Переговори Зеленського з Байденом щодо "мирного плану" поставлять Путіна у незручне становище - Олексій Голобуцький

Спочатку Bloomberg, далі — The New York Times, а потім The Times описали, що міститься у "мирному плані" Зеленського. Чи погодяться Сполучені Штати на наш мирний план? Гадаю, що його спеціально "роздмухують", і замість того, щоб бути більш конкретним, він стає більш загальним.

З приводу вступу України в НАТО — я не уявляю собі, щоб Байден зламав свою концепцію і сказав цього тижня, що 2025 року ми станемо членами Альянсу. Це було б чудово, звичайно, але мені не віриться в це. І наша згода на те, щоб не мати членства в НАТО, але бути під їхньою "парасолькою" — це все слова, які не мають геть ніякого значення.

Мова йде виключно про те, чи готова Америка "вписатися" за Україну у разі війни. Ми ж чудово розуміємо, що вся європейська безпека будується на могутності американської армії та на ядерній зброї.

Якщо відповідь буде сформульована: "Ми вам обіцяємо, що будемо підтримувати, як Байден каже, скільки треба", то я не бачу, чим ця ситуація буде різнитися від попередньої. І я думаю, що Зеленський хоче поставити питання руба: "Ви цей план підтримуєте — тоді ми воюємо". І тоді ця війна буде, доки Росія не зрозуміє, що ресурсів у Заходу значно більше. Я кажу не про десятиріччя, а про 2025 рік. Зрозуміло, що питання людських ресурсів — це найбільше питання, але якщо не буде грошей, зброї й усього іншого, то і питання людських ресурсів буде неактуальним.

На жаль, тема кордонів 1991 року "розмазалася" і стає міфічною метою, а от вступ в НАТО — це більш конкретно. Питання в іншому: якщо нам скажуть, що Захід нічого не може гарантувати, то який наш хід буде далі? Для мене складається картинка так, якщо нам не гарантують того, що ми хочемо, — тоді ми йдемо на мирні переговори, на "заморожування" конфлікту. Інакше — війна без гарантій, що через рік вона не продовжиться.

Бачите ж, Шольц заради політичної кон'юнктури та виходу на наступні вибори відмовляється давати Україні далекобійні ракети Taurus і каже про якнайшвидше встановлення миру. Хто завтра буде президентом США — Трамп чи Гарріс — теж невідомо.

Нема 100-відсоткового чіткого плану: от вам трильйон доларів, у вас п'ять років, — воюйте, а ми вам будемо максимально допомагати і через два-три роки станете членом НАТО. Цей план був би реалістичний, зрозумілий. Принаймні, якась конкретика була б озвучена. Але не озвучують.

Цікаво, як вони — Офіс президента України, адміністрація Байдена та наші західні партнери — будуть викручуватися в цій ситуації. Тому є інтрига і цікавість до процесу, який на наших очах буде розгортатися протягом цього тижня.

Всюди постійно всі говорять про "корейський варіант". І тут питання навіть не в тому, щоби віддати Росії окуповані нею території. А на яких взагалі засадах міжнародного права? Тоді ООН перестає існувати. Віддавати територію по праву сили — це повернення на 200-300 років назад, але і це не вирішує питання. Плюс ніхто не дає Україні гарантію, що завтра чи через два-три роки війна не почнеться знову.

Побудувати лінію оборони і сказати, ну гаразд, на цьому закінчили і розходимося? Не обов'язково будувати суцільну лінію — заливати все бетоном, наставляти "зубів дракона", кулеметних гнізд і дотів. Це, звісно, грандіозний проєкт, але не політ на Марс. Тож грошей європейців і американців вистачать на це все. Це все технології XX століття.

Однак головне для нас питання — гарантії безпеки, і наше членство в НАТО. А це буде найбільшою перепоною. Бо всі наші "партнери" з Глобального Півдня вступ України в НАТО не підтримують. Вони вважають, що це втручання Заходу у справи інших країн.

Тобто ми хочемо поставити Захід у незручне становище і конкретно почути, що вони готові робити заради України, чи готові брати на себе серйозні і стратегічні зобов’язання, щоб надання допомоги не залежало від приходу до влади нової команди, яка може все скасувати. Тож якщо Україна і Захід дійдуть якогось рішення в питанні виходу на мирні переговори, це вже буде незручне становище для Путіна.

Адже він відкидає переговори, не хоче ні зустрічатися, ні обговорювати мирні ініціативи — тільки ставить ультиматум. І тоді вже Путін опиниться в незручному становищі перед Глобальним Півднем. Тобто все складно і просто водночас. Але як воно буде — ніхто не знає.

Тож усі ці "витоки" в американських ЗМІ, які невідомо звідки беруться, робляться для того, щоб ще в процесі переговорів із Зеленським поміняти цей план. Можливо, викинули чи додати якісь пункти. Щоб він став не "планом Зеленського", а консолідованим планом всієї західної коаліції

Але краще ми вже дочекаємося 26 чи 27 вересня і тоді вже після зустрічі Зеленського з Байденом буде зрозуміло, про що нам говорити.