"Карта" Москви чи Пекіна? Дипломат назвав найгірший для України варіант гри Трампа

Озвучені адміністрацією Дональда Трампа наміри "відірвати" Росію від Китаю, запропонувавши їй збереження впливу в Україні, можуть не збігатися з реальними діями Білого дому. Але при цьому США можуть мати якийсь більш тонкий план щодо Росії.

Про це в міні-інтерв’ю "Телеграфу" розповів професійний дипломат, посол України в Республіці Хорватія (2010—2017) та Боснії і Герцеговині (2011—2017) Олександр Левченко.

Більше читайте у публікації: "Україна ледь не на пташиних правах": дипломат про складнощі з Трампом і життєво важливий для Києва крок".

Він нагадав, що у демократичних країнах відмінності між декларованою і реальною політикою менше, а в країнах автократії вона може бути разючою.

— Наприклад, офіційна Москва часто декларує начебто мирні наміри та бажання закінчити війну, але реально Кремль зацікавлений у продовженні війни та захопленні якомога більше українських територій. Багато міжнародних аналітиків зараз звинувачують США у крені до автократизму. Тому офіційна і реальна політика Вашингтона можуть мати доволі великі відмінності, і всі заяви нової адміністрації треба сприймати зі значним "резервом", — каже дипломат.

За його словами, тактику стратегічної невизначеності, яку Трамп застосував у передвиборчій президентській кампанії, він частково використовує і зараз у реальному політичному житті.

— Ми не можемо виключати якийсь більш тонкий план щодо Росії. Причому це може бути як більш жорстка позиція щодо Кремля, так і протилежна політика, союзницького характеру з Москвою. Очевидно, що вектор стратегічної невизначеності використовується не тільки для камуфляжу реальних дій, а й як відстрочка до ухвалення серйозних зовнішньополітичних рішень, що можуть мати визначальний характер на всю систему міжнародних відносин, — наголошує експосол.

На його думку, Вашингтон тестує перспективність відносин як з Москвою, так і з Пекіном. При цьому застосовує реальний сценарій вибудови стосунків залежно від реакції на американські дії з боку російської та китайської сторони.

— На початку 1970-х років адміністрації президента Ніксона вдалося встановити досить непогані стосунки з китайським лідером Мао Цзедуном, і тоді Китай вдалося відірвати від радянського блоку. КНР залишалася соціалістичною країною, проте в дуже натягнутих відносинах з Москвою. Не виключено, що тепер Вашингтон спробує зіграти "на карту" Москви, щоб розхитати відносини з Пекіном, — каже Олександр Левченко.

Він не виключив варіант американо-китайського зближення на шкоду Росії, а також домовленості США, Китаю і РФ з розподілу сфер впливу у світі.

— Це, мабуть, найгірший варіант, бо тоді Європа відходить до сфери впливу Москви, а отже американці будуть мінімально допомагати своїм партнерам по НАТО у разі російської агресії. Це відчули у Брюсселі, Лондоні, Парижі і почали вибудовувати нову конфігурацію європейської зовнішньої та безпекової політики, і тут визначальне місце займатиме Україна. Європа зрозуміла, що їй самій треба потурбуватися про свою безпеку, і вона почала серйозні кроки щодо нарощування власного оборонного потенціалу та збільшення допомоги Україні, — підсумував експосол.

Нагадаємо, раніше він пояснив "Телеграфу", як мають діяти українські дипломати у США.