Депутатів, які розмовляють вдома російською, стає все менше - мовний омбудсмен

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь зазначає, українці активно виступають за захист своїх мовних прав. Він вважає, що це хороша динаміка. Але роботи ще багато, як в різних регіонах країни, так і в інформаційному просторі. Особливо на таких платформах YouTube та Telegram, де й надалі створюється російськомовний контент, розрахований на українську аудиторію.

Як із цим боротися, Кремінь розповів в інтерв'ю "Телеграф" в кулуарах Київського безпекового форуму.

"Громадяни хочуть і спілкуються українською мовою"

— Яка зараз ситуація зі спілкуванням українською мовою в нашому суспільстві? Чи не вважаєте ви, що використання російської мови попри війну все-таки домінує?

— Відповідно до Конституції єдиною державною мовою у нас є українська. Для її домінування все створено, включаючи мовний закон. 15 березня затверджена програма розвитку та функціонування української мови до 2030 року.

Найголовніше, що є для імплементації і утвердження української мови — це волевиявлення переважної більшості громадян. Якщо подивитися на результати соціологічних досліджень, то вони хочуть і спілкуються українською мовою.

Загроз я не бачу, але додаткові інструменти для популяризації, утвердження, створення мережі мовних курсів, підвищення якості викладання української мови повинні бути забезпечені. Це справді робиться.

— Як ви оцінюєте використання української мови на деокупованих територіях?

— Ми, коли говоримо про деокуповані території, розуміємо важливість забезпечення конституційних прав громадян України, а також переслідуємо національний інтерес. Якщо візьмемо Херсонщину, тільки за останні півроку ми затвердили 30 місцевих мовних програм. У кожній громаді у нас є мовна програма з конкретними стратегіями, завданнями, статтями і напрямками, які є принципово важливими.

Це стосується і Миколаївщини, де досліджено майже дві тисячі вивісок і зовнішніх реклам. Ситуація кардинально змінюється.

Це стосується і Одещини, особливо південних районів, які межують з іншими країнами. Це стосується Донеччини, Луганщини, Сумщини, Чернігівщини, де забезпечено право на доступ до телерадіопрограм українською мовою, незважаючи на спроби росіян знищити передавальні системи.

Але не забуваймо, що мовний закон працює, і його мають виконувати всі. Від президента до школяра, від керівника обласної державної адміністрації до депутата місцевої ради. Уповноважений [із захисту державної мови] захищає права громадян у тих випадках, якщо вони порушуються. Завдання влади, чи то місцевої, чи то центральної, чи конкретного суб'єкту — дотримуватися як мовного закону, так і всього українського законодавства, як важливого елемента національної безпеки та оборони.

Депутатів, які розмовляють вдома російською, стає все менше

— Як ви ставитесь до того, що багато наших політиків публічно використовують українську мову, але поза камерами продовжують спілкуватися російською?

— Приватне спілкування, а також застосування недержавної мови в релігійних обрядах, визначено мовним законом. Офіційна сфера — виключно україномовна, за виключенням міжнародних конференцій, самітів, форумів, де за згодою сторін, можуть бути використані мови європейського співтовариства. Тому абсолютно ніяких проблем в тому немає.

Те, що депутати спілкуються в домашніх умовах, чи в приватному спілкуванні на недержавній, проблеми не бачу, але все менше таких. Чи це депутати Одеської міської ради, чи Миколаївської, чи, скажімо, Харківської. Зміни неймовірні за ці роки, особливо із початку повномасштабного вторгнення Росії.

— Ваша реакція на навалу російськомовніх Youtube-каналів та Telegram-каналів в Україні? З цим можливо боротися?

— Ми, звісно, співпрацюємо з Національною радою з питань телебачення та радіомовлення. До сфери їхніх повноважень належить, в тому числі, моніторинг, контроль і застосування відповідних санкцій. Особливо до тих каналів, які є зареєстрованими в Україні. Для них, в першу чергу. І Youtube-канали, і Telegram-канали — немає значення.

Але питання в іншому. В сучасному світі кількість інформаційних ресурсів збільшується в геометричній прогресії. Тому звичайно посилення інституційних спроможностей кожної інституції, яка захищає інформаційне поле, медійне поле, мовне поле, повинно збільшуватися. Я вже говорив про те, що у нас досі немає представників [із захисту української мови] в кожному з регіонів. В умовах війни це надзвичайно важливо.

"На території України немає нічого анонімного"

— Але повертаючись до Telegram-каналів. Ви кажете, якщо офіційне зареєстровані, то їх можна ще якось контролювати. А якщо це анонімні канали?

— На території України не має нічого анонімного, зважаючи на високу професійність наших правоохоронних, а також спеціальних органів. Це з одного боку.

З іншого боку, ми відповідаємо виключно за те, щоб інформація та послуги надавалися державною мовою, не відповідаючи за зміст таких повідомлень. Звичайно, це комплексна робота, яка повинна обговорюватися, в тому числі, на рівні Ради національної безпеки та оборони.

— Є чимало відомих Telegram-каналів, які ведуться російською. Наприклад, "Джокер" — думаю, ви його читаєте, знаєте.

— Не читаю.

— Але ж знаєте. Як можна контролювати його з точки зору використання російської мови?

— Нічого неможливого на території України немає.

— Добре, які ваші мають бути дії?

— Буде звернення до мене, я, звичайно, його розгляну.

— Є звернення, далі що? Якщо ми говоримо про анонімний канал, ми не знаємо, хто його модерує.

— Питання може стояти і до правоохоронних органів, і до спеціальних правоохоронних органів.

Я можу звернутися і до Національної ради з питання телебачення і радіомовлення. Буде звернення, буде скарга, будемо, звичайно, його розглядати.

— Як багато зараз звернень щодо порушень мовного закону в Україні?

— Кількість не змінилася в порівнянні з минулим роком. Змінилася структура. Громадяни України активніше реагують на порушення своїх мовних прав. Більше скаржаться, тому що не готові терпіти порушення мовного закону, чи то в сфері освіти, зовнішньої реклами, чи в інтернеті.

Але разом із тим ми бачимо динаміку змін чи то за власним бажанням, чи за результатами нашого звернення з боку окремих порушників. Це стосується інтернет-ресурсів, зовнішньої реклами, друкованих медіа, публічних виступів. Це абсолютно нормальна позитивна тенденція, вона є комплексною. Питання мовної культури, поведінки, мовної стабільності – це те, що нам необхідно для посилення статусу української мови.

Також очікуємо, що зміниться розмір штрафів для порушників. Сьогодні мінімальний штраф становить 3400 грн. Буду сподіватися, що, очевидно, народні депутати цю величину переглянуть, тому що є справді реальні порушники, які безстрашно продовжують порушувати мовні права громадян. І, звичайно, повинна бути рішуча, законодавча відповідь реагування на це.

"Що таке "ласкавушка", я не знаю"

— Ви нещодавно розповіли, що в Україні досі працюють дитячі садочки із російськими назвами і навели список із прикладами. За вашими словами, ви звернулись до місцевих рад щодо перейменування. Яка їхня реакція?

— Батьки дітей, місцеві депутати почали активно дописувати, що наш перелік далеко не повний. Є безліч інших смішних назв, які точно не відповідають ані українському правопису, ані нормам української мови, ані навіть здоровому глузду.

До прикладу, у Сумах мої колеги виявили дуже цікаву назву дошкільного закладу освіти — "Ласкавушка". Що таке "ласкавушка", я не знаю, але точно воно має бути переглянуто місцевою владою, повинна бути знайдена адекватна відповідь.

Тому Уповноважений звертає увагу на покручи не тільки в назвах закладів освіти, але й в назвах населених пунктів, торгівельних знаків і марок. І це один із важливих компонентів збереження українськомовної культурної цілісності в умовах повномасштабного вторгнення.

— А в яких регіонах найбільше порушень?

— Незалежно від регіону, це і Київ, і Харків, і Одеса.

— Якщо все-таки міські ради не захочуть змінювати назви закладів освіти, не будуть реагувати на ваші звернення, які дії надалі?

— Я не бачу альтернативи для керівників таких закладів освіти порушувати надалі закон. Звичайно, будуть санкції, буде чітко визначеність закону. У притул до звільнення керівника конкретного закладу освіти. У нас для цього є інструменти, у нас є воля і є масові звернення громадян України.

"Питання мови під час повномасштабного вторгнення – це питання національних інтересів"

— Ми зараз активно проводимо євроінтеграційні заходи, підготовлюємо наше законодавства для вступу до Європейського Союзу. Також ми повинні враховувати і мовні питання, наприклад, підтримку мов національних спільнот. Цю тему постійну підіймає Угорщина. Якісь є загрози для української мови за таких умов?

— Загроз ніяких не бачу, але фронт роботи в місцях компактного проживання національних спільнот доволі широкий. 2022-го року ми провели моніторинг дотримання мовного законодавства в закладах освіти Берегівського району, Закарпатської області. І з'ясували, що починаючи від вивісок недержавною мовою, відсутності сертифікатів у керівників закладів освіти, на заняттях з української мови викладається недержавна мова. Тому ми почали працювати з цим. І справді на Закарпатті української мови надзвичайно стало більше. Керівництво області робить все, що від них залежить, для того, щоб українська мова стала доступною, українською спілкувалися більше.

Я дуже часто буваю в Береговому. Зміни, які стосувалися законодавства і освітнього в тому числу, вони якраз направлені на те, щоб посилити українську мову компонентно.

Так, справді, нас критикують, але питання мови під час повномасштабного вторгнення – це питання національних інтересів. Чим сміливіше ми захищаємо українську мову, тим сильніше ми стаємо в питаннях єдності, консолідації українського суспільства. В кожній країні світу, включаючи Угорщину, захист мови на найвищому полі.

— Уявімо, що війна закінчилась, Україна перемогла. І багато з тих російських, наприклад, військовополонених залишаються в Україні. Вони стають представниками російської національної спільноти тут. І їхня російська мова – це є мова їхньої спільноти. В такому разі, як бути? Бо Євросоюз може вимагати, щоб ми захищали також інтереси цієї національної спільноти.

— В рішенні Конституційного суду України визначено, що в Україні немає ніякого російськомовного населення. Це не соціальна група, це ті ж самі громадяни різних країн. Але в Україні, відповідно до Конституції 1996 року, єдиною державною є українська мова. Тому, незалежно від того, яка буде концентрація національних спільнот чи корінних народів, Україна продовжуватиме створювати кращі можливості для розвитку української мови, а також для інших груп тільки європейських співтовариства.