"Не рюмсай, ти ж чоловік": які гендерні стереотипи прийшли до нас з СРСР

Радянський Союз закарбувався в історії не тільки страшними дефіцитами, трагедіями, тиранією, а й також породженням досить сильних гендерних стереотипів. Значна частина з них дійшла до нашого часу і служить своєрідними постулатами у вихованні дітей досі.

Проте насправді ж вони диктують лише суворі вимоги для дітей, які базуються на придушенні емоцій та наслідуванні вигаданого образу. Приклади таких стереотипів зібрав "Телеграф".

Виникали вони, адже батьки прагнули виховати дитину, яку відповідала б суспільним очікуванням. А суспільство мало бути наповненим "ідеальними" чоловіками та жінками, тому навіть певні риси характеру почали вважити "чоловічими" чи "жіночими".

Дівчина та жінка мала бути спокійною, слухняною та розважливою. Також, звичайно, вона мала бути гарною господинею та виховувати дітей. Тому дівчат з малечку вчили, як підтримувати побут у належному стані. Робота у жінки мала бути не важкою фізично, щоб вистачало сил для дому.

Хлопчик та чоловік же мав бути сильним, мужнім, сміливим та надійним. Його задача була "рухати" країну вперед власною працею — чи то фізична робота на заводах та шахтах, чи то — наука, винахідництво тощо.

Та частіше за все диктували саме стереотипи завʼязані на емоціях та поведінці. До прикладу, навʼязували їх такими висловами:

• не плач, як дівчинка;
• ти що, маленький;
• не рюмсай, ти ж чоловік, хіба ні;
• не сором мене;
• будь охайною, ти ж дівчинка;
• сильний, як справжній чоловік.

Ба більше, справа заходила далі, коли за вияв емоцій дитину карали — чи то фізично, чи то психологічно. У результаті виростали люди, які відповідали розподіленим завчасно ролям: чоловіки — працювали та розвивали карʼєру, жінки — працювали та дбали про побут.

Раніше "Телеграф" розповідав про дивакуваті традиції СРСР, які вже час забути.