Трамп грає "безбашеного" хлопа, але йому невигідні дві речі - Віталій Чепинога

Незабаром у видавництві Аннети Антоненко вийде український переклад роману відомого американського письменника Філіпа Рота (який має українське походження, до речі) "Змова проти Америки". Ця книга, що свого часу наробила багато галасу і стала бестселером, написана в жанрі "якбитології". Фабула така: льотчик Чарльз Ліндберг, який сповідував відверто фашистські погляди, нібито переміг Рузвельта на виборах 1940 року, і США пішли тим шляхом, яким уже йшла гітлерівська Німеччина.

Ця антиутопія втілюється в Сполучених Штатах прямо зараз, сьогодні. Уже не в романі, а насправді. І замість молодого й харизматичного Ліндберга, також харизматичний, але далеко не молодий Дональд Трамп.

Світ до останнього моменту сподівався, що новообраний президент США у якийсь хитрий, і тільки йому відомий спосіб наведе лад у турбулентному світі. Закінчить війну в Україні за один день, помирить Ізраїль з арабами, зніме напругу в стосунках з Китаєм, і порятує світовий океан від забруднення.

Але Трамп обрав собі іншу роль. Він свідомо грає вар'ята, "безбашенного" хлопа, який намірився крутити цілим світом, як циган сонцем.

За один тільки тиждень Трамп "анексував" Канаду, відібрав у Панами Панамський канал, пообіцяв зробити Гренландію знову великою, налякав Данію війною, і відклав обіцяний мир в Україні щонайменше на пів року. Трамп виглядає сьогодні, як такий собі "антигорбачов" зразка 1985 року. Але "перестройка" по-американськи має потенційно більш апокаліптичний характер.

Збоку біля Трампа постійно в'ється, як шакал Табакі біля Шерхана з кіплінгової "Книги джунглів", Ілон Маск, якого вже позаочі називають тіньовим віцепрезидентом США.

Ілон Маск в своїй соціальній мережі "Х" систематично тероризує уряд Великої Британії, обіцяє звільнити англійський народ від тиранії лейбористів, і нецензурно спілкується з поки що чинним прем’єром Канади Джастіном Трюдо.

Європа зі свого боку, вустами Емманюеля Макрона та німецького уряду, пообіцяла боронитися від погроз новообраного президента США та не допустити жодної зміни кордонів ЄС.

От тобі й маєш! Замість обіцяної стабільності світ за лічені дні опинився на межі тотального, всепоглинального хаосу. Люди в Європі відверто налякані, та й в самих США, як розповідають знайомі, посполиті американці потроху збирають "тривожні торбинки" і думають, куди б його дременути подалі від цього абсурду.

На цьому тлі лише українці, в яких вже виросло три покоління котів під російськими ракетами та іранськими шахедами, зберігають сивий спокій, і просто дивляться, що то воно далі буде.

Експерти, аналітики й оглядачі розділилися на два, приблизно рівних, табори. Перші вважають, що Трамп свідомо обрав таку епатажну поведінку, аби показати товаришу Сі і Путіну, що він не менш дурнуватий ніж вони, а тому з ним краще не зв’язуватися. Мовляв, Трамп талановитий бізнесмен, тонкий психолог, і вся ця хитромудра гра закінчиться щойно він прийме присягу президента Сполучених Штатів, що станеться вже 20 січня. Почнеться ера жорсткого прагматизму і реальної політики.

Інші вважають, що Трамп такий і є, по гороскопу і від народження, а тому ця авантюрно-провокаційна хвиля тільки наростатиме, а після інаугурації взагалі згубить будь-які береги.

Тут я схильний більше довіряти не диванним аналітикам, а людям, які давно працюють в Сполучених Штатах, і знають за якими законами там розвиваються всілякі політичні драми. А ці обізнані люди кажуть приблизно таке: Трамп вирішуватиме, яким чином зупинити україно-російську війну, виходячи з власних егоцентричних уявлень про те, що вигідне Сполученим Штатам і йому особисто. І як би це не було парадоксально, але Трамп піддається впливу людей, яких сам особисто поважає, і довіряє їм, як професіоналам. Одним з таких є колишній генерал Кіт Келлог, який має стати спеціальним уповноваженим Трампа з питань україно-російської війни.

В усякому випадку Трампу не вигідно бути ні слабким, ні дурнуватим після офіційного вступу на посаду. Словом, contra spem spero, — як казала Лариса Петрівна Косач.

Що ж стосується потенційної Гренландської війни та окупації Канади, то хай вони там самі якось розбираються, у нас своїх проблем вистачає. Як то кажуть: дай боже сили — здолати те, що долається, терпіння – аби прийняти те, що здолати неможливо, і розуму – аби відрізнити перше від другого.

З усього цього нам можна зробити такий висновок. В кінці першої чверті XXI століття в сучасному світі – абсолютно все можливе, в будь-який час, в будь-якому місці і за будь-яких обставин. Ця "аксіома" українською звучить так: "Всяке може буть". Ми це давно й знали.