РФ має гроші на війну: причина "проколу" антиросійських санкцій - Олексій Кущ

Причина "проколу" антиросійських санкцій.

ЄС забороняє імпорт російської нафти — рекордно зростає імпорт до Європи нафтопродуктів з Індії, Китаю та Туреччини, вироблених із російської нафти, яка імпортується в ці країни безпосередньо з Росії.

ЄС відмовляється від імпорту російського газу — рекордно зростає імпорт мінеральних добрив, вироблених із російського газу, причому тут уже безпосередньо постачання йдуть із самої РФ без посередників.

Індія імпортує в середньому до 2 млн бар. на день російської нафти, що у кілька разів більше, ніж до війни.

При цьому імпорт нафтопродуктів до ЄС з Індії паралельно зріс порівняно з довоєнним рівнем також удвічі — до 230-240 тис. бар на день, що є історичним рекордом.

Найбільші імпортери індійських нафтопродуктів у ЄС:

Нідерланди, Франція, Румунія, Італія, Іспанія, Німеччина та Бельгія.

Виходить парадоксальна ситуація: внаслідок санкцій, такі країни, як Індія, Туреччина та Китай, отримали можливість за свої фіатні валюти купувати реальні природні ресурси у вигляді нафти, природного газу тощо.

Тобто одним стрибком заскочили до вищої ліги глобалізму.

До цього таким привілеєм користувалися лише розвинені країни зі світовими резервними валютами.

Тобто відбулася десакралізація долара та євро, адже раніше лише за них можна було купити нафту та природний газ.

Чи не на це натякала нещодавно Джаннет Йеллен, коли говорила про вплив санкцій на послаблення долара?

Індійську рупію російським компаніям ще й репатріювати до ладу не можна, у результаті доводиться буквально вигадувати напрямки інвестування цього виторгу в індійську економіку.

Це значною мірою сформувало динамічну інституціалізацію Глобального Євразійського острова.

Країни Глобального Півдня тепер купують енергію у вигляді сировини та експортують додаткову вартість.

Увійшли в "клуб тягаря білих".

І це до речі, добрий приклад, що світовий енергетичний баланс не обдуриш: якщо випилити 20-25% світових енергоресурсів, цей дефіцит випре або у вигляді краху хімпрому в ЄС, або в зростанні цін на енергію, або в імпорті готової продукції з країн Глобального Півдня, у структурі якої буде все та сама російська нафта чи газ.

Думаєте, у Німеччині чи Франції не знають, із якої нафти до них йде індійський бенз чи дизель?

Ситуацію може вирішити лише запровадження спеціального податку на російський нафтовий слід у структурі товарів країн Глобального Півдня (за аналогією із зеленим податком на вуглецевий слід). З направленням цього податку на відновлення України.

Ця модель була описана у моїх дослідженнях, більше про неї ніхто не писав.

Чому не ухвалили на офіційному рівні?

Тоді Європа купуватиме дорогий дизель та бенз з Індії та Туреччини.

Набагато простіше вдавати, що нафтові санкції працюють.

Тут усі задоволені : РФ отримує від експорту своїх 6 млн. бар. нафти на день близько 10 млрд дол. на місяць, ЄС та США демонструють санкційну підтримку України, Індія, Китай та Туреччина взагалі у шоколаді.

У результаті РФ має гроші на війну, ЄС втратила свій хімпром, Глобальний Південь максимально зблизився з РФ і майже злився з нею в Глобальний острів.

Додаткова вартість, вона така, максимально сприяє інтеграції.

Джерело: Facebook-сторінка Олексія Куща.