Шольц нарвався на жорстку критику через Україну: йому пропонують "план перемоги" над РФ

27 лютого 2022 року, через кілька днів після початку російського вторгнення в Україну, канцлер Німеччини Олаф Шольц проголосив перед Бундестагом так звану "Zeitenwende промову" (німецькою Zeitenwende буквально означає "поворот часів"). Тоді ж Шольц заявив, що країна змінить свою раніше обережну зовнішню та оборонну політику, аби показати силу Путіну.

Через понад два роки з цього "історичного розвороту" експерти виступають з різкою критикою Шольца та його коаліційного уряду, зокрема, через недостатню підтримку України.

Німецька рада з міжнародних відносин випустила матеріал під назвою "Кінець Zeitenwende" авторства Бенджаміна Талліса. Він очолював незалежну групу експертів, які аналізували політику Берліна. "Телеграф" ознайомився з матеріалом і публікує головне з нього.

Проблеми в німецькій допомозі

Посилаючись на висновки колег-аналітиків, Талліс пише про те, що Німеччина виявилася непідготовленою до протистояння основним політичним та економічним викликам, а також підірвала свій вплив серед союзників.

"Підтримка України була центральною для оцінки Zeitenwende, але, оскільки Німеччина не зрозуміла, що це війна, яку потрібно виграти, а потім діяти відповідним чином, уряд канцлера Шольца програв у цій ключовій сфері, — пише автор. — Уряд неодноразово наголошував на досягнутому – від надсилання [Україні] нині сумнозвісних 5000 шоломів до доставлення потужної наступальної зброї, помилково стверджуючи, що на такий крок існувала заборона".

Експерт нагадує: Шольц вимагав від інших союзників робити більше для Києва, "постійно нарікаючи, що внесок Німеччини недооцінений".

Дійсно Берлін є другим за величиною донором після Вашингтона і до червня 2024 року витратив 33 мільярди євро на різноманітну допомогу Україні, і майже 26 мільярдів євро на прийом українських біженців — це найвищий рівень серед усіх європейських країн.

"Проте загальні цифри не розповідають повної історії, і розчаровані союзники мають вагомі підстави критикувати Берлін. Німеччина має найбільшу економіку в Європі, і, якби вона справді була віддана боротьбі України, внески були б більшими. У співвідношенні до ВВП Німеччина поступається 12 іншим європейським країнам. Багато з цих країн поділяють позицію МЗС Німеччини про те, що "безпека України – це наша безпека", але діють на її основі більш переконливо", — зазначає Талліс.

При цьому, нагадує він, Німеччина зволікала з постачанням Києву гаубиць, бойових машин піхоти, реактивної артилерії та бойових танків – водночас "блокуючи надання танків іншими країнами, яким продала їх".

"Ціна цієї затримки була виміряна життям українців і змарнованою стратегічною перевагою, що дозволило Росії окопатися та перегрупуватися".

Берлін лідирує за кількістю наданих засобів ППО, які захищають українські міста та рятують життя, але відмова Шольца надати крилаті ракети Taurus перешкоджає покращенню стратегічної позиції України у війні. Як погоджується група експертів, "націлювання на стрілу, а не на лучника" не зупиняє Росію від запуску ракет — і не допомагає виграти війну.

"Це ключова проблема. Канцлер Шольц ніколи не казав, що Україна має перемогти – і політика його уряду це відображає… Зараз Берлін скорочує майбутнє фінансування України, нібито з бюджетних міркувань, але навіть ті великі суми, які він виділяв досі, не були спрямовані на забезпечення перемоги", — йдеться у матеріалі.

РФ побачила слабкість Німеччини?

Експертне середовище критикує канцлера за помилковий підхід до авторитарних режимів — російського та китайського. Так, попри глибокі зв’язки його Соціал-демократичної партії (СДП) з РФ, Олаф Шольц наполягав на тому, що повернення до звичайного ведення справ не буде, однак висловлював бажання "повернутися до мирного порядку, який працював" з Росією.

Також від представників німецького уряду постійно лунають побоювання, що Росія може застосувати ядерну зброю: "Хоча уникнення ризиків було основним наміром [таких заяв], це фактично збільшувало ризики, проєктуючи слабкість і роблячи Німеччину мішенню для авторитарного примусу".

Не варто забувати й про заклики від старших політиків партії Шольца шукати шляхи "заморозити війну та завершити її пізніше" без перемоги Києва.

"Опозиція уряду до конфіскації заморожених російських активів і прийняття Шольцем ролі "канцлера миру" посилили враження, що Німеччина є надто слабкою для стримування авторитарного тиску, і таким чином підриває європейську безпеку", — пише Бенджамін Талліс.

Що стосується Китаю, то довгоочікувана урядова стратегія "не виправдала очікувань". Ризики співпраці з КНР уряд залишив на розсуд окремих бізнесів, і деякі з них лише скористалися можливістю збільшити свою залежність від Піднебесної: "Це призвело до швидкого зростання інвестицій німецьких компаній у Китай, попри геополітичні ризики, які це створює для німецького суспільства".

Приклад цьому: суперечливе рішення дозволити китайській компанії придбати значну частку в порту міста Гамбург. Берлін у своїх відносинах із Пекіном повторює помилки, які він зробив із Москвою, вважають аналітики.

"Німеччина відмовилася від своєї енергетичної залежності від Росії, але не бажає дійсно протистояти Москві та залишається залежною від США в питаннях безпеки. Це стосується багатьох європейських союзників, але мало хто вважає себе настільки економічно залежним від Китаю, як Німеччина", — йдеться в аналізі.

Берлін має бути жорсткішим за Вашингтон, але…

Канцлер Шольц стверджує, що його уряд знаходиться в повній згоді зі США щодо України та Росії, "що робить Німеччину хорошим союзником". Але експерти не погоджуються з таким підходом:

"Оскільки європейці більш прямо піддаються загрозі та значно вразливіші, ніж США, як до результатів війни, так і до майбутньої російської агресії, нам потрібен більш жорсткий підхід, ніж у Вашингтона, щоб уникнути створення дестабілізуючої геополітичної сірої зони.

Проте Німеччина стала на бік США, не зобов’язуючись досягти перемоги України, і спільно заблокувала амбіції Києва щодо НАТО на саміті у Вільнюсі 2023 року. Це відокремило Німеччину від позиції багатьох європейських союзників, включаючи Францію, Велику Британію, Польщу, країни Балтії та інших", — описується у матеріалі.

При цьому аналітики відзначили два важливі позитивні винятки: угоду про розгортання повноцінної німецької бойової бригади в Литві для зміцнення оборони НАТО на східному фланзі; і ініціативу Берліна щодо Європейського захисного щита, яка є багатообіцяльним кроком до покращення ППО на континенті.

Проблеми з нарощенням власної оборони

У центрі тієї самої "Zeitenwende промови" Шольца був спеціальний фонд на 100 мільярдів євро, який мав допомогти озброїти армію Німеччини "до зубів"; надалі канцлер взагалі пообіцяв стати гарантом безпеки для Європи, створивши "найбільшу армію в рамках НАТО".

"Мета, — як підтвердив Шольц, — це Бундесвер, на який ми та наші союзники можемо покластися".

За цей час німецька армія дійсно суттєво поповнилася: серед іншого 35 винищувачами F-35, 60 вертольотами Chinook, 123 танками Leopard 2A8, іншим озброєнням, ракетами та засобами ППО.

"Проте поточний рівень закупівель не відповідає заявленому Шольцем рівню амбіцій і затьмарюється масштабом, швидкістю та додатковою бойовою потужністю програми переозброєння Польщі", — зазначається в матеріалі.

За оцінками деяких експертів, Німеччина недоінвестувала в оборону понад 600 мільярдів євро. Приблизно така ж сума знадобиться країні для виконання зобов’язань перед НАТО. Через це аналітики нарікають, що закріплена на рівні союзників по Альянсу інвестиція 2% ВВП країн на оборону, є недостатньо.

До слова, міністр оборони ФРН Борис Пісторіус чітко заявляв, що Німеччина має бути "готовою до війни" протягом наступних п’яти років, і що на військові потреби варто було б витрачати від 3 до 3,5% ВВП.

"Попри численні попередження про неминучу війну з боку німецьких військових офіцерів і експертів, лідерів союзних держав і навіть його власного міністра оборони; попри очевидні недоліки можливостей Німеччини та її ризиковану надмірну залежність від Сполучених Штатів; попри всі зусилля Пісторіуса та вимоги політиків з усіх демократичних партій; і попри те, що союзники, особливо Польща та країни Балтії, показали шлях, Олаф Шольц та його уряд радше перешкоджали, ніж дозволяли Німеччині переозброїтися таким чином, щоб виконати обіцянку Zeitenwende, виконати свою відповідальність перед союзниками та озброїти країну для самооборони", — підсумовує Талліс думку колег.

Вихід є

Група експертів наголошує, що для Німеччини прийшов час відійти від невдалого курсу та знайти своє місце в демократичному світі. І першим кроком до цього є зобов’язання Берліна досягти перемоги України та поразки Росії, "оскільки це матиме найбільш позитивний і негайний стратегічний ефект".

Як йдеться у тексті, для досягнення цих цілей необхідно визначити, що саме означає "перемога". Для групи під керівництвом Талліса це відновлення міжнародно визнаних кордонів України 1991 року та захист країни від майбутніх атак, що також передбачає членство в НАТО, а пізніше й у ЄС.

"Це також потребує "теорії перемоги" — чіткого плану того, як перейти від поточної ситуації до бажаної перемоги, і засобів для його реалізації.

Будь-яка теорія перемоги повинна включати: зняття занадто обережних обмежень на використання Україною певних видів озброєнь; вилучення заморожених російських державних активів для фінансової підтримки України та фінансування її перемоги, а також відновлення, включаючи розвиток її оборонно-промислового потенціалу.

Надання більшої кількості зброї та боєприпасів (включаючи винищувачі та далекобійну зброю як Taurus) із запасів або через швидке придбання з будь-яких доступних джерел. Внесок Німеччини в перемогу України має відповідати її економічній вазі та відповідальності, яку вона повинна нести за європейську безпеку", — переконане експертне середовище.

Натомість власні інвестиції Німеччини в оборону мають бути набагато більшими та відбуватися набагато швидше. Берлін ще має шанс стати прикладом для інших союзників.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" повідомляв про те, що вперше після Другої світової війни німецька ультраправа партія "Альтернатива для Німеччини" (АдН), яку підозрюють у прямих зв’язках із РФ, виграє земельні (місцеві) вибори. Партія отримала значні успіхи у Тюрингії та Саксонії.

АдН виступає за діалог з Москвою і проти надсилання зброї Києву, тож цей точковий тріумф партії є показовим і тривожним сигналом, враховуючи, що вже наступного року в Німеччині пройдуть національні вибори.