Ви точно не знали, що це місто було "закритим" до розпаду СРСР: де воно знаходиться і чим цікаве

Закриті міста — це особливі населені пункти, які в Радянському Союзі створювалися для розміщення стратегічно важливих об’єктів військового, атомного, космічного чи наукового призначення. Вони не позначалися на картах, а доступ до них був суворо обмежений і контролювався через систему пропусків та охорони. Жителі таких міст зобов’язувалися зберігати державну таємницю, а самі населені пункти часто мали кодові назви або цифрові індекси

Серед зелених пагорбів Дніпропетровщини розташоване одне з таких унікальних міст, чия історична доля стала віддзеркаленням секретів холодної війни. Жовті Води — населений пункт із багатовіковою історією, що через уранову руду перетворився на одне з найбільш засекречених міст радянської доби.

Козацька слава цього місця біля річки з такою ж назвою овіяна легендами завдяки битві 1648 року, коли українсько-татарські війська під проводом Богдана Хмельницького здобули вирішальну перемогу над польською армією. Проте справжнє стратегічне значення населений пункт набув у середині XX століття.

Атомний форпост під грифом "секретно"

У 1950-х роках геологи виявили тут промислові поклади уранової руди — сировини, життєво необхідної для радянського ядерного проекту. На базі цих покладів був заснований Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який став одним із найбільших підприємств такого типу в Європі.

Через стратегічну важливість місто отримало статус закритого населеного пункту. Жовті Води буквально зникли з географічних карт — на офіційних картографічних матеріалах їх просто не позначали. Мешканці використовували поштові скриньки замість фактичних адрес для листування. Для радянського керівництва це було не просто місто, а урановий завод із житловим комплексом.

Життя за режимом секретності

Режим таємності пронизував усі сфери життя міста. Урановий комбінат офіційно називали "цехом фосфатних добрив", а працівники підписували суворі документи про нерозголошення. Місцеві жителі розповідають, що пересування містом контролювалося, а виїзд був обмежений.

При цьому радянська влада дбала про місто особливим чином. Жовті Води підпорядковувалися безпосередньо Москві, що гарантувало краще постачання товарів і вищий рівень соціального забезпечення порівняно з іншими українськими містами того часу.

Населення Жовтих Вод стрімко зростало. Якщо на початку уранового видобутку тут проживало лише кілька тисяч осіб, то до 1957 року селище Жовта Ріка отримало статус міста, а у 1989 році населення сягнуло історичного максимуму — близько 62 тисяч осіб.

Попри обмеження, у місті вирувало культурне життя. Працювали палаци культури, бібліотеки, театри. Місцеві парки вважалися одними з кращих у регіоні. Це був справжній острівець добробуту у радянській системі.

Життя після таємниці

Сьогодні Жовті Води переживають не найкращі часи. Після розпаду СРСР видобуток урану суттєво скоротився, а економіка міста зазнала значного спаду. Кількість населення зменшилася майже вдвічі порівняно з радянським періодом.

Попри проблеми, у міста є потенціал для відродження. Зокрема, геологи відзначають унікальність місцевих родовищ, які містять не лише уран, а й рідкісноземельні елементи та залізну руду, що може стати основою для нових напрямків розвитку гірничодобувної промисловості. Проте унікальна історія цього міста продовжує привертати увагу дослідників і туристів.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто Кіровоград-45. Це поселення також десятиліттями залишалося "білою плямою" на мапах.