Злочевський сильніший за державні інституції? Стратегічне родовище опинилося в руках ексміністра Януковича

Історія навколо Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині отримала нове продовження. Попри суспільний розголос, втручання Служби безпеки України та ризик мільярдних втрат державного бюджету, Держгеонадра вдруге залишили без розгляду заявку державної "Укрнафти" щодо виставлення родовища на відкритий аукціон.

Про це детально пише економічний експерт Борис Кушнірук. За його словами, у цій справі знову ключову роль відіграє спеціальний дозвіл ТОВ "Парі Нафтогаз", пов'язаного з родиною колишнього міністра екології часів Януковича Миколи Злочевського. Нові документи дозволяють значно краще зрозуміти механізм ухвалення цих рішень, і найцікавіше тут їхня послідовність. Далі з дозволу автора наводимо текст Кушнірука без змін.

Як Держгеонадра двічі заблокували аукціон

21 вересня 2026 року, після анулювання спецдозволу Бориславської нафтової компанії, державна "Укрнафта" звернулася із заявкою про виставлення Стинавського родовища на аукціон у повних межах анульованого дозволу.

28 вересня заявку повернули. Причина нібито накладання ділянки за площею та глибиною на спеціальний дозвіл №5398 ТОВ "Парі Нафтогаз".

Підставою стало те, що у бланку спецдозволу "Парі Нафтогаз", переоформленому у 2022 році, відсутні обмеження щодо глибини користування надрами.

Хоча протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №4167 визначає поклади Семигинівського родовища на глибинах 3605–4540 метрів, тоді як анульований дозвіл на Стинавське родовище охоплював глибини 2800–3600 метрів.

Тобто йдеться про різні інтервали користування надрами.

За отриманою інформацією, одночасно з "Укрнафтою" заявки на аукціон подали й особи, яких пов'язують із Злочевським. Причому вони запропонували виставити родовище вже у зменшених межах без площі, охопленої дозволом "Парі Нафтогаз". Ця інформація потребує документального підтвердження.

5 жовтня "Укрнафта" повторно подала заявку на аукціон у повних межах анульованого спецдозволу.

6 жовтня "Геоінформ" направив матеріали до Держгеонадр для подальшого погодження в Мінекономіки, уже без зауваження щодо перетину ділянок за глибиною.

За наявною інформацією, це відбулося під час перебування керівників Держгеонадр та "Геоінформу" у відрядженні.

А вже 7 жовтня, як повідомляють джерела, керівник Держгеонадр вимагав відкликати погодження та підготувати негативну відповідь "Укрнафті". Представник "Геоінформу" нібито відмовився.

І ось тут починається найцікавіше.

14 жовтня Держгеонадра направляють до "Геоінформу" повторний запит щодо тієї самої заявки.

Яка саме необхідність виникла для такого додаткового запиту і на яких процедурних підставах його направлено незрозуміло.

Проте відповідь "Геоінформу", що надійшла 15 жовтня, містить надзвичайно важливу деталь.

Підприємство знову підтверджує, що у бланку спецдозволу "Парі Нафтогаз" відсутня інформація щодо глибин користування надрами.

Але водночас прямо зазначає, що протоколом ДКЗ №4167 визначено наявність покладів Семигинівського родовища в інтервалі 3605–4540 метрів.

Більше того, "Геоінформ" окремо наводить дані протоколу ДКЗ №3354 щодо Стинавського родовища: продуктивні поклади встановлено в інтервалі 3338–3849,4 метра, а анульований спеціальний дозвіл визначав межі користування надрами 2800–3600 метрів.

Отже, державне геологічне підприємство документально підтверджує наявність інформації про глибини обох родовищ, хоча глибинні обмеження одного з них не відображені в бланку спецдозволу.

Ці дані не замінюють юридичного визначення меж дозволів, але їх неможливо просто ігнорувати при вирішенні питання про накладання ділянок.

І що ж роблять Держгеонадра?

16 жовтня вдруге залишають заявку "Укрнафти" без розгляду, знову посилаючись на відсутність глибинних обмежень у бланку спецдозволу "Парі Нафтогаз".

Відповідний лист підписав т.в.о. голови Держгеонадр Сергій Власенко.

Виникає закономірне питання: якщо "Геоінформ" уже навів конкретні глибинні інтервали з протоколів ДКЗ, чому Держгеонадра не пояснили, яке правове значення ці дані мають для визначення меж спецдозволу №5398?

І чому наслідком цієї суперечності знову стало блокування аукціону?

Але, за інформацією джерел, того ж 16 жовтня Держгеонадра готували погодження заявки іншої особи, яку пов'язують зі Злочевським, на виставлення Стинавського родовища вже у зменшеному вигляді з виключенням площі дозволу "Парі Нафтогаз". Документального підтвердження цього рішення наразі немає.

Якщо інформація підтвердиться, виникне питання про можливе створення переваг для окремих учасників майбутнього аукціону.

Чи готують Злочевському розширення спецдозволу без аукціону?

Паралельно, за інформацією, яка також фігурує у зверненні парламентської слідчої комісії, "Парі Нафтогаз" міг ініціювати перегляд запасів Семигинівського родовища у ДКЗ.

Імовірна мета — змінити верхню глибинну межу користування надрами, поширивши її на горизонти Стинавського родовища.

За повідомленнями джерел, може йтися про розширення приблизно на 50%, однак ця цифра та сам факт відповідної процедури ще потребують підтвердження.

Якщо така схема реалізується, компанія, пов'язана з родиною Злочевського, потенційно може отримати доступ до частини запасів Стинавського родовища без окремого конкурентного аукціону.

Тобто, з одного боку, державній "Укрнафті" двічі блокують можливість ініціювати аукціон у повних межах родовища.

З іншого, з'являється інформація про погодження заявок на зменшену ділянку та можливу зміну параметрів чинного спецдозволу "Парі Нафтогаз".

Чи є це простим збігом?

Чи все-таки йдеться про узгоджені дії посадовців Держгеонадр, "Геоінформу" та ДКЗ в інтересах структур, пов'язаних із Миколою Злочевським?

Саме це, на мою думку, повинні з'ясувати правоохоронні органи.

СБУ вимагає перевірки. Парламент ставить запитання. А де уряд?

Показово, що все це відбувається вже після того, як історія отримала публічний розголос.

8 жовтня СБУ офіційно звернулася до Міністра економіки та довкілля Олександра Кравченка з проханням створити комісію та провести службову перевірку для недопущення завдання збитків державі.

За отриманою інформацією, міністерство відмовилося створювати комісію. Підстави цього рішення необхідно перевірити за офіційною відповіддю.

Якщо відмова підтвердиться, виникає запитання: чому профільне міністерство не забезпечило перевірку обставин, які викликали занепокоєння СБУ?

Не менш дивною є відсутність відомої мені публічної реакції прем’єр-міністра Сергія Короцького.

Водночас питанням уже зацікавилася Тимчасова слідча комісія Верховної Ради на чолі з Ярославом Железняком.

Парламентарі вимагають пояснити, хто погоджував переоформлення спецдозволу "Парі Нафтогаз" у 2022 році, чому Держгеонадра не врахували протокол ДКЗ та чи надавалося доручення щодо підготовки повторної відмови "Укрнафті".

Відповіді й документи запитані до 23 жовтня.

Також є повідомлення про зацікавленість ситуацією з боку НАБУ та САП, які наразі потребують офіційного підтвердження.

За попередніми оцінками, наведеними у зверненні парламентської комісії, виключення спірної площі може зменшити аукціонну ділянку більш ніж на 30%, а стартову ціну на 35–40%.

Йдеться про потенційні втрати бюджету понад мільярд гривень.

І це в умовах війни, коли держава змушена шукати додаткові ресурси для фінансування оборони.

А чи не почалася історія Злочевського ще із санкцій?

І наостанок питання, яке, на мою думку, заслуговує на окрему перевірку.

Чи не могла вся ця історія бути частиною значно ширшого сценарію?

У 2022 році з бланка спецдозволу компанії, пов'язаної з родиною Злочевського, зникають глибинні обмеження.

У 2026 році проти Бориславської нафтової компанії запроваджуються санкції, після чого її дозвіл на Стинавське родовище анулюють.

Далі державна "Укрнафта" двічі намагається ініціювати відкритий аукціон і двічі її заявки залишають без розгляду.

Паралельно з'являється інформація про можливе розширення спецдозволу "Парі Нафтогаз" та заявки інших осіб на зменшену площу родовища.

Чи не варто перевірити, чи могли Микола Злочевський або пов'язані з ним особи впливати на процес ухвалення рішень, включно з можливим лобіюванням санкцій проти Бориславської нафтової компанії?

Наголошу: наразі доказів такого лобіювання немає. Але потенційна зацікавленість приватних структур та послідовність подій, на мою думку, заслуговують на незалежну перевірку.

Адже санкції повинні бути інструментом захисту національної безпеки, а не способом перерозподілу стратегічних природних ресурсів.

Як економіст, я не можу зрозуміти, чому в умовах війни держава не забезпечує проведення прозорого аукціону, який міг би принести бюджету значні кошти.

Чому державна "Укрнафта" отримує дві відмови, тоді як ситуація потенційно розвивається на користь структур, пов'язаних із Миколою Злочевським?

І хто нестиме відповідальність, якщо через ці рішення Україна втратить можливість отримати значні бюджетні надходження?

Бо історія Стинавського родовища — це вже не просто питання про нафту, газ чи мільярд гривень. Це питання про те, хто визначає долю стратегічних ресурсів України: держава та закон чи впливові приватні інтереси.

Борис Кушнірук