремовим і паралельно працювала з правоохоронцями. Це були окремі плани. Наведу приклад. В 2011 році мій знайомий працював в ДАІ й поїхав на змагання до Ростова. Починаючи з 2010 року, Росія була ініціатором проведення різних змагань [прикордонних регіонів]: пожежників, працівників ДАІ, прикордонників, адміністрацій. Це все було на території Ростову і за все сплачувала Росія. Цей мій знайомий розповідав, що спочатку була офіційна програма, якісь там змагання, а ввечері неофіційна. Великий ресторан, Росія за все платить, випили по чарці, а потім до всіх підводять людей в цивільному і починаються розмови: "Як вам працюється в правоохоронних органах України? Квартиру, мабуть, не обіцяють? Як зарплата? Не вистачає? Доводиться корупцією займатися? Не вистачає, мабуть, грошей на паливо, канцтовари? Ну, ми все розуміємо. А давайте дружити! Приїжджайте з родиною до нас в Ростов. Безкоштовно. Ми вас оселимо на базі відпочинку. Будемо дружити". Знайомий мій розумів, що це агент ФСБ і його вербували. Він відмовився, а були люди, які й погодились. Тобто до 2014 року була дуже велика підготовка. Людей вербували, давали гроші. Історично ми знаємо, що Росія завжди дуже добре платить за зраду.

Інша тема: починаючи з 2010 року, в Україну масово почали приїжджати з Росії військові пенсіонери. Чоловіки 40-45 років, в нормальному фізичному стані, з великими пенсіями. Вони брали українське громадянство і шукали жінок в правоохоронних органах, різних адміністраціях. Головне, щоб ці жінки були при владі. Вони одружувалися на цих жінках: суддях, прокурорах, тому що їм головне було мати доступ до влади. І от на такому рівні було все просякнуто.

Окрема тема – прикордонники. Росіяни зробили окрему зону і на кордоні в Луганській області від Краснодону до Дяково це була діра. Мабуть, тому за нею слідкував особисто начальник прикордонної служби Литвин (Микола Литвин – голова ДПСУ (2003-2014) – Ред.) – рідний брат депутата Литвина. Все було просякнуте корупцією, з цього "годувалися" всі: СБУ, прокуратура, податкова, суди. Мені було цікаво і я поїхав туди на кордон, щоб подивитися, як це відбувається. Щоб ви розуміли цей кордон, то там не було ніякої огорожі, просто степи. Вдень все було тихо, а вночі наче московська кільцева дорога: автівки в дві сторони туди-сюди одна за одною. Везли з Росії паливо, бензин, солярку, борошно, рибу. З України туди везли кольорові метали, цукор. Це були величезні об'єми контрабанди. Паралельно вони "чіпляли" прикордонників, СБУшників, митників, ДАІшників на компромат. І цим компроматом вони скористалися в 2014 році. Коли стояв Майдан в 2013 році і ще нікого не розстрілювали, біля Краснодону вже всі бази відпочинку були забиті спецпризначенцями в цивільному. Тоді навіть перший блокпост вони поставили на в'їзді в цю зону, у них вже була зброя. І все тому, що всі були замазані в цій корупції.

Ще приклад. Коли я був в полоні в луганській лікарні, мене охороняли різні люди, в тому числі, луганські міліціонери. Один міліціонер підійшов до мене ввечері й спитав, що йому робити. Він сам був з заходу України, закінчив вишу школу міліції і його розподілили до Луганську. Він сказав: "Я не зрадник, що мені робити? Захопили владу, а я не погодився піти на співпрацю. То мене начальник міліції викликав, показав мою папку, а там записано скільки я відкатів отримував, кого "кришував". Не хочеш служити? Поїдеш в свій Київ? Їдь! А цю папку він відправить в Київську прокуратуру і подивимося, що зі мною буде. І я вступив в цю "міліцію" ЛНР. Я люблю Україну, але що мені було робити?" Ось на такому рівні все було просякнуте зрадою в Луганській та Донецькій області.

– Зараз багато людей перебувають в окупації і вони, певно, змушені брати російські паспорти. Для виживання в окупації це нормально? Чи все ж таки не варто цього робити за жодних обставин?

– У когось там хворі батьки. Як кинути хворих батьків? Це неможливо. Я вважаю, що для тих людей залишитися і взяти паспорт, це не є якось зрадою. Хоча в 2014 і 2022 році були люди, які виїжджали. Розумієте, це процес виховання. Якщо тебе виховали з дитинства з любов'ю до української культури, нації, церкви, то який би ти не був, ти не будеш жити в концтаборі, тим паче, серед катів українського народу – росіян. А якщо ти проста людина, тебе не торкнулося виховання, у тебе немає любові до української нації, культури, історії, ну, ті люди залишаються. Вони звичайні люди, ми не можемо виставляти до них такі вимоги. Держава може таке робити, але якщо б вона займалася вихованням. З 1991 року ми не займалися відновленням української історії, культури, нації, церкви. Перший почав це робити тільки в 2005 році президент Ющенко. Ви не займалися вихованням ні молоді, ні дорослих, а тепер такі вимоги ставите. Це не зрозуміло. У нас на це ніколи не вистачало грошей, а тепер ми робимо цих людей винними. Це неправильно, я вважаю.

"Українські партизани – особисті вороги Путіна"

– Підпілля на території Луганщини. Що воно зараз собою являє?

– Коли там почалася примусова мобілізація, то більшість наших партизан вимушена була виїхати з Луганщини, Донеччини, Криму, щоб не потрапити під мобілізацію. Залишилося українське підпілля: молодь, жінки, або дорослі чоловіки, які не підлягають мобілізації. Залишилося трохи партизан, які по завданню СБУ і ГУР увійшли до складу окупаційної адміністрації і армії. Вони там під прикриттям продовжують чинити спротив.

З 2022 року в Луганську і Донецьку бувають партизанські диверсійні операції, але не так часто, як на окупованих частинах Херсонщини та Запоріжжя. Ми проводимо десь одну диверсію на квартал. А підпілля продовжує працювати.

Та Росія теж не сидить склавши руки. Їх ФСБ дуже плідно працює. Вони почали шукати українське підпілля і їм це добре вдається. У них є два інструменти, проти яких ми нічого не можемо зробити. Перший – контроль інтернету та зв'язку. Весь інтернет з Луганська та Донецька йде через сервери в Ростові, і вони відслідковують там всю активність. Другий інструмент – встановлення відеокамер на вулицях окупованих міст з програмами розпізнавання обличчя. Через ці два інструменти, ми втратили дуже багато підпілля, багато людей потрапило в полон.

Крім того, є великий тиск і залякування. По телебаченню регулярно показують, як реальних партизан, яких взяли в полон, так і постановочні відеоролики. Ми знаємо, що це нереальні люди, не наші партизани, але це робиться для психологічного тиску, залякування місцевого населення. Плюс в Луганську ФСБ розклеїли об'яви, що якщо ти знаєш учасника українського підпілля або партизана, то ти можеш прийти в ФСБ, здати його, написати на нього донос і отримати премію в 150 тисяч рублів. Це теж впливає. Люди пишуть анонімки. Тобто 1937 рік повернувся. В таких обставинах партизанський рух не так широко працює на давно окупованих територіях, але він ще є. Технології постійно розвиваються і це дозволяє нашим спецслужбам давати партизанам інструменти, щоб вони могли продовжувати передавати розвіддані з тих територій.

– А як саме? Це якісь спеціальні месенджери, адже наскільки я розумію, Telegram точно ні?

– Саме так. Відомо, що Telegram співпрацює з ФСБ. Був розроблений партизанський Telegram, його можливо використовувати, але треба знати інструкції. По-перше, це має бути окремий телефон, який має знаходитись десь не вдома. Він постійно має бути відключений. Використовувати його в поодиноких випадках можливо, якщо щось таке термінове.

– Підпілля, яке зараз залишається на окупованих територіях, воно все координується з ГУР? Чи є все ж таки якісь патріоти-одинаки, які самі чинять диверсії? Чи це просто неможливо?

– Всі партизанські рухи, підпілля поділені на три напрямки керівництва: ГУР, СБУ і Сили спеціальних операцій (ССО координує роботу Руху опору на тимчасово окупованих територіях — Ред.). У кожного своє підпілля і свої партизани. В 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, на патріотизмі ще були одинаки, самостійний рух. Згадайте, що в Запорізькій області були цигани, які крали у м*скалів танки, БТРи. Але, на жаль, їх всіх знищила ФСБ. Вони були самостійні, не координувалися ні з СБУ, ні з ГУР. Вони були патріоти, але спілкувалися по звичайному мобільному телефону у відкритому ефірі і ФСБ їх всіх знайшла. Записали телефонні розмови, по телефонах визначили місцезнаходження та заарештували. І на цьому все це аматорство закінчилось.

В 2014-2015 році, коли росіяни не очікували, що взагалі будуть якісь партизани, ми могли безкарно багато чого робити. Тільки в 2016 році ФСБ стало робити на нас засідки. В 2022 році росіяни теж не очікували такого широкого спротиву. Росіяни були шоковані. В 2023 році наш партизанський рух на півдні України вийшов на графік одна диверсія на тиждень. Путін був в шоці. Влітку 2023 року з усієї Росії, з глибинок, з сіл зібрали поліцію, пригнали великі загони Росгвардії і вони за чеченським сценарієм почали боротьбу з українським підпіллям.

– Що таке "чеченський сценарій" поясніть?

– Якесь село на Запоріжжі або Херсонщині оточує великий загін Росгвардії, щоб ніхто не проскочив, а інший загін йде "прочісувати" село. Це облави. Заходять в домівки, обшуки, перевірка паспортів, пошук зброї, перевірка смартфонів, комп'ютерів. Якщо знаходять в смартфоні українські прапори… Все. Одразу на підвал. Катування, допити. Хто в вашому селі ветеран АТО? Хто член проукраїнських партій? Хто громадський діяч? Хто вступав в територіальну оборону? І такими інструментами вони шукали підпілля та проукраїнських людей.

На сьогоднішній день в Херсонській області більше 1100 людей українського підпілля, партизан, знаходяться в полоні. Запорізька область – 900 людей. Маріуполь та Донеччина – 500 людей в полоні. На півночі Луганської області біля 300 людей. Вони знаходяться у в’язницях Сибіру, Ростовської області.

– Їх обмінюють? Чи це та категорія полонених, яких росіяни не відпускають?

– Путін казав, що він, як офіцер КГБ, вважає учасників підпілля своїми особистими ворогами. І це було особисте рішення Путіна. На сьогоднішній день було обміняно менше 5% партизан, від кількості всіх звільнених полонених. Путін вважає, що вони повинні згинути у в'язницях, він проти того, щоб обмінювати партизанів.

"Сучасний партизан це Джеймс Бонд"

– Ми знаємо про деякі операції, які виконує українське підпілля в тилу ворога: диверсії на залізницях, підриви ліній електропередач тощо. А вчинити теракт в тилу ворога для партизана це етично? Ну якщо взагалі таке слово тут можна використати?

– Коли я був в партизаном, коли в 2022 році я координував якийсь партизанський рух, то ніколи нам не давали наказів робити диверсії в місцях масового скупчення цивільного населення. Ніхто ніколи не згадував, щоб підривати церкви, на зупинках транспорту робити засідки. Ніколи таких наказів не було і я впевнений, що і не буде. Так, ідеальних диверсій не буває. Можуть бути одиночні випадки, коли страждає цивільне населення, потрапляючи в зону ураження, але це випадково.

– В одному зі своїх інтерв’ю ви розповідали, що коли розробляється партизанська операція, то розробляється й інструкція з безпеки, якої потрібно жорстко дотримуватися. Могли б навести практичний приклад такої інструкції?

– Під час кожної операції чітко прописуються дві теми: конспірація та інструкція з безпеки. На жаль, з того підпілля і партизанського руху, який ми підготували на Херсонщині та Запоріжжі, 90% втрат це людський фактор. Люди порушують інструкції безпеки, конспірації. Тобто 90% тих людей, які потрапили в полон, винні в цьому самі. Чому порушують? Лінощі, "авось". Молодь лінива. Ну відправив ти відео про пересування російської техніки – одразу видали це відео. Видали переписку в секретному месенджері. Щось видалив, а зайти в корзину та почистити забувають.

Я ж казав про ці загони Росгвардії в 2023 році і бувало таке, що людей за день могли перевіряти по десять разів. На кожному блокпості одне і те ж: паспорт, переписка, обшук, смартфон. Що там в тебе в смартфоні? І от на смартфонах "погоріло" дуже багато молоді.

Що таке конспірація? Це треба мати запасний одяг, маскування, перуку, окуляри, взуття, змінювати ходу, інструкції використання смартфону, інтернету, VPN, транспорту. Так, воно складно, багато кроків треба зробити, але якщо ти хочеш вижити, то це треба робити.

– Перука, окуляри, запасний одяг… Це все для того, щоб на завдання йти в одному образі, а повертатися вже в іншому?

– Так. В 2025 році вони ввели нову програму, не тільки розпізнавання обличчя по камерах, але й розпізнавання ходи, комплектації людини. Український партизан 2025 року це вже рівень Джеймса Бонда. В смартфоні є програма, яка фіксує особливості ходи людини. І взявши чийсь смартфон, можна по цій програмі зрозуміти ходу й ідентифікувати людину. Тому вести партизанський рух зараз дуже проблематично.

– А що в цей момент відбувається з психікою людини, коли ти постійно живеш в напруженні?

– Мені було дуже складно. Я не міг витримувати більше двох місяців. Виїжджав на підконтрольну територію хоча б на один-два тижні, щоб відпочити та виспатися. Нерви постійно як струна. Хлопок дверима в під'їзді, а ти вже підскакуєш. Машина проїхала по вулиці – ти одразу прокидаєшся, виспатись неможливо. Це дуже складно.

На окупованих територіях України ми зменшили кількість партизанських операцій. Робимо тільки дуже важливе. Наприклад, підрив в Донецьку начальника Оленівської колонії, зрадника України (начальник колонії Сергій Євсюков був ліквідований в грудні 2024 року, — Ред.). Але там наш партизан порушив інструкцію і потрапив в полон. Він встановив під автівку зрадника міну, але не одягнув шапку, окуляри і його знайшли тільки тому, що він потрапив на відеокамеру і його розпізнали по обличчю. А партизан, який в Луганську встановив міну під машину зрадника України Філіпоненко (в листопаді 2023 року був ліквідований колишній начальник фейкової "народної міліції ЛНР" Михайло Філіпоненко, — Ред.), він виконав всі інструкції і його так і не знайшли.

"Росія вчиться у нас"

– Диверсії Росії, які вони вчиняються на території Україні. Як ворогу вдається вербувати українців для підриву, наприклад, будівель ТЦК? При тому, що читаєш зведення СБУ, і хтось це робить за 200-300 доларів і навіть попри великі шанси, що Росія потім цих виконавців сама ж і ліквідує.

– Вони цьому навчилися у нас. Ми це почали робити. Починаючи з 2023 року, ми почали вербувати на території Росії наркоманів, алкоголіків, криміналітет, бомжів. У нас це дуже добре виходило і за ті ж 200-300 доларів ми наробили їм дуже багато диверсій. Вони взяли нашу технологію і почали у нас шукати таких самих наркоманів та алкоголіків. І їм це, на жаль, вдається краще.

– Чому?

– Тому що у нас не такий захищений інтернет, як в Росії, а на окупованій території дуже жорстко контролюється інтернет. Я вам більше скажу, що в сучасній Німеччині інтернет контролюється жорсткіше, ніж в Україні. SIM-карту в Україні можна придбати без паспорта. В Німеччині таке зробити неможливо. Неможливо під‘єднатися в кафе до WI-FI без реєстрації. А у нас це все дозволено. На жаль, ми себе не захищаємо. І це використовує ФСБ. Тому їм так легко знаходити в інтернеті людей. Ну і не забувайте, що у нас дуже велика агентура ФСБ.

– Ви раніше розповідали, що на Росії ліквідацією зрадників і воєнних злочинців, займаються найманці, місцеві мешканці (ну це зрозуміло), і колишні офіцери російської армії та спецслужб. Тут цікаво, а їм це навіщо? Також за гроші?

– Коли ми все це починали, то як було зробити це швидше? Звичайно, співпрацюючи з тими людьми, які вже професійно підготовлені. Ми почали використовувати російські інструменти – гроші. А на території Росії багато кримінальних замовних кілерів. У них же кримінальна країна і знайти там кілера за гроші не така велика проблема. Ми почали з цього.

Потім знаходили виконавців серед російської армії. На території Росії дуже багато етнічних українців (близько 9 мільйонів наскільки я пам’ятаю). Багато хто з них служив або служить в армії, спецслужбах і хто досі любить свою Батьківщину. Ми знаходили таких людей і вони йшли з нами на співпрацю.

– Іллю Киву "прибрав" кілер?

– Так. Наскільки мені відомо, ми скористалися замовним кілером.

– Останнім часом РФ знову вдалася до активного телефонного тероризму, коли "мінуються" школи, торгівельні центри, адміністративні будівлі. Ми якось можемо з цим боротися?

– Якщо б наші спецслужби ввели такі ж стандарти, хоча б як в Німеччині, коли SIM-карта по паспорту, інтернет в кафе по реєстрації, то ми б швидше це все знищили. Але, на жаль, це у нас зараз не проблема: піти на ринок, купити вживаний телефон за готівку, у підземному переході купити стартовий пакет, прийти в парк, все це активувати, зробити дзвінок, вимкнути, зламати, викинути в смітник і піти з парку. І ніхто тебе не може знайти.

– Нещодавно СБУ затримала керівника штабу свого ж антитерористичного центру Дмитра Козюру. Ви для себе можете якось пояснити як це могло статися, щоб в СБУ на такій позиції був "щур"?

– Ну слухайте, в 1991 році було КГБ, потім змінили назву на СБУ, а залишились ті ж самі співробітники, які ненавиділи українських націоналістів і все українське.

– Але ж з 1991 року були "чистки".

– "Чисток" в СБУ було дуже мало. В 1990-х – на початку 2000-х, у 80% співробітників СБУ мотивація була це просто мати можливість заробляти великі кошти. На корупції заробляти, але окрім цього заробляли ще і на зраді. Росія дуже добре платила СБУшникам. Ми самі зробили там розсадник зрадників, яких ФСБ легко можна було спіймати на компроматі. Людина виїхала відпочивати в Туреччину, зробили там якусь підставу, зняли відео, підкинули наркотики, втягнули в якусь кримінальну схему і все. Або просто запропонували тобі хороші гроші. Росіяни пропонують дуже хороші гроші, якщо ти офіцер на якійсь посаді.

"Нас чекає Мінськ-3"

– Курська операція. На вашу думку, наскільки боляче вона робить режиму, росіянам?

– Те, що там страждає місцеве населення, Путіну і російській владі на це плювати. Для Путіна це боляче. Він дуже нервує по цьому питанню. Але ми повинні були зробити це.

Розумієте, у нас важелів впливу на Росію не було. Єдиний важіль впливу був це російські військовополонені. Але ми побачили, що Путіну плювати на своїх солдат. І неможливо вести війну, якщо у тебе немає важелів впливу.

– За вашими відчуттями, на треку перемовин до чого ми рухаємось? Замороження війни чи її продовження?

– Моє відчуття, що це буде Мінськ-3. Нас примусять підписати Мінськ-3 і війна зупиниться на лінії фронту. Буде якесь замороження, але ми будемо готуватися до наступної активної фази.

Просто в радянські часи нас приспали й не викладали реальну історію України. А ми повинні розуміти, що Україна живе так 350 років. 350 років війна – активна фаза – перемир'я (30-50 років спокійного життя) – і знову активна фаза війни. Ми повинні це зрозуміти й прийняти системні рішення. Ми повинні перейти на стандарт життя Ізраїлю. Ізраїль 70 років живе точно так, як Україна живе 350 років. Ми повинні стати ізраїльтянами. І жінки, і чоловіки всі повинні вчити військову службу. Діти повинні з дитячого садочку готуватися до війни. Ніхто не повинен боятися ні крові, ні вибухів. Всі повинні вміти стріляти з різних видів зброї. Ми повинні жити в такому стандарті підготовки до наступної війни. Тільки це нас врятує. Якщо ми не зробимо якісь висновки й не перейдемо на ці стандарти, то знову буде 2022 рік. Але ж ви бачите, що з кожним нападом ми втрачаємо все більше територій. Наступний раз Путін нападе і він точно хоче дійти до Дніпра. І так він буде "відкушувати" від України по шматку, якщо ми не зробимо кардинальні зміни в нашому законодавстві, вихованні молоді, підготовці населення. Інакше Україна з часом може зникнути.