Похмурі капища Перуна та Велеса: де у Києві молилися язичники до хрещення Русі (фото)

Київ приховує під своїми вулицями та будівлями стародавні місця поклоніння наших пращурів. До прийняття християнства тут існували численні язичницькі святилища, де слов'яни шанували своїх богів і приносили жертви.

Після того, як князь Володимир запровадив християнство, він наказав знести ідолів і на місці колишніх капищ будувати церкви. Археологи та історики досі намагаються відновити карту сакральних місць стародавнього Києва, спираючись на розкопки та літописні згадки.

Домашні та публічні святилища

Археологи знайшли на вулиці Малій Підвальній невеликий домашній жертовник у садибі гончаря. Там стояв дерев'яний ідол з довгими вусами, бородою та глибокими западинами очей, а шию прикрашала вирізьблена гривня.

Великі публічні капища влаштовувались просто неба, щоб біля жертовних багать могли збиратися тисячі людей. У центрі такого святилища стояв ідол, поруч розташовувались жертовник та вогнище. Ці місця огороджували валами та частоколом.

Найдавніше капище Києва

У 1908 році археолог Вікентій Хвойка виявив найстародавніше та найбільше київське святилище неподалік Десятинної церкви. Під час розкопок дослідники знайшли велику кам'яну вимостку у формі еліпса з чотирма виступами, що вказували на частини світу.

З західного боку капища здіймався масивний стовп-жертовник, навколо якого лежала купа кісток та черепів тварин. Хвойка записав у щоденнику: "Цілком імовірно, що ці залишки належать слов'янському язичницькому капищу. А стовп є жертовником, на якому протягом тривалого часу відбувалися жертвопринесення".

Це місце називалося Бабин торжок. Одні дослідники вважають, що назва походить від базарних торговок, інші — від скульптур, привезених князем Володимиром з Херсонесу. Третя версія пов'язує назву з Богинею смерті Бабою, оскільки поруч розташовувався величезний некрополь.

Капище Перуна

Головного бога слов'ян Перуна шанували на горі між сучасною Андріївською церквою та Михайлівською площею. Князі клялися перед Перуном, укладаючи договори з Візантією. Точне місце святилища встановити неможливо через забудову, але є припущення.

Після прийняття християнства вздовж східного боку вулиці Десятинної збудували дві церкви: Хрестовоздвиженську на місці Андріївської та Васильківську там, де зараз Міністерство закордонних справ. Оскільки перші церкви споруджували на місці капищ, жертовник Перуна може бути під однією з цих будівель.

Святилища на Подолі

На Подолі біля Дніпра розташовувалося капище бога Велеса — покровителя домашньої худоби. Після хрещення його замінив святий Власій. Дослідники припускають два можливі місця: де пізніше виникла церква святого Власія (згодом Введенська церква) або де зараз стоїть відновлений храм Богородиці Пирогощі.

Про шанування Велеса нагадує назва Волоської вулиці на Подолі, яку колись називали Бидлогонною. Тут же існувало святилище бога Тура — церква святих Бориса та Гліба на вулиці Борисоглібській у літописах прямо називається "туровою божницею".

Інші сакральні місця

Низка святилищ простягалася пагорбами Щекавиці до Кирилівських висот. На перешийку між цією горою та Юрковицею у 70-х роках XX століття археологи знайшли жертовник зі слідами кострища та кількома десятками бичачих черепів.

Великий некрополь з жертовником існував на Дорогожичах у місцевості Капич. Незвичайне святилище було там, де Десна впадає в Дніпро, поблизу колишнього монастиря Миколи Пустинного. Тут шанували велетенські вікові дуби, біля них жертвували кабанів, а їхні ікла вставляли в стовбур дерева. Такі дуби двічі виловлювали з Дніпра у 1909 та 1975 роках.

Також раніше "Телеграф" писав, де обідала столична еліта Києва і не тільки вони у 1950-х роках. Ці заклади стали не просто місцями харчування, а справжніми осередками культурного життя міста