Зниження мобілізаційного віку до 21-50 років. Хто його найбільше хоче і як це вплине на зарплати в Україні

Тема зниження планки мобілізаційного віку в Україні до 21—50 років із нинішніх 25—60 років отримала чимало прибічників з середовища депутатів, волонтерів і військових. Кажуть: молоді краще воюють, а тим часом чоловіки старшого віку допоможуть економіці.

Якщо верхню планку призовного віку дійсно знизять з 50 до 60 років, то вивільниться чимала категорія чоловіків 50+, на яких можуть розраховувати роботодавці. На тлі гострого дефіциту кадрів такий трудовий резерв, на перший погляд, дійсно може багато що змінити. Водночас молодих працівників на ринку праці стане менше.

Як все це вплине на кількість вакансій та зарплати, розбирався "Телеграф".

"Всіх не вистачає — від вантажників до бухгалтерів"

Офіційно влада поки не підтвердила, що в Україні можуть переглянути вікові рамки призовного віку. Але "натяків" на це стає дедалі більше.

Недавно депутат від фракції "Голос" Роман Лозинський заявив, що "мобілізувати потрібно від 21 року". А член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Юрій Здебський у коментарях ЗМІ сказав, що комітет наразі обговорює ефективність військових у віці 50+. Є думка, що чоловіки старші 50 років більше допоможуть економіці, аніж фронту. Щоправда, в комітеті повідомили, що поки не працюють над законодавчими змінами щодо призовного віку, але це не зробило тему менш гарячою.

Український бізнес взагалі чекає зниження мобілізаційного віку як порятунку. Адже ринок праці зараз переживає справжню кризу.

— Людей просто нема. Важко навіть виділити категорію спеціалістів, яких не вистачає найбільше. Всіх не вистачає — від вантажників до бухгалтерів. Звісно, за "чоловічими" вакансіями більше проблем. Їх додала й мобілізація. Через неї багато військовозобов‘язаних українців просто пішли у тінь; працюють без оформлення або взагалі не працюють — ховаються, щоб не отримати повістку, — каже "Телеграфу" відомий рекрутер і власник агенції Borsch Сергій Марченко.

За його оцінками, у "сірій зоні" зараз опинилася третина українських чоловіків. І це дуже вдарило по легальному ринку праці.

Про те, що багато чоловіків звільняється, щоб "не світитися" в ТЦК, "Телеграфу" розповів і голова концерну "Ярослав" Олександр Барсук. Через це додалося проблем з пошуком спеціалістів складу, водіїв, IT-шників, ткачів та інших спеціалістів.

— Якщо раніше на гарячі вакансії, що були в топі на Work.ua, надходило по 50—60 резюме, то на останнє наше оголошення відгукнулося лише дев’ять претендентів. І це на хорошу вакансію з нормальною зарплатнею, — додав Марченко.

Тож кадровики й роботодавці вхопилися за ідею про зниження призовного віку. Вони вважають: якщо рамки призовного віку трохи "посунуть", то зміниться не лише віковий склад тих, кого мобілізують, — чоловіки взагалі стануть менше ховатися від роботи. Але що це дасть?

Армія додаткових робітників

Хоча в профільній спільноті жваво обговорюють, як зниження призовного віку може вплинути на ринок праці й загалом економічну ситуацію в країні, про який саме трудовий резерв йде мова — ніхто точно не знає.

Держстат засекретив демографічні дані з початку війни.

За інформацією Держстату, на 2022 рік в Україні проживало понад 19 млн осіб чоловічої статі, включаючи дітей та пенсіонерів.

У статистичній звітності Держстату по ринку праці за довоєнний 2021 рік наводяться більш детальні дані.

— Напевно, за час війни ця статистика змінилася у бік зменшення, бо багато чоловіків воює, дехто, особливо молоді люди, виїхали на межі країни, — каже "Телеграфу" голова Всеукраїнського обʼєднання агенцій з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

Але в цілому структура чоловічого сегмента ринку праці збереглася тією ж — молодих працівників до 24 років порівняно небагато, натомість найбільше тих, кому від 40 до 49 років. А далі цифри знову йдуть на спад.

Нас цікавлять дві вікові категорії зі звітності Держстату, які хоча б орієнтовно підходять під рамки змін мобілізаційного віку.

Це категорії 15—24 та 50—59 років. У першій на 2021 рік налічувалося усього 620 тисяч працездатних чоловіків. Зрозуміло, що чоловіків від 20 до 24 років менше, але не критично. Бо працюючі 15—17-річні для України радше виняток, аніж правило.

Навіть попри це, працездатних чоловіків до 24 років в Україні небагато. Зовсім інша ситуація з тими, кому від 50 до 59 років. Станом на 2021 рік їх було 1,78 млн.

Тож, якщо нижню планку призовного віку знизять до 21 року (зараз — 25 років) ринок праці може втратити кілька сотень тисяч потенційних працівників. Експерти, з якими поспілкувався "Телеграф", припускають, що орієнтовно мова може йти про 350—400 тисяч осіб, але точних цифр нема.

Водночас, якщо не будуть мобілізувати тих, кому за 50, вивільняється чимала "трудова армія" — 1,78 млн, якщо орієнтуватися на дані 2021 року. З поправкою на війну мова може йти приблизно про 1,3—1,5 млн чоловіків.

Враховуючи "мінус" по молоді і "плюс" по тих, кому за 50, ринок праці може розраховувати принаймні на мільйон додаткових робітників. Це досить багато, враховуючи, що в Україні зараз, за оцінками ексміністра економіки Тимофія Мілованова, усього 12,5 млн працездатного населення (хоча до війни було більш як 17 млн).

Але чи врятує ця "армія чоловіків" Україну від гострої кадрової кризи?

Кому потрібні 50-річні

Українські роботодавці досі мають чимало стереотипів щодо віку працівників. І донедавна якраз категорію 50+ не любили чи не найбільше.

— До війни взагалі всі шукали людей не старше 40, максимум — 45 років. А ще краще, щоб претенденту було не більше 35-ти, — згадує Марченко.

Зараз, за його словами, багато що змінилося.

— Скажімо, шукали недавно бухгалтера до 55-60 років, раніше була б умова до 40-45 років, — каже відомий рекрутер.

Втім, у агенції "Фортуна" "Телеграфу" розповіли, що в них і зараз не замовляють пошук спеціалістів віком 50-60 років.

Тобто, навіть попри кадрову кризу, українців 50+ радо чекають у власних трудових колективах далеко не всі компанії.

— Не думаю, що категорія працівників у віці 50—60 років — це дуже цінний ресурс. Не хочу здатися ейджистом, але лише одиниці з цієї групи встигають знаходити себе у світі, який зараз так стрімко змінюється, — каже Дмитро Овчаренко, СЕО IT-компанії Alcor та один з керівників IT- асоціації України.

А от директор КП "Тепловик" Олександр Дущенко радий 50-річним працівникам. Бо зараз на підприємстві вже багато тих, кому за 60 і навіть 70 років. "Викликали пенсіонерів із заслуженого відпочинку, бо нікому працювати", — зазначив він.

За словами Сергія Марченка, переваги тих, кому за 50, — лояльність до роботодавця й відданість роботі, а серед недоліків — не завжди відмінне здоров'я та ризики зниження працездатності. Але, на його думку, без роботи чоловіки 50+ точно не залишаться.

Та настрої потенційних роботодавців свідчать про те, що кликатимуть їх не в офіси, а перш за все на важку фізичну працю. І далеко не факт, що всі погодяться на такі пропозиції.

Керівник Інституту професійних кваліфікацій при Конфедерації роботодавців України Родіон Колишко каже, що зниження призовного віку до 50 років призведе до додаткового навантаження на цю вікову групу.

— Вже зараз у деяких галузях на неї припадає 26—33% загального складу працівників, і цифри будуть лише зростати. Висока інтенсивність праці в такому віці може згодом обернутися ризиками підвищення рівня смертності серед чоловіків 60+, — каже він.

Щодо молодих чоловіків, яких на ринку праці потенційно може стати менше, думки експертів теж розділилися.

Овчаренко каже, що молоді люди, як правило, мають гарну освіту, володіють іноземними мовами й відкриті до навчання, тобто вони просто знахідка для роботодавця.

Натомість Марченко зазначив, що багато роботодавців скаржаться, буцімто молоді часто просто не хотять працювати, нелояльні до компаній, несерйозно ставляться до роботи, бо є "інші пріоритети". Це, до речі, не суто українська проблема. У Європі та США кадровики вже кілька років б'ють на сполох через небажання молодих спеціалістів "горіти" на роботі.

В цілому молоді чоловіки у віці 21—25 років — дуже перспективний трудовий ресурс, але вони лише починають кар'єру, мають мало досвіду, і їх ще довго потрібно вчити.

Що буде із зарплатами

Чи вплине притік додаткової робочої сили на зарплати в Україні?

За словами Сергія Марченка, через кадровий дефіцит роботодавці змушені підвищувати зарплати.

— Торік зарплати у середньому по ринку збільшилися на 22%. Це дуже багато. Для порівняння: довоєнного 2021 року зарплатна динаміка не перевищувала 6%. За перше півріччя 2024 року зарплати зросли вже на 7%, тобто до кінця року може бути плюс 15%. Для бізнесу це шалене навантаження, бо компанії втрачають ринки збуту й об'єми продажів, у них проблеми з електрикою й логістикою, зростає собівартість виробництва. Але вони змушені економити на чому завгодно і платити більше працівникам, бо інакше люди просто почнуть звільнятися, адже вакансій зараз багато й вибирати є з чого, — зазначив відомий рекрутер.

На його думку, чимало малого та середнього бізнесу може просто не пережити "випробування" зарплатами.

— Не за горами низка банкрутств, зокрема, серед компаній, що працюють у сфері послуг, — вважає він.

І зниження мобілізаційного віку, на думку Марченка, навряд чи суттєво змінить зарплатну ситуацію в Україні.

— Дефіциту спеціалістів перегляд призовного віку не нівелює, тож і зарплати продовжать зростати, принаймні до кінця цього року, — каже експерт.

Тобто, якщо мобілізаційний вік дійсно знизять, — ринок праці отримає потенційно чималий додатковий трудовий ресурс. Але наскільки ефективно він увіллється в економіку — питання поки відкрите. Тож говорити про подолання кадрового дефіциту зарано. І це погана новина для бізнесу. Хороша новина для звичайних українців у тому, що конкуренція за робочі місця найближчим часом збільшуватися не буде, а от зарплати, навпаки, вже до кінця року можуть зрости ще на 8—10%.