Грицька й Одарки більше немає: у "зірковому" гнізді оселилася нова пара лелек

У четвер, 2 квітня, о 19:04:58 відеокамера, установлена на лелечому гнізді у селі Леляки під Пирятином на Полтавщині, звідки ведеться цілодобовий стрім, зафіксувала приліт самки.

До того ні в кого не було стовідсоткової впевненості, хто в ньому з’явився 24 березня: він чи вона.

"Умовний Грицик", як назвали непізнаного лелеку учасники чату, цілих чотири дні придивлявся до гнізда, не наважуючись у ньому ночувати. Прилітав на кілька хвилин, міг поправити якусь гілочку й знову відлітав до Удаю, де можна знайти багато їжі.

Вперше, як писав "Телеграф", новий лелека заночував у гнізді лише 28 березня, замаскувавши перед цим гілочками блакитну дренажну трубку, яка, можливо, його насторожувала чи лякала. А далі взявся активно носити до гнізда гілочки й цілі жмути сіна в очікуванні пари.

Десять разів за три години: приліт самки до "умовного Грицика" спричинив фурор у мережі

У природі так заведено — самці повертаються першими, щоб оновити оселю до прильоту самки. Але поведінка нового господаря вказувала, що це не Грицик. Може, Одарка? Адже минулого року вона першою повернулась з вирію, і лише через два дні, коли віддалася молодому залицяльнику, стало зрозуміло, хто є хто в гнізді. Нового обранця Одарки учасники чату назвали Грициком. Грицько ж, на жаль, певно, загинув під час міграції або під час зимівлі в Африці. А тепер, судячи з усього, його долю повторила Одарка, з якою вони прожили щонайменше років 3. Грицика, мабуть, також спіткало нещастя.

Але трагедії в природі не слід сприймати надто близько до серця, завжди наголошує науковий співробітник Національного природного парку "Пирятинський" Анатолій Подобайло, який чотири роки тому вирішив установити камеру на лелечому гнізді біля власного будинку, щоб вести наукове спостереження за гніздовим життям птахів у режимі онлайн. Природа, говорить він, сама регулює чисельність фауни.

Одне слово, було багато сумнівів. І вони зникли лише після першого спарювання.

Волонтерка каналу "Лелека Грицько" Ірина Саражинська написала, що її найбільше тішать лелечі піраміди, тобто спарювання. Перше сталося вже за 11 хвилин після зустрічі.

За наступні три з половиною години птахи любилися аж десять разів! Найменші перерви між статевими актами тривали спочатку по 9—11 хвилин, а далі зросли до 20—30.

Тепер за тиждень самка має відкласти перше яйце.

Тож цей сезон обіцяє багато чого нового.

Лелеки не кохають, а тримаються за нерухомість

Науковець говорить, що лелеча вірність — міф. Ці птахи не створюють пар на все життя. Вони можуть жити разом лише один сезон у конкретному гнізді. І тримаються один одного не через якесь там кохання чи емоції, а через банальний гніздовий консерватизм. Адже гніздо — це їхній головний ресурс. Вони обоє вкладають у його будівництво дуже багато зусиль. Старі гнізда, які постійно добудовуються, скажімо, можуть важити понад 300 кілограмів! І просто взяти й залишити його нераціонально. Тому обоє, якщо нічого не стається, повертаються в одне і те ж гніздо з року в рік.

— Чому перші лелеки повертаються в Україну у другій-третій декаді березня, коли ще тут буває холодно й навіть випадає сніг?

— Повертатися додому їх змушує фотоперіодизм, тобто реакція живих організмів на співвідношення тривалості дня і ночі. Як тільки день стає довшим, а ніч коротшою, у перелітних птахів виникає потяг до перельоту.

—Як вони орієнтуються, куди їм летіти?

— Спрацьовує вроджений інстинкт, магнітний компас у мозку. Орієнтуються за сонцем, зірками і ландшафтом. Вони мають здатність розпізнавати річкові басейни. Спочатку просто летять зграями (до сотні й більше особин) на північ, потім — уздовж узбережжя Середземного моря, через Ліван, Сирію, далі — вздовж узбережжя Чорного моря, через Балкани. Діставшись України, зграї "розпорошуються" по великих річкових басейнах.

За словами вченого, сезонна міграція триває до двох місяців, оскільки птахи періодично приземляються на відпочинок і продовжують політ, коли з’являється попутний вітер. Під час перельоту долають тисячі кілометрів.

— А чому ви, маючи трирічний досвід спостереження за лелеками, не можете одразу розпізнати "своїх" і "чужих" у гнізді? Навіть самку від самця не можете відрізнити?

— Справа в тому, що статевий деформізм, тобто відмінність між самцями і самками, у моногамних птахів практично відсутній. Статеві залози у них розвиваються лише в той момент, коли вони розмножуються. Тоді у самців сіменники (вони заховані всередині черевної порожнини) збільшуються у вазі у сотню разів, з горошини до розміру приблизно половини середньої картоплини. У самки активно починає працювати єдиний яєчник. Але цей період триває всього з тиждень. І як тільки він закінчується, статеві залози вимикаються, зменшуючись у десятки разів. А якщо статеві залози вимкнені, то й усі ознаки анатомічних відмінностей згладжуються. Це така еволюційна перевага птахів. 90 відсотків своєї енергії вони витрачають на можливість літати.

Хоча відомо, що у самців дзьоб товщий, ніж у самок, але візуально це визначити складно. Щоб упевнитись у цьому, треба виміряти дзьоби у 10 самців і 10 самок та порівняти дані, щоб побачити різницю.

Окрім того, лелеки змінюють пера, тому по малюнку на крилах теж неможливо достовірно визначити, "наш" птах чи "чужий".

Лише Грицько мав унікальну особливість — він не боявся людей. І завжди, повертаючись з дороги, навідувався на обійстя до одного нашого співробітника, який пригощав його карасиками.

Загалом, говорить Анатолій Подобайло, найдостовірнішу інформацію можна отримати лише завдяки кільцюванню. Однак кільцювання лелек-підлітків у парку "Пирятинський" почали лише три роки тому, і то лишень у "зірковому" гнізді. Зазвичай молоді лелеки повертаються у рідні краї через 3-4 роки, коли досягнуть статевої зрілості. Теоретично окільцьовані діти Одарки й Грицька цьогоріч можуть повернутись.

"Тільки не відлітай!"

Між тим новий господар, який цілих 10 днів чекав на свою пару, як помітили учасники чату, виявився дуже працьовитим, моторнішим за двох попередніх. Ірина Саражинська на своїй сторінці у фейсбуці спеціально зібрала найдотепніші висловлювання з цього приводу. Процитуємо деякі з них.

"Він стільки сіна натягав, що скоро торгувати ним буде".

"Такий молодець. Таке гніздо файне облаштував. Куди ті лелеки-дівки дивляться?"

"Хтось хвилювався за синю дренажну трубу, що стирчала в гнізді. Лелеченька вже замаскував її сантиметрів на 10. Тут точно калюжі не буде в дощ, навіть якби дренажну трубку не поставили".

"Потім яєць у тому сіні не знайдуть".

Камера зафіксувала, що "умовний Грицик" 30 березня аж 14 разів приносив до гнізда будівельні матеріали — гілки, листя й сіно.

Завсідники чату, певно, не менше самого "умовного Грицика" чекали на самку. І коли вона таки пригніздилась, просили: "Тільки не відлітай!" Вона лишилася.

Й одразу люди почали підбирати їм імена. Бо це точно не Грицик і не Одарка. Бо логічно: нова пара — нові імена. Хтось пропонував назвати Василем і Марічкою. Хтось — Тарасом і Лесею, на честь видатних українських поетів. "Та ви що! Так собі ідея. Тарас запірамідив Лесю?" — тут же заперечили інші. "Бузьки у гнізді Грицька та Одарки, тому не треба нічого придумувати!" — була й така пропозиція.

Зрештою, крапку в цій дискусії поставив науковець Анатолій Подобайло: Лель і Квітка. Лель у давньоукраїнській міфології юний бог кохання, палкої пристрасті, весни та краси. Є версія, що від нього пішла назва села Леляки. А Квітка, бо повернулася у квітні… Та й теличок, народжених цьому місяці, селяни зазвичай називають Квітками.

Отож, звикаємо до нових лелечих імен…

Фото з камери відеоспостереження за гніздом Грицика та Одарки