Існує кілька версій. Що означає назва міста Бахмут і чиє ім’я воно мало раніше

Є міста, які народжуються на перехресті епох і цивілізацій. Бахмут – саме таке місто. Протягом чотирьох з половиною століть воно стояло на межі між степом і лісом, між різними царствами та культурами, між минулим і майбутнім.

Його перейменовували, намагаючись стерти пам'ять, але сьогодні ім'я Бахмута знову лунає світом, і щоб зрозуміти його сучасність, варто озирнутися на багату та драматичну історію цього міста. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Історія заснування міста

Історія Бахмута сягає 1571 року, коли за наказом російського царя Івана Грозного була заснована Бахмутська сторожа – прикордонне укріплення на межі між лісом і степом, між цивілізацією і дикістю.

З 1630 року навколо фортеці формується козацьке містечко. Це була своєрідна "межа світів" – між Московським царством і Кримським ханством, між Військом Запорозьким і Військом Донським. На цьому кордоні, де перетиналися культури і цивілізації, Бахмут укорінювався як важливий стратегічний пункт.

У 1707–1708 роках Бахмут став одним із центрів повстання Кіндрата Булавіна на Дону. Після придушення повстання полковник Федір Шидловський узяв місто штурмом і спалив його. Але Бахмут відродився з попелу – не вперше і не востаннє в своїй історії.

У середині XVII століття місто стає адміністративним центром Слов'яносербії, а з 1783 року отримує статус міста і стає центром повіту Катеринославської губернії. Саме в цей період Бахмут перетворюється на важливий торгівельний і промисловий центр завдяки одному ресурсу – солі.

Назва міста та перейменування

До 1924 року місто називалося Бахмут. Історики зазначають, що назва походить від однойменної річки Бахмутки, яка є правою притокою Сіверського Дінця. Першою письмовою згадкою про цю річку є царська грамота, адресована козакам Ізюмського слобідського полку, датована 14 жовтня 1704 року. Правильний наголос у назві міста падає на другий склад – Бахмýт, а не на перший, як це часто помилково вимовляють.

Існує також інша версія походження назви Бахмут. Припускають, що вона походить від назви дикого степового коня – "бахмата". Це слово має тюркське коріння. Цікаво, що одна з правих приток Сіверського Дінця має назву Жеребець, що згадується з XVI століття і, ймовірно, є прямим перекладом цієї тюркської назви українською. Таким чином, Бахмут може бути спорідненою назвою, яка з якихось причин не була перекладена.

У 1924 році, під час радянської влади, місто Бахмут було перейменовано на Артемівськ на честь більшовика Федора Сергєєва, більш відомого під псевдонімом "Артем". Це перейменування було частиною політики радянської системи, яка активно впроваджувала ідеологію нового режиму через символічні зміни, зокрема через перейменування населених пунктів на честь видатних комуністичних діячів. У Бахмуті навіть відкрили монумент, створений відомим скульптором Іваном Кавалерідзе, який став символом нового ідеологічного втілення міста.

Однак, у 2016 році, у рамках процесу декомунізації, Верховна Рада України повернула місту історичну назву Бахмут. Це було важливим кроком у відновленні національної ідентичності, спрямованим на очищення простору від символів радянської тоталітарної системи і повернення історичної пам’яті.

Цей процес не був легким – у місті існували різні думки щодо перейменування, і навіть після створення ініціативної групи "До джерел" у 1990-х роках більшість населення на референдумі надавала перевагу назві Артемівськ. Проте з часом і у світлі нових політичних реалій тренд на повернення історичних назв став домінуючим.

Цікаво, що назву міста намагалися змінити двічі. Вперше – у жовтні 1941 року під час німецької окупації. А вдруге – коли після розпаду СРСР, у грудні 1991-го, у місті провели референдум про повернення історичної назви, але більшість містян підтримали залишити назву Артемівськ.

Соляний центр України

Видобуток солі став візитівкою міста Бахмут і закарбувався в його історії та розвитку. Ще в середині XVII століття на Бахмутщині були організовані численні солеварні, де сіль добували традиційним способом випарювання розсолу. Саме завдяки багатим покладам підземної кам'яної солі, відкритим козаками у 1683 році, Бахмут швидко перетворився на важливий центр соляної промисловості регіону.

Проте соляна монополія Бахмута, яка тривалий час панувала на цьому регіоні, була суттєво порушена у 1757 році внаслідок скасування внутрішніх митниць у Російській імперії. Окрім цього, у 1773 році до Харкова почала надходити кримська сіль із Сивашу. У 1782 році казенне солеваріння в Бахмуті було припинено.

Проте завдяки цим здобуткам Бахмут став однією з індустріальних столиць Донбасу, а його сіль тривалий час була одним із важливих експортних товарів. Солі присвячували легенди, її знак став символом міста, а промисловий досвід заклав основу для подальшого розвитку хімічної та гірничої промисловості регіону.

Відомі українці у Бахмуті

Бахмут став важливим місцем для формування світогляду і творчості Відомого українського поета Володимира Сосюри. Саме тут він зробив свої перші поетичні кроки і написав свій перший вірш, надрукований у журналі учнівської молоді "Вільна Думка", який виходив у 1918 році в Бахмуті. У цей період Сосюра був учасником культурного та національно-визвольного руху, підтримуючи ідеї українського національного відродження.

Поет також воював на боці армії УНР, що відображалося і в його поезії. Його рання творчість була наскрізь пронизана революційним запалом і патріотизмом. Проте радянська пропаганда часто викривляла цей період життя Сосюри, надаючи йому більш політизованого характеру, і важливо розуміти справжні факти з його біографії.

Бахмут сьогодні

Сьогодні ситуація в місті Бахмуті залишається надзвичайно складною через триваючі наслідки війни та окупації. Місто зазнало масштабних руйнувань під час боїв, особливо у 2022–2023 роках, внаслідок чого близько 80% інфраструктури було знищено.

Бахмут окупований російськими військами, які захопили місто у травні 2023 року, хоча українська влада офіційно визнала окупацію лише у грудні 2023 року. У місті немає цивільних, а російські військові використовують його як логістичний хаб.

Раніше "Телеграф" розповідав про походження назви відомого міста Донбасу. Вона збереглась ще з часів козаків та Запорізької Січі, адже після приходу радянської влади населений пункт так і не перейменували.